Постанова № 42709829, 11.02.2015, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 р. 10:51 Справа №818/117/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю,

представника позивача - Маківського О.В.,

представника відповідача - Сумцової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2014 № 0004302205, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 127 153, 50 грн., у тому числі за основним платежем - 84 767, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 42 383, 50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання позивача на підставі висновку щодо безтоварності господарських операцій між Державним підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та ТОВ "Дігюнса", ПП "Машсервіс-Локомотив" за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, якого відповідач дійшов у зв'язку із відсутністю доказів перевезення товару, а саме товарно-транспортних накладних.

Позивач, не погоджуючись із вказаним висновком податкового органу, вважає, що наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотримання чи порушення виключно правил перевезень автомобільним транспортом та не пов'язано з вимогами податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, проси суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, у письмовому запереченні, поданому до суду, зазначив, що проведеною позаплановою виїзною перевіркою позивача було встановлено, що по операціям з ТОВ "Дігюнса" за серпень 2014 року на суму 64 000, 00 грн. та по операціям з ПП "Машсервіс-локомотив" на суму 20 766, 67 грн. ДП "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було завищено податковий кредит за рахунок того, що підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість з вартості товарів по документам нібито отриманим від вказаних контрагентів.

Відповідач звертає увагу на те, що під час перевірки позивачем не було надано документів, які підтверджують транспортування продукції, придбаної у ТОВ "Дігюнса", а товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження транспортування товару від ПП "Машсервіс-Локомотив" містять істотні порушення у їх складанні, також не надано документів на підтвердження якості продукції.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно інформації з бази даних "Податковий блок" встановлено відсутність задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ "Дігюнса" та ПП "Машсервіс-Локомотив".

Викладені обставини, на переконання відповідача, свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дігюнса", ПП "Машсервіс-Локомотив".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З 01.12.2014 по 08.12.2014 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Дігюнса" та ПП "Машсервіс-Локомотив" за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складено акт від 11.12.2014 № 4984/2205/31931024/510 (а.с. 6-15).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14. п.198.1 п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України 02.12.2010 № 2755-VІ в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 84 767, 00 грн., у тому числі за серпень 2014 року на суму 84 767, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 11.12.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2014 № 0004302205, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 127 153, 50 грн., у тому числі за основним платежем - 84 767, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 42 383, 50 грн. (а.с. 16).

Підставою для збільшення податкових зобов'язань позивачу став викладений в акті перевірки висновок Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про нереальність господарських операцій у перевіряємому періоді між Державним підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та контрагентами ТОВ "Дігюнса", ПП "Машсервіс-Локомотив".

Суд не погоджується із даним твердженням відповідача, з огляду на наступне.

У серпні 2014 року ДП «Сумський облавтодор» придбало у TOB «Дігюнса» чотири бочки бітумного концентрату Evother загальною вагою 808 кг на суму 320000,00 грн. згідно договору купівлі-продажу від 13.01.2014 № 03/14/Б (а.с. 42-43), що підтверджується видатковими накладними від 26.08.2014 № 2/08, від 27.08.2014 № 3/08 (а.с. 45, 46) та податковими накладними від 26.08.2014 № 3, від 27.08.2014 № 4 (а.с. 47, 48).

Оплата за придбаний товар здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.10.2014 № 2526, від 27.08.2014 № 2030, від 28.08.2014 № 2041 (а.с. 131, 132, 133).

Бітумний концентрат Evother постачався позивачу на філію «Конотопський райавтодор».

Через внутрішні бухгалтерські документи, а саме рахунок-фактуру/накладну від 26.08.2014 № СФ-0000384 та від 27.08.2014 № СФ-0000385 ДП «Сумський облавтодор» передало філії «Конотопський райавтодор» бітумний концентрат (а.с. 49, 50).

Надходження вказаного товару відображене в матеріальному звіті відповідальної особи ОСОБА_3 за серпень 2014 року, згідно якого йому надійшло під звіт 808 кг бітумного концентрату (а.с. 51).

У подальшому, згідно актів заготівлі та переробки № 3 та № 4 за серпень 2014 року для приготування асфальтобетонної суміші було використано 404 кг концентрату, виготовлено 2819,2 т асфальтобетонної суміші (а.с. 52, 53).

Залишок бітумного концентрату (404 кг) відображений у матеріальному звіті за вересень 2014 року (а.с. 57).

Згідно актів заготівлі та переробки за вересень 2014 року № 6, № 7 та № 11 для приготування асфальтобетонної суміші було використано залишок концентрату, виготовлено 2938,52 т асфальтобетонної суміші (а.с. 58, 59, 60).

В подальшому, вказана асфальтобетонна суміш використовувалася для ремонту автомобільних доріг Сумської області, що підтверджується копіями актів виконаних робіт (а.с. 67-71, 72-75, 76-81, 82-83, 84-87, 88-90, 91-94, 95-97) та звітами про використання матеріалів (а.с. 55, 56, 63, 64, 65, 66).

19.05.2014 між позивачем та ПП "Машсервіс-Локомотив" укладено договір поставки № 190514.3, згідно якого позивач придбав бітум дорожній нафтовий марки БНД 60/90 (а.с. 102), що підтверджується видатковою накладною від 15.08.2014 № 150876 (а.с. 104), рахунком-фактурою від 15.08.2014 № 15082 (а.с. 105) та податковою накладною від 15.08.2014 № 76 (а.с. 129).

Оплата за придбаний товар здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.08.2014 № 309, від 18.08.2014 № 319, від 15.09.2014 № 358 (а.с. 107, 108).

На підтвердження транспортування товару позивачем надано товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів від 23.08.2014 (а.с. 106) та вантажну декларацію (а.с. 130).

В подальшому, бітум, придбаний позивачем у ПП "Машсервіс-Локомотив", був використаний ним у власній господарській діяльності, про що свідчать акти використання матеріалів (а.с. 109, 111, 114), калькуляції на приготування гарячої дрібнозернистої асфальтобетонної суміші (а.с. 110, 112-113, 115), акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 116-118, 124-126), відомості ресурсів (а.с. 119-123, 127-128).

Суд зазначає, що укладені між позивачем та контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, видатковим накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Судом встановлено, що ТОВ «Дігюнса» та ПП «Машсервіс-Локомотив» на момент складення та видачі податкових накладних включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 135, 136).

При цьому, мотивами, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарських операцій, є відсутність товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ "Дігюнса", дефектність товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ПП "Машсервіс-Локомотив", відсутність документів підтверджуючих якість продукції, а також відсутність задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість контрагентами позивача.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Щодо посилання відповідача на відсутність та дефектність первинних документів, що підтверджують транспортування продукції, як на доведення безтоварності укладених, договорів поставки між позивачем та вказаними вище контрагентами, суд зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення умовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського ліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно- транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше трьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною ладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно- транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Стосовно посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують якість продукції, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 75.1.2 Податкового Кодексу України визначений вичерпний перелік категорій документів, що можуть бути предметом вивчення під час документальної планової перевірки та які платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі (п.85.2 Податкового Кодексу України). До їх числа віднесені податкові декларації (розрахунки), фінансова, статистична та інша звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків.

Згідно із п. 44.1 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Технічна документація на продукцію та документи про сертифікацію не можуть бути віднесені до категорії первинних та інших, визначених чинним законодавством документів, що повинні використовуватися в бухгалтерському та податковому обліку підприємства для нарахування податкових зобов'язань. Тому, відповідно, платник податку не повинен забезпечувати їх зберігання протягом терміну, передбаченого п. 44.3 Податкового Кодексу України.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, суд вважає, вказана документація не може бути предметом дослідження та контролю під час її проведення, а, отже її відсутність не свідчить про нереальність господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 26.12.2014 № 0004302205 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 26.12.2014 № 0004302205, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 127 153, 50 грн., у тому числі за основним платежем - 84 767, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 42 383, 50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, ідентифікаційний код 31931024) судовий збір у розмірі 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 16.02.2015.