Рішення № 42710614, 10.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015Справа №910/29135/14За заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська Страхова Група»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія»Статус»

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 13 501, 59 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Гоголь О.Я. (дов. №0114-77 від 20.05.2014)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «СК «Українська Страхова Група» ( надалі- ПрАТ «СК «УСГ») звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (надалі ПАТ СК «Статус»)про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 13 501. 59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов»язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов»язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.12.2014 порушено провадження у справі № 910/29135/14, розгляд справи призначено на 21.01.2015

Представники сторін в судове засідання 21.01.2015 не прибули, причин неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 10.02.2015.

Представник позивача в судове засідання 10.02.2015 з'явився, надав суду витребувані додаткові документи , позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

В судове засідання 10.02.2015 представник відповідача вдруге не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду від 21.01.2015.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач та позивач були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ «Страхова компанія «Українська Страхова Група» (надалі- позивач) та фізичною особою Третьяковою Л.О. (надалі- страхувальник) 25.06.2014 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-1505-14-00117 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «Лексус» реєстраційний номер ВН 0056 ВХ (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

30.06.2014 в м. Одесі на вулиці Краснова мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянка Тітуренко В.Є., керуючи транспортним засобом-автомобілем «Нісан» реєстраційний номер ВН 9887 АВ порушила Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинила зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем«Лексус» реєстраційний номер ВН 0056 ВХ , що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Із довідки ВДАІ України №9406008 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Нісан» реєстраційний номер ВН 9887 АВ , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю «Лексус» реєстраційний номер ВН 0056 ВХ , знаходився під керуванням громадянинки Тітуренко В.Є.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2014 (справа № 520/8557/14-п) Тітуренко Валентину Євгенівну за вчинення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто її до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Після вказаної ДТП страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодуванні та надав всі необхідні документи.

Згідно рахунку-фактури ТОВ «ВТП «Інжпроект» №7221 від 01.07.2014, страхового акту ПСКА №4312 від 07.07.2014 та ремонтної калькуляції до нього і у відповідності розрахунку суми страхового відшкодування від 07.07.2014 позивачем на виконання умов Договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 14 001. 59 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 16089 від 09.07.2014 (в матеріалах справи).

Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло в межах вказаної суми грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Тітуренко В.Є..встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Нісан» реєстраційний номер ВН 9887 АВ та завдання майнової шкоди автомобілю «Лексус» реєстраційний номер ВН 0056 ВХ , нею і відшкодовується, так як відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров»ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Нісан» реєстраційний номер ВН 9887 АВ , застрахована в ПАТ «СК «Еталон» полісом АС № 7302678 що підтверджується наданою суду довідкою МТСБУ ( в матеріалах справи).Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн., франшиза-500,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін , суд приходить до висновку про задоволення позову з огляду не таке:

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права має право на її відшкодування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної' пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При дослідженні наданих позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля автомобілем«Лексус» реєстраційний номер ВН 0056 ВХ «Сеат Ліон» реєстраційний номер АА 4742 ІР , з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним вказаного вище ремонтом автомобіля , є рахунок-фактура ТОВ «ВТП «Інжпроект» №7221 від 01.07.2014, страховий акт ПСКА №4312 від 07.07.2014 та ремонтна калькуляції до нього , платіжне дорученням № 16089 від 09.07.2014 (в матеріалах справи), яким підтверджується факт перерахування коштів на рахунок страхувальника. Зокрема, судом враховано, що наведені у вказаному розрахунку роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, які зазначені у первинній довідці ВДАІ.

Відтак, реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля «Лексус» реєстраційний номер ВН 0056 ВХ , склав( з урахуванням зносу) 14001, 59 грн. Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС №7302678 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), виходячи із розміру реально завданих збитків в межах суми, що перейшла до позивача та за мінусом встановленої франшизи, тобто у сумі 13 501. 59 грн.

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача 29.08.2014 року звернувся до останнього із заявою (вих. № 115УСГ) про виплату страхового відшкодування . Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача, була отримана відповідачем , про що свідчить відмітка про отримання.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування вищевказаного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу.

Пунктом 34.1 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика (у даному випадку-на відповідача) покладено обов»язок терміново,але не пізніше трьох робочих днів, направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно пункту 34.2 даного Закону, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не зв»явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов»язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Докази виконання відповідачем покладеного на нього вказаним Законом обов»язку в матеріалах справи відсутні. Також відсутні докази того, що невиконання цього обов»язку з боку відповідача відбулось внаслідок об»єктивних причин.

Згідно з вимогами ст..33 ГПК України обов»язок , на думку суду, доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування розміру заподіяних збитків покладається на відповідача. Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач діяв з наміром перекласти майновий тягар відповідальності на відповідача, або з порушенням Правил добровільного страхування транспортних засобів.

Позивачем, як встановлено судом, на підтвердження своїх вимог надано страховий акт , ремонтну калькуляцію та інші бдокументи.

Відповідач же, не вчиняв під час розгляду справи, жодних процесуальних дій, спрямованих на перевірку вказаних обставин.

Оскільки в процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач фактично ухилявся від виконання своїх обов»язків, то суд визнає право позивача на визначення розміру збитків за страховим актом( реальна вартість відновлювального ремонту). Суд вважає, що експертна оцінка пошкодженого транспортного засобу є лише попереднім документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення пошкодженого автомобіля.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 25.112008 у справі №11/406-07, Вищого господарського суду України у справах №42/92, 20/309,5011-67/7889-2012, а також в постановах КАГС у справах №5011-23/6919-2012 , №32/39, 910/2644/13 та інших.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія"Статус" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, будинок 59-Б, офіс 3, ідентифікаційний код 31201694) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ Соломянський р-н, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) 13 501 (тринадцять тисяч п'ятсот одну) грн.59 коп. а також 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.. 00 коп. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 16.02.2015