Ухвала суду № 42709859, 10.02.2015, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С УД

У Х В А Л А

10 лютого 2015 р. Справа № 818/107/15

Сумський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Шаповал М.М.,

за участю: секретаря судового засідання - А.Г. Вольської,

позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - А.Ю. Кошлякової, О.О. Луцик,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Сумського окружного адміністративного суду в м. Суми справу № 818/107/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії прокуратури Сумської області при розгляді його заяв та зобов'язати відповідача належним чином провести перевірку фактів, викладених у заявах від 05.05.2014 р. Свої вимоги мотивує тим, що він звернувся до прокуратури Сумської області з заявами від 05.05.2014 р., в яких повідомляв про вчинення конкретними посадовими особами злочинів, передбачених ст.ст. 383, 375, 366, 182, 382, 364, 367, 386, 365, 366 КК України та просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вказані кримінальні правопорушення. Однак, прокуратурою Сумської області протиправно прийнято рішення про відмову у задоволенні його заяв та не вжито заходів, передбачених законодавством, щодо перевірки фактів, викладених у заявах.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечували та зазначали, що заяви позивача були розглянуті повно та об'єктивно, про що надані обґрунтовані та мотивовані відповіді. Просили відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне зарити провадження у справі, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема серед іншого: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 3 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Конституційний Суд України у рішенні № 6-рп/2001 від 23.05.2001 р. визначив, що

кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки така діяльність посадових осіб в тому числі прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.

У спільному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.03.2011 р. № 334/8/13-11 (259/0/4-11) визначено, що при визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин. Органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції, відтак, такі спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з вимогами статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Завданнями кримінального провадження, відповідно до статті 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Правовідносини, що виникають з приводу досудового розслідування, вчинені в межах порушених кримінальних проваджень, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб регламентовані Кримінальним процесуальним кодексом України.

Статтею 303 КПК України встановлено перелік, рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження. Так, зокрема, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до частини 1 статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем оскаржуються дії прокуратури щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_4 та невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення та ставиться вимога про необхідність вчинення певних дій, порядок проведення яких регулюються нормами КПК України, а тому всі скарги з приводу протиправності вищезгаданих дій (бездіяльності) або необхідності вчинити певні дії повинні розглядатися в порядку КПК України.

У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний суд України зазначив, що: "здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ".

Таким чином, юрисдикція адміністративного суду не поширюється на вказаний публічно-правовий спір, оскільки справа має розглядатися в порядку кримінального судочинства судом загальної юрисдикції.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 157, 158,160, 165,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження по адміністративній справі № 818/107/15 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області про визнання дій протиправними в зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з моменту отримання копії її повного тексту.

Ухвала набирає законної сили після закінчення терміну її оскарження.

У випадку подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили, якщо не буде скасована, після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 і ч. 7 ст. 160 КАС України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, а її повний текст буде виготовлено 12 лютого 2015 року.

Суддя (підпис) М.М. Шаповал

З оригіналом згідно

Суддя М.М. Шаповал