Рішення № 42709692, 09.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2015 р.Справа № 916/4745/14

За позовом: державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Південна залізниця"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН"

про стягнення 9 394,00 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: Гуцул Т.М., довіреність №738 від 18.06.2014р.

від відповідача: Радєв М.Г., довіреність №77 від 12.01.2015р.

Суть спору: Позивач, державне підприємство "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Південна залізниця", звернувся до господарського суду Одеської області з позовної заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН" 9 394,00 грн. - штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2014р. позовну заяву (вх.№4877/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/4745/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-151/15 від 15.01.2015р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено до 09.02.2015р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги підтримує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№688/15 від 15.01.2015р.), звернувся до суду з клопотаннями про зменшення розміру позовних вимог (вх.№34291/14 від 26.12.2014р.) та (вх.№689/15 від 15.01.2015р.), які судом підлягають задоволенню.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

18 червня 2014р. на станцію призначення Водолага Південної залізниці прибув вагон №59597971 відправник товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН" зі станції Білозір'я Одеської залізниці.

При прибутті вагону №59597971 на станцію призначення було встановлено факт неправильного зазначення коду одержувача, а саме було виявлено, що відправником у графі "Одержувач" накладної №40083787 вказано ДП "Стрийський вагоноремонтний завод", код 2836, що не відповідає дійсності.

Згідно реєстраційної картки клієнта код вантажовласника ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" - 7984.

На станції Водолага Південної залізниці за вказаними обставинами складено акт загальної форми ГУ-23 від 19.06.2014р. №85на станцію відправлення Білозір'я Одеської залізниці надано оперативне повідомлення від 19.06.2014р. №43, в якому повідомлялось про неправильне зазначення вантажовідправником в накладній №40083787 коду одержувача, з проханням вказати вірну інформацію.

Надалі, зі станції відправлення Білозір'я Одеської залізниці надійшла телеграма-відповідь від 19.06.2014р. №15 відповідно до якої необхідно вірно вважати вантажоодержувачем ДП "Стрийський вагоноремонтний завод", код 7984.

На підставі вищевказаної телеграми на станції Водолага Південної залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 від 20.06.2014р. №87 де було зазначено, що вантажоодержувачем є ДП "Стрийський вагоноремонтний завод", код 7984.

Відповідно до вимог п.5.5. "Правил оформлення перевізних документів" Правил перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000р. за №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлене невірне значення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України.

Згідно з вимогами ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за невірно зазначені відомості у накладній, а саме - коду одержувача, з відправника стягується штраф в розмірі 5-кратної провізної плати.

16.09.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№ДН-2-07-11/654 відповідно до якої вимагав сплати штрафу в розмірі 9 394,00 грн., однак дана претензія була залишена відповідачем без розгляду.

З врахуванням вищенаведеного позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлює, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст. 129 Статуту Залізниць України).

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно із ст.6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

До того ж статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 113, 127 вказаного Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли не з її вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до п.п.1.1, 1.3 „Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до п.п.2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси". При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів", своїм підписом підтверджує представник відправника.

За ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником.

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Аналогічні положення передбачені і п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 щодо штрафу, нарахованого у розмірі відповідно до ст.118 Статуту залізниць, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Крім того, суд зазначає, що оскільки Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. він набув силу нормативного-правового акту.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи встановлено, що відправником (відповідачем) у графі "Одержувач" накладної №40083787 вказано ДП "Стрийський вагоноремонтний завод", код 2836, що є порушенням Статуту залізниць, отже, на думку суду позивачем було правомірно застосовано до відповідача таку міру відповідальності у відповідності до ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, як нарахування штрафних санкцій.

При здійсненні перевірки розрахунку штрафних санкцій позивача, судом встановлено, що розрахунок штрафу позивачем здійснено у відповідності до ст.118 Статуту залізниць в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З цього приводу суд вважає задоцільне зазначити наступне:

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, та оскільки, на думку суду, штраф - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу до однократного розміру провізної плати, що дорівнює 1 878,80 грн., який слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 1 878,80 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Південна залізниця", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН" на користь позивача підлягає штраф в розмірі 1 878,80 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 827,00 грн. витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Південна залізниця" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙН УКРЕЙН" (65014, Одеська обл., м. Одеса, Лідерсівський бульвар, буд. 5, офіс 6, код ЄДРЮОФОП 34679821) на користь державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Харківська дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Південна залізниця" (61052, Харківська обл., м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРЮОФОП 01072763) 1 878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) грн. 80 коп. - штрафу, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 14.02.2015р.

Суддя О.В. Цісельський