Рішення № 42713096, 16.02.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.,

судді: Собіна І.М., Василевич В.С.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

за участі: відповідача і його представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 23 грудня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО - страхування" до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 23 грудня 2014 року зазначений позов Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО - страхування" (далі - ПрАТ "ПРОСТО - страхування") задоволено: стягнуто з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь позивача 15 021,13 гривень різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням і 243,60 гривень судового збору.

На рішення суду відповідач через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де покликався на порушення норм процесуального і матеріального права.

На її обґрунтування зазначав, що справу було розглянуто за його відсутності, чим порушено вимоги процесуального закону. В зв'язку з наведеним його позбавлено можливості надавати пояснення у справі, подавати докази та заявляти клопотання.

Судом не досліджено доказів, які знаходяться у справі №569\1264\14-ц і що мають істотне значення для вирішення цієї справи. Крім того, позов у цій справі є аналогічним позову у справі №569\1264\14-ц.

Вважає, що постановою суду про притягнення його до адміністративної відповідальності встановлено факт роботи його водієм у підприємця ОСОБА_3 на момент страхового випадку та виконував обов'язки на підставі трудового договору. Згідно з нормами ст. 1172 ЦК України вважав, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідальність повинен нести його роботодавець.

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника автобуса Kassbohrer Setra, оплатив суму страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності на користь позивача, який застрахував володіння, користування і розпоряджання автомобілем Hyundai Tucson (майнове страхування), після виплати останнім всієї суми страхового відшкодування власнику цього транспортного засобу.

Різницю між сплаченим страховим відшкодуванням за договором майнового страхування автомобіля Hyundai Tucson і страховим відшкодуванням за договором про цивільно-правову відповідальність власника автобуса Kassbohrer Setra в порядку регресу місцевим судом стягнуто з заподіювача шкоди на користь позивача.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2012 року об 11 год. 10 хв. на 103 км автодороги сполученням Івано-Франківськ - Бучач - Тернопіль ОСОБА_1, керуючи автобусом Kassbohrer Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2, порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження керованого ним транспортного засобу, а також механічні пошкодження автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються й підтверджуються постановою Рівненського міського суду від 1 лютого 2013 року, якою ОСОБА_1 визнано винним і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с. 15).

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На підставі договору від 14 грудня 2011 року №1113574 серії АТК ВТБ добровільного страхування транспортних засобів, що був укладений між позивачем і ОСОБА_4, останньому виплачено страхове відшкодування в розмірі 65 021, 13 гривень, що сторонами не оспорюється і стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, Звітом №546 від 29.12.2012 року "Про незалежну оцінку вартості матеріального збитку автомобіля Hyundai Tucson - 2.0і, реєстраційний номер НОМЕР_3", розрахунком страхового відшкодування №6993-40656-12\1 від 05.04.2013 року, Страховим актом №6993-40656-12\1 від 05.04.2013 року, розпорядженням позивача від 08.04.2013 року до Страхового акту №6993-40656-12\1 від 05.04.2013 року, платіжними дорученнями №4262 від 09.04.2013 року на суму 55 121, 13 гривень і №9520 від 09.04.2013 року на суму 9 900 гривень (а.с. 10-11, 16-56, 57, 58, 59, 60, 64).

Цивільно-правову відповідальність водія автобуса Kassbohrer Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано на підставі відповідного договору від 10 липня 2012 року, про що свідчить Поліс серії АВ/7053881 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладений між підприємцем ОСОБА_3 і Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "Уніка") (а.с. 65).

Страховиком за цим правочином 22 листопада 2013 року укладено з позивачем угоду №28-08\13, якою проведено залік взаємних однорідних вимог і сплачено в порядку реалізації права зворотної вимоги на користь ПрАТ "ПРОСТО - страхування" 50 000 гривень страхового відшкодування (а.с. 66-69).

Ухвалою Рівненського міського суду від 28 квітня 2014 року, яка набрала законної сили, позовну заяву ПрАТ "ПРОСТО-страхування" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, що подана у січні 2014 року, залишено без розгляду.

Вважаючи, що стягненню з відповідача підлягають незабезпечені страхуванням 15 021, 13 гривень, що складає різницю між сплаченими ПрАТ "ПРОСТО - страхування" на користь ОСОБА_4 65 021, 13 гривень за договором майнового страхування та сплаченими ПрАТ "Уніка" у порядку регресу на користь ПрАТ "ПРОСТО - страхування" 50 000 гривень, у травні 2014 року позивач звернувся з відповідним позовом до ОСОБА_1 як безпосереднього заподіювача шкоди.

Відповідно до ст.ст. 993 і 1194 ЦК України до страховика, яки виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як убачається, договір №АВ/7053881 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу - Kassbohrer Setra, реєстраційний номер НОМЕР_2, було укладено 10 липня 2012 року між підприємцем ОСОБА_3 як страхувальником і ПрАТ "Уніка" як страховиком. Строк дії договору: з 12 липня 2012 року по 11 січня 2013 року.

На а.с. 13 і 96 містяться докази про те, що на момент страхового випадку ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з підприємцем ОСОБА_3. Між ними 7 квітня 2010 року укладено трудовий договір, який 13 квітня 2010 року зареєстровано в Рівненському міському центрі зайнятості і він діяв на час виникнення спірних відносин.

Норми ч. 1 ст. 1172 ЦК України передбачають відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, що завдана їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За таких обставин ОСОБА_1 не є особою, яка повинна відповідати за вимогами позивача про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, а тому ПрАТ "ПРОСТО - страхування" в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п.п. 1 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, призвело до неправильного застосування норм матеріального права і є мотивами для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового.

На підставі ст.ст. 993, 1194, 1172 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду від 23 грудня 2014 року скасувати.

Приватному акціонерному товариству „ПРОСТО - страхування" відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: