Вирок № 42714022, 16.02.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-кп/200/147/15

Справа № 200/21164/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Татарчук Л.О.,

при секретарі - Плевако Ю.Д.,

за участю:

прокурора - Лівочки М.О.,

представника потерпілого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12014040640000477 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Дніпропетровська, громадянки України, з вищою освітою, не заміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючої в магазині «Флоріс» (вул.Міронова, буд.13 м.Дніпропетровськ), зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

13 жовтня 2014 року близько о 17 год. 35 хв., ОСОБА_2, знаходячись в приміщенні магазину «Zara», розташованого на першому поверсі ТРЦ «Мост-Сіті» по вул.Глінки, 2 у м.Дніпрпетровську, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрала чуже майно, що належить ТОВ «Zara Україна», а саме:

а всього на загальну суму 2 110 грн. 00 коп., спричинивши ТОВ «Zara Україна» матеріальний збиток на вказану суму.

Після чого з викраденим майном ОСОБА_2 намагалася залишити місце злочину, проте виконавши всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, не змогла його закінчити і розпорядитися викраденим майном з причин, незалежних від її волі, оскільки була зупинена співробітниками охорони за касовою зоною вищезгаданого магазину.

Вищезазначені умисні дії ОСОБА_2, що виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), органом досудового розслідування кваліфікуються за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

25 листопада 2014 року між представником потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_2 була укладена угода про примирення, оскільки обвинувачена ОСОБА_2 повністю визнала свою винуватість у зазначеному правопорушенні, відшкодувала завдану шкоду.

В угоді сторони погодилися на призначення покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто штрафу у розмірі 850 гривень. .

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою провину у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України визнала повністю та пояснила, що вона дійсно скоїла зазначений злочин при обставинах, встановлених в ході досудового розслідування та викладених у обвинувальному акті. Також нею повністю відшкодовано завдану шкоду.

Їй цілком зрозумілі права, передбачені ч.4 ст. 474 КПК України, а також те, що внаслідок укладення та затвердження угоди про примирення вона буде обмежена в праві оскарження вироку згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 КПК України.

Крім того, вона повністю розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватою, а також вид покарання, яке буде застосовано до неї в разі затвердження угоди судом.

Угоду про примирення з представником потерпілого ОСОБА_4 вона заключила добровільно, без насильства, примусу чи погроз та без впливу будь-яких обставин, необумовлених в угоді. Просила суд затвердити укладену між нею та представником потерпілого угоду про примирення.

Представник потерпілого ОСОБА_1 підтвердив обставини скоєння злочину, викладені в обвинувальному акті, та просив суд затвердили укладену угоду про примирення між ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_2

Йому цілком зрозуміло, що внаслідок укладення та затвердження угоди про примирення він буде обмежений в праві оскарження вироку згідно з положеннями ст. ст.394, 424 КПК України та позбавлений права вимагати в подальшому притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Вказав, що угода про примирення ОСОБА_4 з обвинуваченою заключена добровільно, без насильства, примусу чи погроз та без впливу будь-яких обставин, необумовлених в угоді.

Прокурор Лівочка М.О. не заперечував проти затвердження укладеної між представником потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_2 угоди про примирення.

Вислухавши обвинувачену, представника потерпілого й прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що укладена між представником потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_2 угода про примирення підлягає затвердженню, з наступних підстав.

Так, ОСОБА_2 обвинувачується у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), її дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України.

Умови укладеної угоди не суперечать вимогам КПК та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів сторін по справі та інших осіб. Судом не встановлено обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.

ОСОБА_2 провину в скоєнні інкримінованого їй правопорушення визнала повністю та підтвердила обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті. Дані обставини об'єктивно підтверджуються її показами та матеріалами кримінального провадження.

З таких підстав, суд вважає повністю доведеним дане обвинувачення ОСОБА_2, оскільки докази, які є в матеріалах кримінального провадження, отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд визнає обвинувачену ОСОБА_2 винною у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а її умисні дії, що виразилися, у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорій середньої тяжкості, особу обвинуваченої, яка щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, раніше не судима, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, повністю відшкодувала завдану шкоду, суд вважає, що узгоджена міра покарання буде необхідною і достатньою для її виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити укладену 25 листопада 2014 року угоду про примирення між представником потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_2

Визнати ОСОБА_2 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України, та призначити узгоджену сторонами міру покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 850 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 вартість проведеної судово-товарознавчої експертизи №359/38 від 19.11.2014 року в сумі 393 гривні 12 копійок, перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок 31418544700007, ЄДРПОУ 37989316, МФО 805012 в банку ГУДКСУ в Дніпропетровської області, отримувач - УК у Кіровському районі м.Дніпропетровська (24060300) ( а.с.36).

Речові докази - вилучений товар у ОСОБА_2 ( а.с.19-20) - вважати повернутим власнику ОСОБА_4

На вирок суду, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук