Рішення № 42720032, 16.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.15р. Справа № 904/9885/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 68 545,95 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: Березовська Н. П., довіреність № 39-Д від 23.09.2014р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровське АТП 11205" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 68 545,95 грн., з яких: 65042,17грн. -основний борг, 3503,78грн. -пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2014р., в частині повної та своєчасної оплати орендної плати за період з 01.04.2014р. по 31.10.2014р.

Ухвалою суду від 12.12.2014р. порушено провадження по справі та призначено судове засідання на 21.01.2015р.

21.01.2015р. розгляд справи відкладено на 09.02.2015р.

У судове засідання з'явився представник позивача.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, повернувся поштовий конверт з ухвалою суду, який направлявся на адресу відповідача з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позов до суду не надав, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 20 (далі - договір).

За цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування частину нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 на другому поверсі площею 192 м. кв., а орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані (п. 1.1. договору).

Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця (п. 2.1.4. договору).

Сплачувати платежі за послуги з обслуговування приміщення: тепло-, водопостачання, електроенергію, послуги зв'язку, вивіз сміття та інші послуги, яким користується орендар відповідно до рахунків, виставлених орендодавцем не пізніше 5 банківських днів з дня отримання рахунку. Обчислення суми платежів з обслуговування приміщення відбувається на основі показань приладів обліку, встановлених на об'єкті оренди або пропорційно кількості орендованого приміщення та співробітників, які працюють в цьому приміщенні на підставі тарифів встановлених постачальниками таких послуг. Платежі за послуги з обслуговування приміщення сплачується орендодавцем окремо від орендної плати та не є її складовою (п. 2.1.5. договору).

Орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату (п. 3.1. договору).

Розмір орендної плати становить 21 120 грн. на місяць (п. 3.1.1. договору).

Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно до 10 числа поточного місяця (п. 3.1.2. договору).

У разі прострочення сплати орендної плати орендар зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення (п. 3.1.3. договору).

Приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем, а також повертається орендарем і приймається орендодавцем шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 4.1. договору).

Приміщення вважається переданим з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 4.1. договору).

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 01.04.2015р. (п. 6.1. договору).

01.04.2014р. сторони договору підписали акт приймання передачі приміщення, а саме торгову площу розміром 192,0 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 17).

02.06.2014р. сторони договору підписали додаткову угоду № 1 до договору, виклавши п. 3.1.1. договору в наступній редакції: "вартість орендної плати складає 18 000,00 грн. в місяць".

Позивач стверджує, що відповідач лише частково сплатив орендну плату, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з квітня по жовтень 2014 року у розмірі 65 042,17 грн.

Відповідач неодноразово звертався до позивача з листами, в яких просив розстрочити існуючу заборгованість (а.с. 18,19,20,21).

06.11.2014р. сторони договору уклали додаткову угоду до договору оренди. в якому вказали, що договір вважають розірваним з 07.11.2014р. (а.с. 52).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1,2,3,5 ст.762 Цивільного кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач доказів сплати орендної плати в розмірі 65 042,17 грн. (за період з квітня по жовтень 2014 року) не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 65 042,17 грн. (за період з 01.01.2014р. по 31.10.2014р.) є правомірними і підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 503,78 грн.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до п. 3.1.3. договору у разі прострочення сплати орендної плати орендар зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

З огляду на те, що мало місце прострочення виконання зобов'язання вимоги щодо стягнення 3 503,78 грн. пені є правомірними та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 68 545,95 грн., з яких: 65042,17 грн. - заборгованість з орендної плати, 3 503,78 грн. - пеня, є правомірними і підлягають задоволенню.

12.12.2014р. позивач подав клопотання про забезпечення позову, просив накласти арешт на майно відповідача (автомобіль) та заборонити ОСОБА_1 виїздити за кордон до вступу в законну силу рішення суду. В обґрунтування поданої заява позивач вказав, що відповідач не виконує пункти договору щодо строків сплати, не дотримується строків погашення заборгованості, вказаних у листах-проханнях, тому є всі підстави вважати, що відповідач не має наміру на меті повернення боргу та намагатиметься відчужити належне їй майно.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов або за своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст. 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, позивачем доцільність застосування заходів забезпечення позову не обґрунтована; доказів, якими підтверджується наявність відповідних обставин, не подано.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00грн. за подачу заяви про забезпечення позову покладаються на позивача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1 827,00грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний немор НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське АТП 11205" (49087, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова,87, ідентифікаційний код 23935584) 68 545,95 грн., з яких: 65042,17 грн. - заборгованість з орендної плати, 3 503,78 грн. - пеня, про що видати наказ.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний немор НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровське АТП 11205" (49087, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова,87, ідентифікаційний код 23935584) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.02.2015

Суддя І.В. Мілєва