Рішення № 42709554, 10.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/162/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015 Справа № 908/6129/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технічний Центр "ВаріУс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, буд. 15, кв. 57)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, тел. 0626460132, 0626465567, 0626464582, факс. 0626465567, central@emss.dn.ua)

про стягнення суми 41160,00 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Бобиль В.В. (дов. № 16/04/14 від 29.08.2014 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 41160,00 грн. вартості переданого товару відповідно до договору поставки № 14/1668 від 05.11.2012 р.

Ухвалою господарського суду від 25.12.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/6129/14, справі присвоєно номер провадження 20/162/14, справу призначено до розгляду на 22.01.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.02.2015 р.

У судовому засіданні 10.02.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано невиконання відповідачем умов договору поставки № 14/1668 від 05.11.2012 р. Просить стягнути з відповідача суму 41160,00 грн. вартості переданого товару відповідно до договору поставки № 14/1668 від 05.11.2012 р. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 525, 526, 530, 612, 625, 692 ЦК України.

Відповідач у судові засідання не з'являвся. 04.02.2015 р. від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначено, що у порушення умов договору поставки № 14/1668 від 05.11.2012 р. позивач до теперішнього часу не надав відповідачу по спірній поставці рахунок та сертифікат якості. Таким чином, ненадання позивачем документів, зазначених у п. 6.1 договору, свідчить про не настання факту поставки продукції по договору, т.ч. відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України зобов'язання відповідача по оплаті продукції не настало.

Причини неявки в судове засідання, призначене на 10.02.2015 р., відповідач суду не повідомив.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Технічним Центром "ВаріУс" (постачальник за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 14/1668, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити продукцію, загальна кількість, одиниці вимірювання, ціна за одиницю вимірювання та загальна ціна, виробник визначені сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Ціна продукції зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору). Орієнтовна сума договору на момент укладення складає 500000,00 грн., ПДВ - 100000,00 грн., всього з ПДВ - 600000,00 грн. Загальна сума договору складається з суми всіх специфікацій, оформлених по даному договору (п. 2.2).

У пункті 5.1 визначено, що строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях. Датою поставки продукції вважається дата її вручення покупцю з доданням пакета документів, обумовлених в п. 6.1 договору (п. 5.2). Датою переходу права власності вважається дата передачі продукції покупцю в місці поставки продукції в м. Краматорськ на умовах СРТ м. Краматорськ в редакції Інкотермс 2010. Документом, який підтверджує права власності, є видаткова накладна (п. 6.4).

У розділі 9 договору сторони обумовили умови оплати. Відповідно до п. 9.1 оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію на протязі строку, зазначеного в специфікації, від дня отримання оригінала рахунку та оплату та сертифіката якості, якщо інше не передбачено специфікацією (п. 9.3).

Згідно з п.п. 13.1, 13.2 даний договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії договору до 31.12.2013 р.

Сторонами до договору укладалися (підписувалися) специфікації № 1 від 05.11.2012 р., № 2 від 14.06.2013 р., якими узгоджувалося найменування продукції, її кількість, вартість за одиницю, загальна сума, строк поставки та умови оплати. У пункті 1 специфікацій визначено умови оплати: на протязі 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, зазначених в п. 6.1 договору.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем за умовами договору № 14/1668 від 05.11.2012 р. та умов специфікацій №№ 1, 2 до договору було поставлено відповідачеві продукцію: пластини, фрези, а саме:

- за видатковою накладною № 13/09/09-001 від 09.09.2013 р. поставлено продукцію на загальну суму 7680,00 грн.;

- за видатковою накладною № 13/09/11-007 від 11.09.2013 р. поставлено продукцію на загальну суму 11160,00 грн.;

- за видатковою накладною № 13/12/06-007 від 06.12.2013 р. поставлено продукцію на загальну суму 22320,00 грн.

Загальна сума поставки продукції становить 41160,00 грн. Видаткові накладні підписані уповноваженою особою відповідача на отримання продукції за довіреностями № 2128 від 09.09.2013 р., № 3026 від 06.12.2013 р., копії яких долучено до матеріалів справи.

У зв'язку з несплатою відповідачем коштів за отриману продукцію, у грудні 2014 р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким було порушено провадження у даній справі.

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням ПАТ «Енергомашспецсталь» (відповідача) є м. Краматорськ Донецької області. Відповідно, справа за позовом до ПАТ «Енергомашспецсталь» стосовно виконання договору поставки № 14/1668 від 05.11.2012 р. підсудна господарському суду Донецької області.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р «Про зміну територіальної підсудності господарських справ» визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим у районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Таким чином, справа за позовом ТОВ Технічний Центр «ВаріУс» до ПАТ «Енергомашспецсталь» про стягнення заборгованості підсудна господарському суду Запорізької області.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Як було встановлено судом, позивач передав відповідачу продукцію за умовами договору № 14/1668 на загальну суму 41160,00 грн. Відповідач отриману продукцію не оплатив.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, що обов'язок негайного виконання грошового зобов'язання випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Специфікаціями №№ 1,2 до договору № 14/1668, відповідно до яких була здійснена поставка продукції відповідачу, визначені умови оплати: на протязі 30 календарних днів після поставки продукції та отримання документів, зазначених в п. 6.1 договору.

Відповідно до п. 6.1 договору поставки № 14/1668 постачальник зобов'язався надати покупцеві одночасно з продукцією слідуючі документи: а) рахунок; б) сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності); в) накладну; г) податкову накладну.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначає, що строк оплати ним продукції за договором не наступив, оскільки позивач не передав йому документи, визначені п. 6.1 договору, а саме: рахунок та сертифікат якості. При цьому отримання продукції відповідач не заперечив.

Згідно з усними поясненнями представника позивача, відповідач отримав документи, визначені п. 6.1 договору, разом з продукцією. Оскільки доказів передання документів у позивача не було, ним було направлено відповідачу претензію № 2 від 23.05.2014 р. з вимогою сплати суми 41160,00 грн. Разом із претензією позивач направив відповідачу повторно рахунки на оплату, податкові накладні, паспорти якості. Отримання відповідачем 30.05.2014 р. претензії та документів підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У листі Міністерства фінансів України від 09.07.2007 р. №31-34000-20/23-4579/4800 зазначено, що відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, тому при його складанні слід керуватися нормами зазначеного Закону України.

Отже, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за прийняту ним продукцію.

Суд зауважує, що продукція за договором прийнята відповідачем, видаткові накладні підписані сторонами, будь-яких зауважень щодо прийнятої продукції (якості, комплектності тощо) відповідачем не висловлено, отже відповідач безпідставно ухиляється від виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції. Між тим, згідно з ч. 2 ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. У п. 6.3 договору сторони передбачили відповідальність за ненадання документів у вигляді пені. Тобто, відповідач у разі ненадання документів мав право встановити розумний строк для їх надання, у разі ненадання - відмовитись від договору, повернути товар, заявити вимогу про сплату пені. Саме ці дії відповідача і підтвердили б його твердження про ненадання документів. Жодного листування (доказу звернення) з боку відповідача з приводу ненадання документів, визначених п. 6.1 договору, зокрема, рахунку та сертифікату якості, не надано, відмови від договору не заявлено, товар не повернутий. Суд враховує, що в справі маються докази направлення позивачем необхідних документів (рахунку, паспортів якості) відповідачу разом із претензією, отримання даних документів відповідачем підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення суми 41160,00 грн. вартості переданого товару обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, заперечення відповідача спростовуються наведеним вище.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технічного Центру «ВаріУс» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, буд. 15, кв. 57, код ЄДРПОУ 33324757) суму 41160 (сорок одна тисяча сто шістдесят) грн. 00 коп. вартості переданого товару, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 13 лютого 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання (складення) у повному обсязі.