Рішення № 42709909, 11.02.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 925/2355/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю прокурора прокуратури Черкаської області Зубенка В.С. - за посвідченням, представників: позивача: Сотник Т.І., Теслюк М.В. - за довіреностями, першого відповідача: Кива О.М. - за довіреністю, другого відповідача: Щербаков М. А. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління статистики у Черкаській області

до регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та

до товариства з обмеженою відповідальністю "Медікон"

про визнання припиненим договору оренди від 30.03.2010, визнання недійсним на майбутнє договору від 01.11.2013, зобов'язання відповідача повернути нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання припиненим договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 30.03.2010, укладеного регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Медікон", про визнання недійсним на майбутнє договору від 01.11.2013, яким після припинення вказаного договору оренди до нього було внесено зміни та продовжено строк дії договору до 28.03.2016, а також про зобов'язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно - нежитлові приміщення на другому та третьому поверхах будівлі, що розташована в м. Черкаси по вул. О.Дашкевича, 39. В обґрунтування позову прокурор вказав на те, що строк дії договору оренди від 30.03.2010 встановлений до 30.03.2013 включно; у зв'язку з тим, що другий відповідач, як орендар, систематично не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати, позивач не надав згоди на продовження цього договору на новий строк, про що позивач повідомив орендарю та орендодавцю - регіональному відділенню ФДМУ; останнє надіслало орендарю відмову у продовженні договору оренди в місячний строк, як це передбачає договір та закон, отже, договір оренди припинив свою чинність внаслідок закінчення строку його дії. Однак, незважаючи на фактичне припинення договору оренди, відповідачі 01.11.2013 в порушення вимог чинного законодавства уклали договір № 5 про внесення змін до Договору оренди, яким незаконно продовжили дію Договору оренди до 28.03.2016. Уклавши вказаний договір від 01.11.2013 про зміни до Договору оренди, який припинив свою дію 30.03.2013, відповідачі уклали договір та передали в оренду державне майно поза межами порядку, передбаченого ч. 4 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тобто, без виготовлення оцінки об'єкта оренди. У зв'язку з визнанням договору № 5 про внесення змін до Договору оренди недійсним, майно повинно бути повернуте позивачу.

РВ ФДМУ по Черкаській області (перший відповідач у справі) у відзиві на позов (а.с. 40-42) повністю заперечив проти позовних вимог прокурора з мотивів відповідності дій та рішень РВ ФДМУ, як орендодавця державного майна, вимогам чинного законодавства та в межах наявних повноважень, оскільки орендар з незалежних від регіонального відділення обставин не був повідомлений про відмову від продовження договору оренди в установлений строк, тому вважає, що термін дії договору оренди було продовжено на той самий строк і на тих самих умовах, орендоване майно не поверталося з оренди, акт приймання-передачі майна не складався, орендар продовжував щомісячно сплачувати орендну плату до державного бюджету 50% та повністю погасив заборгованість перед Балансоутримувачем; на засіданні комісії з питань продовження дії договору оренди було прийнято рішення про продовження зазначеного договору оренди на 2 роки і 364 дні та на виконання наказу РВ ФДМУ від 11.10.2013 між регіональним відділенням та орендарем укладено договір про внесення змін від 01.11.2013.

ТОВ "Медікон" (другий відповідач у справі) у відзиві на позовну заяву (а.с. 62-65) вказав, що вважає позовну заяву такою, що не може підлягати розгляду та задоволенню в повному обсязі з тих підстав, що прокурор неправильно визначив позивача, тобто орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також вийшов за рамки повноважень, наданих прокуратурі діючим законодавством; в порушення ст. 2 ГПК України прокурор не довів обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави та не обґрунтував необхідність захисту таких інтересів; в частині вимоги про визнання договору оренди припиненим прокурор вибрав невірний спосіб захисту порушених прав; товариство не було повідомлене орендодавцем про припинення договору оренди, відмови РВ ФДМУ по Черкаській області в поновленні договору товариство не отримувало, отже, договір оренди не припинив свою дію, товариство продовжувало сплачувати орендну плату і її отримували орендодавець та балансоутримувач - ГУ статистики і після врегулювання всіх питань 01.11.2013 відповідачі уклали додаткову угоду до договору оренди.

У судовому засіданні:

прокурор підтримав позов з підстав, викладених у позовній заяві та у письмовому поясненні до позову, повністю заперечив проти пояснень і доводів відповідачів та пояснив, що порушення інтересів держави полягає в тому, що другий відповідач не сплачує орендну плату за користування державним майном площею 127,32 кв. м., вважає, що орган уповноважений державою визначений вірно; РВ ФДМУ не повно і неправильно викладено зміст листа від 27.03.2013, до фактичних правовідносин помилково застосовано ст. 782 ЦК України, норми чинного законодавства не пов'язують припинення орендних правовідносин із фактом отримання орендарем заяви, тобто у листах відділення від 27.03.2013 та 12.04.2013 є чітке волевиявлення орендодавця не продовжувати термін договору оренди, і таке волевиявлення відділення підтвердило в листі від 06.08.2013; оскільки в даній ситуації є спір про те, чи був припинений договір оренди 30.03.2013, і відповідачі заперечують проти цього, тому вимога про визнання договору оренди припиненим заявлена у позові правомірно і це підтверджується судовою практикою у аналогічних спорах; прокурор просив повністю задовольнити позов;

представники позивача повністю підтримали позов, просили його задовольнити, оскільки ТОВ "Медікон" не належно сплачував орендну плату за користування нежитловим приміщенням і позивач заперечив проти продовження дії договору оренди, про що були повідомлені обидва відповідачі; орендарю неодноразово направлялися для підписання акти повернення майна із оренди, які він не підписав, отже, він був обізнаний про припинення договору оренди;

представник першого відповідача, заперечуючи проти позову, посилався на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, просив повністю відмовити у позові, та пояснив, що орендодавець має право вирішувати, чи продовжувати договір оренди, він прийняв таке рішення, продовжив дію договору оренди, оскільки на момент прийняття рішення комісією не було законних підстав для відмови у його продовженні, це волевиявлення орендодавця, яке нікому не дано право відміняти; вважає укладення договору № 5 від 01.11.2013 правомірним та законним та послався на пункт 2.4. постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 про те, що сторони мають право усунути порушення навіть в процесі розгляду спору та що законом не заборонено надання право чинові за згодою сторін зворотної дії в часі; на момент подання даного позову між сторонами договору оренди не було спору щодо продовження договору, тому така вимога прокурора фактично є вимогою про встановлення факту, яка не може розглядатися господарським судом;

представник другого відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позов, просив у позові відмовити в повному обсязі, пояснив, що товариство не отримувало від Орендодавця жодних повідомлень про припинення договору оренди, листи балансоутримувача є його позицією, а не Орендодавця; просив звернути увагу на те, що договір оренди фактично продовжувався протягом всього 2013 року, ГУ статистики як Балансоутримувач протягом травня-грудня 2013 року продовжував виставляти рахунки на сплату орендної плати 50% за оренду приміщення, які ТОВ "Медікон" повністю і в строки сплатив, держава нічого не втратила, заборгованість відсутня, що підтверджено у акті звіряння розрахунків.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 20.01.2015 по 04.02.2015 та із 04.02.2015 по 11.02.2015 на підставі статті 77 ГПК України.

У судовому засіданні 11.02.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи прокурора і представників сторін, суд встановив таке.

30 березня 2010 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (Орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Медікон" (Орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 926/14, далі - Договір оренди, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: нежитлові приміщення на другому поверсі прибудови до адміністративної будівлі (далі - Майно) площею 300,8 кв. м., розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 39, що обліковується на балансі Головного управління статистики у Черкаській області (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно із звітом про незалежну оцінку станом на 11.01.20108 і становить 945644,91 грн. Крім того, у користуванні орендаря знаходиться окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення на третьому поверсі прибудови зазначеної адмінбудівлі, новостворені орендарем в результаті невід'ємних поліпшень, здійснених за дозволом ГУ статистики площею 293,8 кв. м.

Згідно пункту 10.1 цей Договір укладено строком на 2 роки і 364 дні, що діє з 01 квітня 2010 року до 30 березня 2013 року включно.

В пункті 10.4. Договору вказано, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається поновленим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, за умови, якщо такі дії передбачені діючим законодавством та немає заяви власника майна про те, що воно потрібне йому для власних потреб. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору. Для отримання згоди Балансоутримувача Орендар направляє запит на його адресу та письмово інформує Орендодавця не пізніше тридцяти днів до закінчення терміну дії договору.

В подальшому сторони за договором оренди (відповідачі у справі) укладали додаткові договори до цього договору, зокрема, про зменшення розміру площ приміщень, які знаходяться в користуванні Орендаря.

Перед закінченням терміну дії Договору оренди в листах від 21.02.2013. 29.03.2013 Головне управляння статистики, як Балансоутримувач, не надало згоди на продовження терміну дії Договору оренди від 30.03.2010 із посиланням на систематичне невиконання Орендарем істотних умов Договору та наявної заборгованості перед Балансоутримувачем.

РВ ФДМУ України по Черкаській області у листі від 27.03.2013, адресованому Головному управлінню статистики та ТОВ "Медікон", повідомило, що враховуючи позицію балансоутримувача щодо не продовження дії договору оренди, регіональне відділення не має можливості розпочати дії із замовлення незалежної оцінки орендованого майна та продовжити дію зазначеного договору оренди, та повідомило про необхідність протягом трьох робочих днів повернути майно балансоутримувачу. Головне управління статистики отримало вказаний лист 01.04.2013. Доказів надіслання вказаного листа ТОВ "Медікон" суду не подано.

13.04.2013 РВ ФДМУ України по Черкаській області надіслало на адресу ТОВ "Медікон" лист від 12.04.2013 щодо відмови від договору оренди, однак вказаний лист був повернутий регіональному відділенню без вручення із довідкою поштового працівника "за закінченням терміну зберігання".

Протягом червня-жовтня 2013 року між Орендарем, Орендодавцем та Балансоутримувачем відбувалося листування, відповідно до якого ТОВ "Медікон" наполягав на тому, що в установлений в законі та договорі оренди строк він не отримував повідомлення Орендодавця про відмову у продовженні договору оренди, тому фактично договір є продовженим; ГУ статистики наполягало на тому, що договір оренди припинився із закінченням строку та у зв'язку із повідомленням про це Орендарю, а РВ ФДМУ роз'ясняв, що орендар не був повідомлений у визначені в законі строки про припинення договору оренди і його термін дії було автоматично продовжено на той самий строк і на тих самих умовах та звертав увагу ГУ статистики у листі від 04.10.2013 на необхідність відновлення електропостачання приміщень та термінове надання документів для замовлення проведення нової незалежної оцінки майна.

РВ ФДМУ України по Черкаській області та ТОВ "Медікон" 01.11.2013 уклали Договір № 5 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.03.2010 № 926/14, яким, зокрема, виклали в новій редакції пункт 10.1. Договору та вказали, що цей Договір укладено строком на 2 роки і 364 дні і він діє з 31 березня 2013 року до 28 березня 2016 року включно.

Прокурор у позовній заяві просить визнати припиненим Договір оренди від 30.03.2010 № 926/14 та визнати недійсним вказаний Договір № 5 від 01.11.2013 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна і повернути нерухоме майно Балансоутримувачу.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у позові необхідно відмовити повністю, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписом частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України, частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Умовами пункту 10.6 Договору оренди № 926/14 від 30.03.2010 передбачено припинення чинності цього Договору внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди передбачено статтею 764 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормами частини 4 статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься у частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Із матеріалів справи та із пояснень відповідачів вбачається, що Орендодавець (РВ ФДМУ) врахував позицію Балансоутримувача щодо не продовження дії Договору оренди на той самий строк, однак листи із повідомленням про це Орендар не отримав і, як пояснює РВ ФДМУ у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні, у зв'язку з неповідомленням Орендаря з незалежних від регіонального відділення обставин про відмову від договору та припинення договору оренди, Орендодавець вважав, що термін дії Договору оренди було продовжено на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені Договором. Орендар продовжував користуватися нерухомим майном, продовжував щомісячно сплачувати орендну плату до державного бюджету 50%.

Листами від 21.08.2013 № 21 та від 30.08.2013 № 24 Орендар повідомив регіональне відділення про повне погашення заборгованості перед Балансоутримувачем, про відсутність повідомлення власника про необхідність використання орендованого приміщення для власних потреб та про неотримання у встановлені терміни заяви орендодавця про припинення дії договору оренди, у зв'язку з чим та з метою запобігання непорозумінь з Балансоутримувачем наполягав на укладенні договору про продовження дії договору оренди та підтверджував свій намір виконати необхідні умови щодо проведення оцінки орендованих площ.

На засіданні комісії з питань продовження дії договору оренди від 11.10.2013 було розглянуто документи щодо оренди нерухомого майна товариством "Медікон" та прийнято рішення щодо продовження договору оренди № 926/14 від 30.03.2010 на 2 роки і 364 дні. 11.10.2013 заступником начальника РВ ФДМУ видано наказ № 321-3ДО про укладення договору про внесення змін до договору оренди від 30.03.2010 № 926/14 в частині продовження терміну дії зазначеного договору на 2 роки і 364 дні, після чого РВ ФДМУ по Черкаській області (Орендодавець) та ТОВ "Медікон" (Орендар) уклали Договір № 5 від 01.11.2013 про внесення змін до договору оренди № 926/14 від 30.03.2010.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

В даному випадку Орендодавець та Орендар провели певну підготовчу роботу з питання продовження терміну дії договору оренди державного нерухомого майна та в установленому порядку уклали Договір № 5 від 01.11.2013 про внесення змін до договору оренди № 926/14 від 30.03.2010.

Із наведеного вбачається, що в період закінчення встановленого в Договорі оренди від 30.03.2010 терміну його дії РВ ФДМУ по Черкаській області дійсно висловлював намір не продовжувати договір оренди № 926/14 від 30.03.2010, однак, Орендар про це не був повідомлений (до такого висновку прийшла і комісія з питань продовження дії договору оренди). Орендар фактично користувався нежитловим приміщенням у будівлі по вул. О.Дашкевича, 39, сплачував орендну плату до бюджету 50% та погасив заборгованість перед Балансоутримувачем. Він неодноразово звертався до Орендодавця та наполягав на продовженні договору оренди (як вказується у протоколі комісії з питань продовження дії договору оренди від 11.10.2013).

Отже, суд приходить до висновку, що Орендодавець не вважав договір оренди припиненим, тому правомірно прийняв рішення про внесення змін до договору оренди державного майна щодо продовження строку дії договору, що відповідає його праву. У таких діях висловлена воля Орендодавця і ні в прокурора, ні у Балансоутримувача немає права трактувати його волю.

Суд вважає обґрунтованим посилання представника РВ ФДМУ на роз'яснення в пункті 2.4 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" про те, що законом не передбачено заборони стосовно надання правочинові за згодою сторін зворотної дії в часі та про те, що сторони не позбавлені права вчинити правочин про внесення змін до правочину з метою приведення його у відповідність із законом.

Доводи прокурора та представників позивача про те, що орендарю було відомо про відмову у продовженні договору оренди у зв'язку з надісланням йому Балансоутримувачем повідомлень про це та актів повернення майна, суд не приймає до уваги, оскільки позиція Балансоутримувача в даних правовідносинах не є визначальною.

З огляду на встановлення судом того, що Договір оренди № 926/14 від 30.03.2013 є продовженим на строк, який був встановлений цим Договором, прокурору належить відмовити в позові про визнання вказаного Договору оренди припиненим. Такий висновок відповідає роз'ясненню в пункті 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", в якому вказано, що господарський суд відмовляє в позові в тому разі, коли з'ясує, що договір оренди є поновленим (продовженим) на строк, який був раніше встановлений договором. При цьому у відповідних випадках господарський суд не повинен відмовляти у прийнятті позовної заяви або припиняти провадження у справі з тієї підстави, що відповідні вимоги не підлягають розгляду господарськими судами.

У зв'язку з відмовою у позові про визнання договору № 5 недійсним вимога про повернення нерухомого майна також не підлягає задоволенню.

Суд вважає необґрунтованими доводи другого відповідача щодо невірного визначення прокурором органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, інтересів держави та перевищення прокурором наданих йому повноважень, тому не прийняв їх до уваги та розглянув позов по суті.

Згідно частини 1 статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" при прийнятті рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Оскільки у позові відмовлено повністю, а прокурор від сплати судового збору звільнений і при поданні позову він не сплачувався, тому судовий збір із даної позовної заяви в повній сумі повинен бути віднесений на позивача, який від сплати судового збору у таких спорах не звільнений.

У позовній заяві заявлені дві вимоги немайнового характеру, які відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" повинні бути оплачені судовим збором в сумі 2 436 грн. (1218 грн. х 2), та одна вимога майнового характеру (про повернення нерухомого майна), яка підлягає оплаті судовим збором в сумі 6 916 грн. 98 коп., виходячи із вартості нерухомого майна в сумі 345 848 грн. 94 коп. та встановленого в Законі правила щодо оплати майнового спору судовим збором в розмірі 2 відсотки ціни позову.

Таким чином, з Головного управління статистики у Черкаській області (визначеного прокурором позивачем у справі) підлягає стягненню в доход Державного бюджету судовий збір в загальній сумі 9 352 грн. 98 коп.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із Головного управління статистики у Черкаській області (18016, м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 39, ідентифікаційний код 02357999) в доход Державного бюджету України 9 352 грн. 98 коп. (дев'ять тисяч триста п'ятдесят дві гривні 98 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 16.02.2015 (понеділок).

Суддя А.Д. Пащенко