Рішення № 42710585, 03.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/25236/14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Торг-Сервіс"

до приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана"

про стягнення 268 532,79 грн.

Представники сторін:

від позивача: Дробаха С.В. - представник за довіреністю № б/н від 17.10.2014 року;

від відповідача: Хільчук О.П. - представник за довіреністю № 13/01 від 10.01.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Торг-Сервіс" до приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" про стягнення 268 532,79 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.11.2013 року між ним та приватним акціонерним товариством "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" укладено договір транспортного перевезення №І01-18/1113.

На виконання умов договору позивачем надані послуги в повному обсязі.

Проте, відповідач оплату з послуг перевезення вантажу здійснив частково, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення основної заборгованості в розмірі 213 034,20 грн., пеню в розмірі 16 027,07 грн., три проценти річних в розмірі 5 045,42 грн., індекс інфляції в розмірі 34 426,10 грн., а також 25 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.11.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.12.2014 року.

В судове засідання 01.12.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.11.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 01.12.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача подав клопотання про витребування доказів по справі, просив суд задовольнити клопотання.

Суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів по справі.

Представник позивача не заперечував проти даного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 14.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.12.2014 року розгляд справи відкладено на 22.12.2014 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

22.12.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні 22.12.2014 року представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Суд задовольнив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача виконав вимоги ухвали суду від 14.11.2014 року.

Судом оголошено перерву до 20.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.12.2014 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

20.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

Представник відповідача не виконав вимоги ухвали суду від 14.11.2014 року.

В судовому засіданні 20.01.2015 року оголошено перерву до 03.02.2015 року.

В судовому засіданні 03.02.2015 року представник відповідача не виконав вимоги ухвали суду від 14.11.2014 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, просив застосувати строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

06.11.2013 року товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Торг-Сервіс" (виконавець) та приватним акціонерним товариством "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (замовник) укладено договір транспортного перевезення №В01-18/1113.

Відповідно до п.1.1 договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з транспортного перевезення вантажу - зерно кукурудзи в обсязі приблизно 1000тон +/-, але не менше 150 тон за добу. За необхідності (остаточно обсяг перевезення регулюються вказівками замовника) транспортом марки DAI, MAN, VOLVO в кількості 7 машин, а пальному виконавця.

Згідно ч.1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата в розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до п.2.1 договору, ціна послуг з перевезення вантажу по маршруту:

- Вінницька область смт Крижопіль СП «Елеватор Шпиків ПП «Кряж» - порт Одеса ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» складає 230,00 грн./т.в.т.ч. ПДВ.

- Київська область м. Тетіїв ПАТ «Тетіївське хлібоприймальне підприємство» - порт Одеса ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» складає 215,00 грн./т.в.т.ч. ПДВ.

- Вінницька область м. Жмеринка ТОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро» - порт Одеса ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» складає 265,00 грн./т.в.т.ч. ПДВ.

- Вінницька область м. Жмеринка ТОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро» - порт Миколаїв ТОВ «Ніка-Тера» складає 275,00 грн./т.в.т.ч. ПДВ.

- Вінницька область м. Козятин ТОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро» - порт Одеса ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл» складає 275,00 грн./т.в.т.ч. ПДВ.

- Вінницька область м. Козятин ТОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро» - порт Миколаїв ТОВ «Ніка-Тера» складає 270,00 грн./т.в.т.ч. ПДВ.

- Київська область Білоцерківський р-н с. Сухоліси ПАТ «Білоцерківський елеватор» (дільниця Сухоліси) - порт Миколаїв ТОВ «Ніка-Тера» складає 270,00 грн./т.в.т.ч. ПДВ.

Термін виконання послуг встановлюється з 07 листопада 2013р. до 31.12.2013р. і уточнюється замовником протягом дії договору, в залежності від погодних умов (п.4.1 договору).

Факт виконання умов договору (перевезення) підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Згідно з п.2.2 договору, оплата наданих послуг здійснюється перерахуванням грошовими коштів на поточний банківський рахунок виконавця в термін не більш 10 банківських днів з дати підписання акту передачі-приймання наданих послуг. Акти підписуються кожного 5 числа місяця, наступного за місцем виконання послуг.

В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які не підписані відповідачем на загальну суму 543 034,20 грн., а саме:

- №ТС-28320 від 25.11.2013 року на суму 17 457,90 грн.;

- №ТС-28321 від 25.11.2013 року на суму 41 761,50 грн.;

- №ТС-28322 від 26.11.2013 року на суму 52 233,50 грн.;

- №ТС-28323 від 27.11.2013 року на суму 44 264,00 грн.;

- №ТС-28337 від 29.11.2013 року на суму 54 664,50 грн.;

- №ТС-28338 від 29.11.2013 року на суму 56 875,50 грн.;

- №ТС-28339 від 29.11.2013 року на суму 21 664,50 грн.;

- №ТС-28340 від 29.11.2013 року на суму 41 907,10 грн.;

- №ТС-28341 від 29.11.2013 року на суму 29 303,70 грн.;

- №ТС-28365 від 18.12.2013 року на суму 40 386,00 грн.;

- №ТС-28366 від 18.12.2013 року на суму 9 674,50 грн.;

- №ТС-28367 від 18.12.2013 року на суму 41 196,60 грн.;

- №ТС-28368 від 18.12.2013 року на суму 59 463,00 грн.;

- №ТС-28369 від 18.12.2013 року на суму 6 682,50 грн.;

- №82 від 28.02.2014 року на суму 24 029,50 грн.;

- №109 від 27.03.2014 року на суму 1 469,90 грн.

Також, в матеріалах справи наявні податкові накладні.

Факт невиконання позивачем умов договору на загальну суму 543 034,20 грн. відповідачем не спростовано.

Крім того, в матеріалах справи наявні банківські виписки на загальну суму 330 000,00 грн., що підтверджують часткове виконання умов договору відповідачем по договору, а саме:

- 18.11.2013 року на суму 50 000,00 грн.;

- 26.11.2013 року на суму 100 000,00 грн.;

- 02.12.2013 року на суму 100 000,00 грн.;

- 05.12.2013 року на суму 80 000,00 грн.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 213 034,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої відповідачем позовної давності, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи перший акт здачі-приймання робіт (надання послуг) датований 25.11.2013 року.

Згідно з п.2.2 договору, оплата наданих послуг здійснюється перерахуванням грошовими коштів на поточний банківський рахунок виконавця в термін не більш 10 банківських днів з дати підписання акту передачі-приймання наданих послуг. Акти підписуються кожного 5 числа місяця, наступного за місцем виконання послуг.

Тобто, останнім днем оплати є 19.12.2013 року, а моментом прострочення та правом на позов є 20.12.2013 року.

Відповідно до статті 315 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.

Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Згідно з ч. 3 статті 925 ЦК України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

П.28 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» № 01-8/211 від 07.04.2008 р. при розгляді категорії справ, пов'язаних з перевезенням вантажів, актуальною є проблема протиріччя правових норм, що містяться в ЦК і ГК України

Так, пункт 3 статті 925 ЦК України передбачає, що до вимог, які випливають із договору перевезення вантажу, пошти застосовується позовна давність в один рік. Одночасно, пунктом 5 статті 315 ГК України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

При такій колізії норм нагальним є питання - якою правовою нормою має керуватись господарський суд при з'ясуванні обставин дотримання перевізником строків позовної давності?

Відповідно до частини другої статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Це стосується і положень про позовну давність.

Частиною першою статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Згідно з частиною п'ятою статті 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають з Статуту залізниць.

Між нормами частини третьої статті 925 ЦК України та частини п'ятої статті 315 ГК України не має суперечності, бо вони співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до оглядового листа Вищого господарського суду України №01-8/917 від 29.11.2007 р., стаття 315 Господарського кодексу України та пункти 136 і 137 Статуту залізниць встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності лише відносно позову вантажовідправника (вантажоодержувача) до залізниці і залізниць до відправників або одержувачів, і не можуть застосовуватись до спорів вантажоодержувача та вантажовідправника між собою, навіть якщо цей спір випливає з нестачі чи пошкодження вантажу, який перевозився залізницею.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 13.11.2014 року, а направлена поштою 11.11.2014 року.

У зв'язку з вищезазначеним, на момент пред'явлення позову строк позовної давності не сплив.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 16 027,07 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.1 договору, у вирадку прострочення оплати послуг, що виконані виконавцем, замовник сплачує виконавцю господарські штрафні санкції у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що нараховується на суму юоргу, за весь період прострочення оплати.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Розрахунок пені:

Акти здачі-прийманняСума боргу грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення№ТС-28320 від 25.11.13 №ТС-28321 від 25.11.13 №ТС-28322 від 26.11.13 №ТС-28323 від 27.11.13 №ТС-28337 від 29.11.13 №ТС-28338 від 29.11.13 №ТС-28339 від 29.11.13 №ТС-28340 від 29.11.13 -№ТС-28341 від 29.11.13 30 132,2020.12.13-14.04.141166,5622,46 15.04.14-20.06.14679,5525,46№ТС-28365 від 18.12.13 №ТС-28366 від 18.12.13 №ТС-28367 від 18.12.13 №ТС-28368 від 18.12.13 №ТС-28369 від 18.12.13157 402,6022.01.14-14.04.14836,52 326,54 15.04.14-16.07.14939,53 810,01 17.07.14-22.07.14612,5323,43№82 від 28.02.14 24 029,5021.03.14 -14.04.14256,5106,98 15.04.14-16.07.14939,5581,65 17.07.14-21.09.146712,5551,36№109 від 27.03.141 469,9022.04.14-16.07.14869,532,90 17.07.14-22.10.149812,549,33За перерахунком суду загальний розмір пені становить 8 930,12 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 8 930,12 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 7 096,95 грн. не підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 5 045,42 грн. та індекс інфляції в розмірі 34 426,10 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Акти здачі-прийманняСума боргу грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів№ТС-28320 від 25.11.13 №ТС-28321 від 25.11.13 №ТС-28322 від 26.11.13 №ТС-28323 від 27.11.13 №ТС-28337 від 29.11.13 №ТС-28338 від 29.11.13 №ТС-28339 від 29.11.13 №ТС-28340 від 29.11.13 -№ТС-28341 від 29.11.13 30 132,2020.12.13-23.10.14303 %762,80№ТС-28365 від 18.12.13 №ТС-28366 від 18.12.13 №ТС-28367 від 18.12.13 №ТС-28368 від 18.12.13 №ТС-28369 від 18.12.13157 402,6022.01.14-23.10.142753%3 557,73№82 від 28.02.14 24 029,5021.03.14-23.10.142173%428,58№109 від 27.03.141 469,9022.04.14-23.10.141853%22,35

За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 4 771,46 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 771,46 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 273,96 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Лист Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р «Рекомендація Верховного Суду України щодо порядку індексів інфляції при розгляді судових справ» передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розрахунок індексу інфляції:

Акти здачі-прийманняСума боргу грн.Період простроченняСукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції№ТС-28320 від 25.11.13 №ТС-28321 від 25.11.13 №ТС-28322 від 26.11.13 №ТС-28323 від 27.11.13 №ТС-28337 від 29.11.13 №ТС-28338 від 29.11.13 №ТС-28339 від 29.11.13 №ТС-28340 від 29.11.13 -№ТС-28341 від 29.11.13 30 132,2020.12.13-23.10.141,1905 716,7235 839,92№ТС-28365 від 18.12.13 №ТС-28366 від 18.12.13 №ТС-28367 від 18.12.13 №ТС-28368 від 18.12.13 №ТС-28369 від 18.12.13157 402,6022.01.14-23.10.141,18729 488,84186 891,44№82 від 28.02.14 24 029,5021.03.14-23.10.141,1553 721,1627 750,66№109 від 27.03.141 469,9022.04.14-23.10.141,118173,401 643,30

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 39 100,12 грн.

Проте, оскільки позивач просить стягнути індекс інфляції в розмірі 34 426,10 грн. та беручи до уваги неможливість виходу суду за межі позовних вимог, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 34 426,10 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн. на підтвердження чого надано договір №1407/1 про надання правової допомоги від 14.07.2014 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) №10/10/2014 від 10.10.2014 року,платіжні доручення №906 від 15.07.2014 року та №1141 від 03.11.2014 року на загальну суму 25 000,00 грн. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 658.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Так, у статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені професійні права адвоката до яких, зокрема, належать: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді.

З наданого договору №1407/1 про надання правової допомоги від 14.07.2014 року вбачається, що він укладений між Мартинюком Назаром Романовичем та товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Торг-Сервіс" відповідно до умов якого адвокат надає клієнту правову допомогу з приводу представництва та захисту його інтересів в судовій справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Торг-Сервіс" до приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" про стягнення заборгованості за надані послуги.

А також, умовами договору про надання правової допомоги передбачено, що позивач надав адвокату повноваження, серед яких є представництво інтересів у судах загальної юрисдикції з правом брати участь у судових засіданнях.

Проте, слід зазначити, у жодному з судових засідань адвокат Мартинюк Н.Р. присутнім не був, інтереси позивача не представляв.

За приписами п.11 Листа №01-8/155 від 13.02.2002р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів", вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд, з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Виходячи з того, що кожна особа здатна бути позивачем та відповідачем у суді, отримання товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Торг-Сервіс" послуг адвоката, пов'язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (02225, м. Київ, вулиця Архітектора Ніколаєва, будинок 7, код ЄДРПОУ 33939991) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Торг-Сервіс" (83000, Львівська обл., Жовківський район, м. Жовква, вул. Розточчя, 3/1, код ЄДРПОУ 35942648) основний борг в розмірі 213 034 (двісті тринадцять тисяч тридцять чотири) грн. 20 коп., пеню в розмірі 8 930 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 12 коп., три проценти річних в розмірі 4 771 (чотири тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 46 коп., індекс інфляції в розмірі 34 426 (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять шість) грн. 10 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 225 (п'ять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 65 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 16.02.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий