Ухвала суду № 42717250, 13.02.2015, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/104/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2015 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Ставнійчука В.С.

при секретері Гриб Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Томашпільського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.04.2013 року між ним та ОСОБА_3 і ОСОБА_4. а 01.09.2013 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договори позики, згідно з якими він передав відповідачам першого разу 20000 доларів США, другого - відповідачеві ОСОБА_3 1000 доларів США, про що останні власноручно склали розписки і зобов"язалися повернути борг до 31.01.2013 року. Позика надавалася для придбання квартири у м. Вінниці дочці відповідачів ОСОБА_5, яка залучена до участі в справі в якості третьої особи. Однак, хоча визначені у письмових розписках відповідачів строки повернення позики минули, останні до цього часу хоча би частково позичених грошей не повернули. Так як відповідачі зобов'язання щодо повернення боргу не виконують, позивач за захистом своїх прав вимушений звернутися до суду, який просить ухвалити рішення про стягнення з відповідачів суму боргу за договором позики в розмірі 337160,20 грн., а також судові витрати.

13.02.2015 року позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що оскільки відповідачі в добровільному порядку не бажають повернути борг, розмір якого є значним, тобто 21 366,42 доларів США або 337160,20 грн. у перерахунку на валюту України, тому з метою вжиття заходів щодо можливого виконання рішення суду, просить суд накласти арешт на належний відповідачам на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1.

Розглянувши підстави заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9 зазначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи. Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Крім цього, у п. 4 цієї же постанови судам роз"яснено, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У заяві про забезпечення позову ставиться питання про накладення арешту на належний відповідачам на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1.

Разом із тим, як убачається із відомостей з державного реєстру іпотек, державним реєстратором зареєстровано обтяження у виді заборони на нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_3, як такий, що є предметом іпотеки іпотекодержателем якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ.

Абзацом 3 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека, це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, врахувавши вище вказані обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак в задоволенні заяви повинно бути відмовлено.

Керуючись ст. 151- 153, 209 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи на стороні відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок заявника.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В. С. Ставнійчук