Рішення № 42716611, 12.02.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/11770/14-ц

н/п 2/640/116/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарях - Мельник С.М., Пархоменко О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Харківська міська рада про визнання договору міни фіктивним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, яку уточнила та просить визнати договір міни, укладений 15.10.2008 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, фіктивним, а відповідно - недійсним. Також просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.10.2008 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір міни, згідно якого ОСОБА_1 обміняла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на належний ОСОБА_2. на праві приватної власності кухонний комбайн Philips HR 7768, з доплатою в розмірі 150000 грн. Позивачка не заперечує проти того, що вонапідписувала вказаний договір міни, проте насправді цей договір укладався на вимогу ОСОБА_2 замість договору позики і договору іпотеки, оскільки на час укладання договору позивачка мала намір отримати позику під заставу належної їй квартири. Проте піддавшись на умови, позивачка повірила ОСОБА_2 і погодилась підписати договір міни, знаючи, що гроші бере у борг і буде їх повертати у розмірі 150000 грн., з урахуванням відсотків. Після підписання договору у ОСОБА_1 забрали правовстановлюючі документи на квартиру, договір міни, залишивши тільки гроші. Комбайну і документи на нього ОСОБА_1 не надали, акти прийому-передачі кухонного комбайну і квартири не укладались. Позивачка вважає договір міни фіктивним, оскільки сторони в договорі не мали наміру створення правових наслідків, обумовлених договором. Про фіктивність договору, на думку позивачки, свідчить наступне: позивачка ОСОБА_1 та її син не мають іншого житла; об'єкти обміну за договором не є рівноцінними; вартість квартири значно більше вартості кухонного комбайну з доплатою 150000 грн.; ні кухонний комбайн, ні квартира не передавались за договором міни іншій стороні, акти приймання-передачі не підписувались; сім'я ОСОБА_1 до вересня 2010 року користувалась квартирою, в той час як ОСОБА_2 квартирою не цікавився. Наведені факти на переконання позивачки вказують на те, що сторони не мали наміру створення тих правових підстав, які обумовлювались договором міни, а тому спірний договорі слід визнати фіктивним, оскільки цей правочин вчинений для вигляду, без наміру створення відповідних йому правових наслідків. Позивачка вважає, що договір міни, фактично, підміняє поняття договору іпотеки, або договору застави - як забезпечення боргового зобов'язання. Статтею 234 ЦК України фіктивним правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. Тому з метою повного поновлення її прав, позивачка ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вона втратила це право при укладанні договору міни, який просить визнати в судовому порядку фіктивним.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримала, просили позов задовольнити. Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, також подали заяву про застосування строку позовної давності.

Представник третьої особи приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 проти позову заперечував, надав письмові пояснення нотаріуса, в яких зазначається, що сторони звернулися до нотаріуса для укладання договору міни. Після отримання всіх необхідних документів, роз'яснення сторонам змісту та правових наслідків укладення договору міни, нотаріусом було підготовлено його проект, який було надано сторонам для ознайомлення. Підписали сторони договору власноруч з його умовами були згоді, сумнівів щодо дієздатності сторін, добровільності та дійсності їх намірів при посвідченні вказаного договору у нотаріуса не виникло.

В судове засідання представник третьої особи - Харківської міської ради не з'явився, подав письмову заяву, в якій просив справу розглянути в його відсутність, тому суд розглядає справу в відсутність представника Харківської міської ради згідно ст.169 ЦПК України.

Суд, вислухавши сторони, позивачку ОСОБА_1, допитану за її проханням в якості свідка, дослідивши докази по справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

15 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір міни, за умовами якого ОСОБА_1 обміняла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на належний ОСОБА_2. на праві приватної власності кухонний комбайн Philips HR 7768, з доплатою в розмірі 150000 гривень, яку ОСОБА_1 прийняла в момент підписання договору після узгодження його проекту(п.3 Договору міни).

Згідно п.6 спірного договору, сторони домовились, що під передачею майна за цим договором, слід вважати символічну передачу майна: прийняття ОСОБА_2 технічного паспорту та ключів від квартири, а ОСОБА_1 гарантійного талону на кухонний комбайн.

Статтею 715 ЦК України передбачено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, при цьому за договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачка вважає вказаний договір міни фіктивним, оскільки на її думку сторони не мали наміру створення правових наслідків, обумовлених договором, тому посилаючись на ст.ст. 203, 234 ЦК України, просить суд визнати спірний договір фіктивним, а відповідно - недійсним.

Про фіктивність договору, на думку позивачки, свідчить те, що позивачка ОСОБА_1 та її син не мають іншого житла; об'єкти обміну за договором не є рівноцінними, оскільки вартість квартири значно більше вартості кухонного комбайну з доплатою 150000 грн.; ні кухонний комбайн, ні квартира не передавались за договором міни іншій стороні; сім'я ОСОБА_1 до вересня 2010 року користувалась квартирою, в той час як ОСОБА_2 квартирою не цікавився.

Проте з доводами позивачки суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Позивачка ОСОБА_1 не надала доказів, підтверджуючих, що укладений 15.10.2008 р. нею та ОСОБА_2 договір міни, за умовами якого ОСОБА_1 обміняла належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 на належний ОСОБА_2. на праві приватної власності кухонний комбайн Philips HR 7768, з доплатою в розмірі 150000 грн., вчинено без наміру створення правових наслідків.

Ініціатором укладання договору була саме позивачка, якій були потрібні грошові кошти. Після укладання договору кошти у формі доплати в сумі 150000 грн. ОСОБА_1 отримала, про що свідчить п.3 договору та як вбачається з п.6 договору передала ОСОБА_2 технічний паспорт та ключі від квартири, отримавши гарантійний талон на кухонний комбайн, що підтверджується її підписанням договору, без будь-яких зауважень.

Позивачка підтвердила в судовому засіданні, що вона отримала грошові кошти, що є доплатою за договором міни. Доказів того, що ОСОБА_2 в якості символічної передачі майна не отримував технічного паспорту та ключів від квартири, а ОСОБА_1 - гарантійного талону на кухонний комбайн, як передбачалось договором, позивачкою не надано.

Спірний договір міни вчинений у письмовій формі, підписаний обома сторонами, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3. та зареєстровано в реєстрі за № 2607, тобто форма укладання договору відповідає вимогам закону.

Доказів, того що при укладенні договору міни волевиявлення позивачки не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, суду не надано.

В пункті 5 договору міни ОСОБА_1 повідомляє, що квартиру відчужує вперше в звітному податковому 2008 році, та свідчить, що квартира, яка відчужується за договором, належить їй на праві власності та квартирі малолітні та неповнолітні діти не зареєстровані.

Більш того, перед укладанням договору міни позивачка звернулась до КП «Харківське міське БТІ» та отримала витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №20575300 від 14.10.2008 р., в якому зазначено, що витяг отримується з метою оформлення договору міни.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

При укладанні спірного договору міни, позивачка була згодна з його умовами, про що свідчить як її підпис на договорі, в тому числі з розміром грошових коштів, отриманих в якості доплати, тобто при підписанні між сторонами досягнуті домовленості по всім умовам договорів.

За умовами договору право власності на набуте майно виникає у сторін з моменту державної реєстрації цього договору, тобто сторони набули право власності на майно за договором міни, в том числі позивачка на кухонний комбайн, та будь яких вимог позивачка ні до підписання договору, ні після його підписання, щодо ненадання їй комбайну не пред'являла. Відповідач, в свою чергу, зареєстрував право власності на квартиру, яку обміняв з доплатою.

Суд вважає безпідставними та недоведеними твердження позивачки про те, що спірний договір міни укладався замість договору позики і договору іпотеки, оскільки позивачка не надала доказів, підтверджуючих відсутність наміру створення правових наслідків, які обумовлювались спірним договором міни, оскільки зі змісту спірного договору вбачається, що укладається саме договір міни.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Суду також надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих укладання договору позики, досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору та виконання його умов, що свідчить про відсутність будь-яких позикових відносин між ОСОБА_2. та ОСОБА_1

Відповідно до змісту правочину, договір міни підписаний обома сторонами, ОСОБА_1 і ОСОБА_2. уклали цей договір свідомо та добровільно. Укладаючи цей правочин сторони діяли на власний розсуд, без будь-якого фізичного та психологічного впливу, однаково розуміли та бажали настання правових наслідків, обумовлених цим правочином, не помиляючись щодо обставин укладання договору, усвідомлювали значення своїх дій та в повному обсязі керували ними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 203, 215, 234, 627, 715 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ