Рішення № 42709439, 11.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.15 Справа № 904/109/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ПОЛІМЕР ЛТД", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРА-ПЛАСТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 179584, 93 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Сергєєва М.Ш. - представник за дов. б/н від 19.01.15

від відповідача: Цибук Г.Г. - представник за дов. № б/н від 15.10.14

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Полімер ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера Пласт" про стягнення основного боргу у розмірі 81840 грн., процентів у сумі 63281, 42 грн. та пені у розмірі 34463, 51 грн. Всього 179584, 93 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 88 від 22.11.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 26.01.2015.

Ухвалою від 26.01.2015 розгляд справи відкладено на 09.02.2015.

У судовому засіданні 09.02.2015. відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 11.02.2015. Після перерви розгляд справи продовжено.

11.02.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки позивач звернувся до суду передчасно, а саме спочатку він повинен був звернутися до відповідача із претензією для мирного врегулювання спору.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.02.2015 здійсненого за електронним запитом, місцезнаходження позивача є 61072, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вул. Двадцять третього серпня, буд. 31-Б.

У судовому засіданні 11.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Полімер ЛТД" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ера-Пласт" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 88 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, товар (партії товару) у кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами у специфікації(ях) до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору сторони визнають, що специфікацію, підписана сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості, ціни, і є невід'ємною частиною цього договору.

Право власності на товар (партію товару), що поставляється за цим договором, переходить від продавця до покупця у момент передачі товару (партію товару), шляхом підписання сторонами видаткової накладної (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору покупець сплачує продавцю вартість поставленого за цим договором товару у порядку, передбаченому пунктом 5.2 цього договору. з урахуванням умов п. 3.3 договору. Партією товару вважається товар поставлений за однією видатковою накладною. Оплата товару здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, на підставі виставленого продавцем рахунку на оплату, у наступному порядку: 5.2.1 передплату у розмірі 30 % від загальної вартості кожної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від продавця рахунку на оплату; 5.2.2 інші 70 % від загальної вартості кожної партії товару. покупець зобов'язаний сплатити протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної (поставки товару).

24.12.2013 сторонами було підписано специфікацію на товар до договору, відповідно до якої вони погодили поставку поліетилену 13 (РСС) у кількості 21 т на загальну суму 361200 грн. (арк. с. 14).

На виконання умов договору, позивач 30.12.2013 поставив, а відповідач прийняв товар на суму 361200 грн., що підтверджується видатковою накладною № 160, підписаною обома сторонами та скріпленою печатками підприємств (арк. с. 15).

30.12.2013 позивач виставив відповідачу рахунок № 141 на оплату товару на суму 361200 грн. (арк. с. 87).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 279360 грн., відповідно до банківських виписок, копії яких містяться у матеріалах справи (арк. с. 16-41).

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі 81840 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 81840 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 81840 грн.

Господарський суд не приймає до уваги твердження відповідача, викладені у відзиві на позов щодо того, що позивач звернувся до суду передчасно, оскільки, спочатку він повинен був звернутися до відповідача із претензією для мирного врегулювання спору, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У п. 9.2 договору, сторони дійшли згоди. що до даного договору не застосовуються заходи досудового врегулювання спору.

Крім того, лист від 09.01.2015 наданий відповідачем, не підписан уповноваженою особою.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 34463, 51 грн. за період з 29.01.2014 по 11.01.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.3 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов'язань з оплати за цим договором, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період її нарахування, за кожен день прострочки до дня фактичної оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки сторони у п. 7.3 договору дійшли згоди про нарахування пені за кожен день прострочки оплати товару до фактичної дати його оплати, господарський суд вважає, що визначений період її нарахування з 29.01.2014 по 11.01.2015, є договірним та не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 34463, 51 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 36% річних від простроченої суми у розмірі 63281, 42 грн. за період з 29.01.2014 по 11.01.2015.

Згідно з п. 7.3 договору у випадку прострочки оплати товару більш ніж на 3 календарних дні покупець зобов'язується сплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого у строк товару (партії товару) з дня настання строку оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, зі змісту статей 625 ЦК України виплаває, що договором може бути встановлений інший розмір процентів річних і за своєю правовою природою проценти річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 36% річних, задовольняє дану вимогу у повному обсязі у сумі 63281, 42 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 3591, 70 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ера-Пласт" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Автотранспортна, буд. 6; ідентифікаційний код 38432256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Полімер ЛТД" (61072, Харківська область, м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 31-Б; ідентифікаційний код 31987126) основний борг у сумі 81840 грн., пеню у розмірі 34463, 51 грн., 36 % річних у сумі 63281, 42 грн. та 3591, 70 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.02.2015

Суддя В.І. Ярошенко