Постанова № 42709939, 16.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 р. № 820/751/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонька А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в якому просить суд надати дозвіл Ізюмській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області на погашення суми податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі з Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства; кошти від продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі загальною сумою 116059,00 грн., перерахувати до Загального фонду Державного бюджету на розрахунковий рахунок №31110029700012, отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача- 37283992, банк отримувача - ГУДКСУ в Харківській області, МФО- 851011, код платежу 14010100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство перебуває на обліку як платник податків та зборів (обов'язкових платежів) в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області. Відповідно до облікових даних Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області відповідач має узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 116059,00 грн., які у встановлений законодавством строк не сплачені. У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки, позивачем після первинного виникнення податкового боргу винесено першу податкову вимогу № 1/47 від 16.10.2001 року та другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001 р. які направлено на адресу відповідача. Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених законодавством України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника податкового органу.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судовою повісткою з поштовим повідомленням, які направлялися за офіційним місцем знаходженням. Через канцелярію суду надав письмові заперечення в яких зазначив, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство є комунальним підприємством та знаходиться у власності Ізюмської територіальної громади, від імені якої діє Ізюмська міська рада Харківської області. Вказав, що податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 р. та № 2/107 від 21.11.2001 р. не стосуються податкового боргу відповідача, який виник пізніше, оскільки вони були виставлені на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011 року, а тому не може регулювати питання погашення податкового боргу платника податку, що виник після вказаної дати. Таким чином відповідач вважає, що податковим органом не надано до суду доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів за рахунок майна підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство зареєстровано в якості юридичної особи (місцезнаходження: 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна, буд. 11, код 24673063), що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку у Ізюмській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством було подано до Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість №9073718808 від 19.12.2014 року (термін сплати 30.12.2014р.), в яких підприємством самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 116059,00 грн.

Відповідачем суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість в повному обсязі у встановлені законодавством строки сплачено не було. На час розгляду справи податковий борг відповідача з зазначеного податку за вказаною податковою декларацією складає 116059,00 грн.

На підтвердження вжиття заходів щодо погашення відповідачем узгодженої суми вказаного податкового боргу позивачем до матеріалів справи надано першу податкову вимогу № 1/47 від 16.10.2001 року, прийняту Ізюмською ОДПІ у Харківській області, та другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001 року, які були направлені Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству поштою та отримані відповідачем 25.10.2001 року та 27.11.2001 року відповідно, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №31496488 від 23.05.2011 р. на майно позивача зареєстровано податкову заставу згідно акту опису від 20.05.2011р. №1/24673063.

Враховуючи вказані обставини податковий орган вважає, що наявні всі підстави для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Перевіряючи правомірність позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3. ст. 95 Податкового Кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Суд вважає необхідним зазначити, що статтею 95 Податкового Кодексу України встановлена черговість вжиття заходів податковим органом щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи зі стягнення коштів платника податків, які перебувають у його власності у судовому порядку, і лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється, згідно рішення суду, за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Згідно приписів п. 96.2 ст.96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1, 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Згідно п. 87.2. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Статтею 88 Податкового кодексу України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справи податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 року та № 2/107 від 21.11.2001 року не стосуються податкового боргу, який позивач просить стягнути, оскільки позивач просить, зокрема надати дозвіл на погашення податкового боргу відповідача, що виник на підставі декларації №9073718808 від 19.12.2014 року, а податкові вимоги надані на підтвердження існування боргу, прийняті у 2001 році. Тому, на податковий борг, який рахувався у відповідача за декларацією №9073718808 від 19.12.2014 року, повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановами апеляційного адміністративного суду: від 22.10.2013 року по справі № 820/7848/13-а, від 21.10.2013 р. по справі № 820/6462/13-а, від 11.06.2013 року по справі № 2а-14135/12/2070, які набрали законної сили, підтверджено, що податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 року та № 2/107 від 21.11.2001 року не стосуються податкового боргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, який виник після 01.01.2011 року.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податковим органом до суду не надано доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Щодо доводів податкового органу про відсутність підстав для направлення податкової вимоги, оскільки податковий борг не переривався та існував з 2001 року, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до пп. 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Однак, суд зазначає, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який визначає інший порядок погашення податкового боргу.

Згідно положень ст. 88 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу). Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

При цьому, відповідно до п. 59.1 Податкового кодексу, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожний порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, згідно з п. 58.3 Податкового кодексу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем не дотримані норми ст.ст. 87, 88, 95 Податкового кодексу України, і звернення з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі є безпідставним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, при цьому частина 2 статті 71 Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи, що мотивація та докази, на які посилається позивач, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача покладену в основу заявлених вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову повністю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 94, 160– 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного суду Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.