Рішення № 42712285, 05.02.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4633/14 Головуючий у І інстанції Дубас Т. В.Провадження № 22-ц/780/615/15 Доповідач у 2 інстанції Я.С. МельникКатегорія 47 05.02.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Ромашині І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ майна, визнання недійсним договору відчуження автомобіля та застосування наслідків визнання недійсним договору відчуження автомобіля, стягнення судових витрат, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_4, зареєстрований 27 серпня 2010 року, відновити її дошлюбне прізвище «ОСОБА_3», стягнути із ОСОБА_4 на її користь 54 000 грн., у якості грошової компенсації вартості, належної їй ? частки автомобіля FORD Fiesta, поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, між нею та відповідачем, визнати право приватної власності за ними на відповідне майно, набуте сторонами під час шлюбу, та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 27 серпня 2010 року між нею та ОСОБА_4 був укладений шлюб, але їхнє спільне життя не склалося, через що вона була змушена звернутися до суду з вимогою розірвання шлюбу та поділу їхнього спільного майна.

У подальшому, представником позивачки було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та часткову зміну предмету позову, в якій він посилався на те що, 12 чеврня 2014 р. відповідач ОСОБА_4 зняв спірний автомобіль з обліку в органах ДАЇ, та, на думку позивачки, з метою приховання сумісного майна подружжя, що підлягає розподілу, здійснив його відчуження на користь своєї матері - ОСОБА_2, через що просив визнати договір відчуження автомобіля FORD Fiesta, укладений 12 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, недійсним та застосувати наслідки визнання цього договору недійсним, у вигляді реституції усього отриманого сторонами недійсного правочину, та повернути зазначений автомобіль у спільну власність подружжя.

01 липня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на ноутбук LENOVO IdeaPad Z500 вартістю 3000 грн. та визнати за ним право приватної власності на мобільний телефон iPhone 4 8gb White вартістю 3000 грн, обґрунтовуючи вимоги тим, що вказане майно було набуте сторонами за час їхнього шлюбу, через що його також необхідно поділити між ними.

24 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в якому просила визнати за нею право власності на спірний автомобіль FORD Fiesta, пилосос миючий ZELMER 919/5 SP, бойлер Ariston ABS VLS PW 80, мінімийку Керхер K5COMPACT CAR, мийку для вікон Керхер WV 75 plus, кондиціонер спліт VESTFROST VCV-09 BPS, дом. театр LG NB3520А та стягнути з ОСОБА_3 на її користь усі судові витрати.

Зустрічний позов мотивувала тим, що нею було викуплено вказаний автомобіль FORD Fiesta, що підтверджується договором купівлі-продажу автомобіля № 1187/002 від 31 липня 2013 року, одночасно з тим між нею та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу цього автомобіля, за яким вона передала його у власність ОСОБА_4 і зобов'язався сплатити його вартість у розмірі 78 893 гривні до 30 травня 2014 р.

Зазначає, що оскільки ОСОБА_4 до вказаного терміну не зробив жодного платежу, вона повернула назад у свою власність вказаний транспорт та 12 червня 2014 р. зареєструвала його на себе в органах ДАІ.

Вона також вказує, що майно, права на яке заявляє позивачка ОСОБА_3, а саме: пилосос миючий ZELMER 919/5 SP, мінімийку керхер K5COMPACT, мийка для вікон Керхер WV 75 plus, кондиціонер спліт VESTFROST VCV-09 BPS, дом. театр LG NB3520А, знаходиться в квартирі ОСОБА_2 та належить їй на праві власності, а це майно її син - ОСОБА_4 придбав їй за її кошти у відстрочку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 27 серпня 2010 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї, актовий запис № 1621 - розірвано, змінено прізвище первісної позивачки «ОСОБА_3» на дошлюбне «ОСОБА_3».

Визнано недійсним договір відчуження автомобіля FORD Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1, укладений 12 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, та визнано за ОСОБА_4 право власності на нього.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості ? частки спірного автомобіля у розмірі 54 000,00 грн.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на спірне майно: пилосос миючий ZELMER 919/5 SP - вартістю 1500 грн., мінімойку керхер K5COMPACT CAR - вартість 3000,00 гривень, мийка для вікон Керхер WV 75 plus - вартістю 700,00 грн., звукова панель LG NB3520А - вартістю 1500 грн., ноутбук LENOVO IdealPad Z500 - вартістю 3000 грн., а всього на суму 9700 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на кондиціонер спліт VESTFROST VCV-09 BPS - вартістю 5000,00 грн., бойлер Ariston ABS VLS PW 80 - вартістю 1700,00 грн., мобільний телефон Iphone 4 8gb White вартістю - 3000 грн., а всього на суму 9700 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по 445, 40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 121, 80 грн.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у частині відмови у задоволенні її зустрічних позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що спірне майно належить їй на праві приватної власності та не може бути спільною сумісною власністю подружжя, оскільки воно придбане нею за власні кошти та знаходиться в її квартирі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам закону рішення відповідає не у повній мірі.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сімейне життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не склалося, а примирити сторони неможливо, то їхній шлюб необхідно розірвати та поділити між ними вказане майно, разом з тим розірвавши спірний договір купівлі-продажу автомобіля та визнавши за ОСОБА_4 право власності на нього, а відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилався на те, що заявлені нею вимоги про визнання за нею права власності на спірне майно не обґрунтовані належними та допустимими доказами, а також на те, що нею не було спростовано тих обставин, на які посилалася позивачка за первісним позовом.

Проте колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 серпня 2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб у Лівобережному відділі державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сім'ї, актовий запис № 1621 (а. с. 8).

Під час шлюбу сторонами було набуто наступне майно: пилосос миючий ZELMER 919/5 SP - вартістю 1777,00 грн. (видаткова накладна № ГНЮФТ-34414 від 07.11.2012 р. та фіскальний чек від 07.11.2012 р.), мінімийка керхер K5COMPACT CAR - вартість 3039,20 грн. (фіскальний чек від 31.03.2014 р.), мийка для вікон Керхер WV 75 plus - вартістю 886,40 грн. (фіскачальний чек від 26.06.2013 р.), звукова панель LG NB3520А - вартістю 1728,90 грн. (фіскальний чек від 12.04.2013 р.), ноутбук LENOVO IdealPad Z500 - вартістю 4021,25 грн. (договір купівлі-продажу № ФБшФТ-33968 від 22.06.2013 р., фіскальний чек від 22.06.2013 р.), кондиціонер спліт VESTFROST VCV-09 BPS - вартістю 4777,00 грн. (видаткова накладна № ЧКІС3-0021 від 21.05.2013 р., фіскальний чек від 21.05.2013 р.), бойлер Ariston ABS VLS PW 80 - вартістю 1915,00 грн. (товарний чек № АУ-0007439), мобільний телефон Iphone 4 8gb White вартістю - 4 799,52 грн. (товарний чек № 00000008071 від 29.02.2012 р.) (а. с. 16 - 24).

Згідно зі ст.104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, а відповідно до ст.105 цього Кодексу шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 59 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Вирішуючи спір, суд дійшов до обґрунтованого висновку про розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та поділ їх спільного майна, оскільки сторони тривалий час спільно не проживають, між сторонами відсутнє взаємне порозуміння, вони не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільного господарства, сім'ю зберегти неможливо, через що шлюб підлягає розірванню, а їхнє спільне майно має бути поділено між ними відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням вимог сторін.

Проте, при ухваленні рішення, суд першої інстанції безпідставно визнав недійсним договір відчуження спірного автомобіля Ford Fiesta, укладеного 12 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що даний правочин суперечить вимогам закону та порушує права ОСОБА_3, оскільки у даному випадку ОСОБА_3 не мала права оскаржувати дійсність цього договору тому, що вона не була його стороною, однак, у разі якщо ОСОБА_3 вважала своє майнове право порушеним, вона мала можливість захистити його шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння в порядку передбаченому нормами ст. ст. 387, 388 ЦК України за наявності необхідних для цього обставин та пред'явлення відповідного позову до суду, але таких вимог позивачкою заявлено не було.

Також, при розгляді даної справи, суд, на думку колегії, вийшов за межі позовних вимог, безпідставно визнавши за ОСОБА_4 право власності на спірний автомобіль, оскільки ним таких вимог у суді не заявлялося.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення суду першої інстанції у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та визнання права власності на нього - скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 листопада 2014 року у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля Ford Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1, 2007 р.в., укладеного 16 червня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, та визнання права власності на нього за ОСОБА_4 - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

У іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: