Постанова № 42709346, 12.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 922/3538/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014у справі№ 922/3538/14 Господарського суду Харківської областіза позовомПриватного вищого навчального закладу Харківського Гуманітарного Університету "Народна Українська Академія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут"провизнання права користування приміщеннями

У судовому засіданні 22.01.2015 у справі було оголошено перерву до 12.02.2015 до 12 год. 00 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: Бондарчук І.О. (дов. від 17.01.2015),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

ВСТАНОВИВ:

Приватний вищий навчальний заклад Харківський Гуманітарний Університет "Народна Українська Академія" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" про визнання права користування приміщеннями 2-го поверху та скляним переходом в будівлі, позначеної літ. "А-5", яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Лермонтоваська, 27. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на порушення відповідачем умов договору оренди нежитлових приміщень № 36 від 01.02.1998, що полягало в односторонній відмові від його виконання шляхом створення перешкод в доступі до частини орендованих приміщень. При цьому позивач посилався на приписи статей 16, 396, 525, 598, 651 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.09.2014, ухваленим суддею Денисюк Т.С., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи вчинення відповідачем перешкод у доступі позивача до спірних приміщень шляхом монтажу металевих грат. Водночас суд визнав недоведеними обставини недійсності додаткової угоди від 01.12.2011, за якою передані у користування спірні приміщення. При цьому суд керувався приписами статей 13, 204, 525, 598, 651 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Істоміна О.А. - головуючий, Барбашова С.В., Горбачова Л.П., постановою від 18.11.2014 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами обставин перевищення директором відповідача повноважень на затвердження додаткової угоди до договору, якою сторони визначили передачу в оренду спірних приміщень. Наголошує скаржник і на обставинах розірвання у судовому порядку договору оренди нежитлових приміщень №36 від 01.02.1998. При цьому посилається на порушення судами приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватного вищого навчального закладу Харківський Гуманітарний Університет "Народна Українська Академія" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.02.1998 між позивачем та відповідачем у справі укладено договір оренди нежитлових приміщень № 36 з додатками, які є його невід'ємними частинами, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" передало в оренду Приватному вищому навчальному закладу Харківського Гуманітарного Університету "Народна Українська Академія" нежитлові приміщення для використання їх в учбових цілях. Відповідно до пункту 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлові приміщення, зокрема, в корпусі, позначеному літ. "А-5", що розташований за адресою: вул. Лермонтовська, буд. 27, м. Харків. За умовами пункту 2.1.7. договору орендодавець взяв на себе зобов'язання забезпечити вхід до приміщення працівників, учнів, студентів та абітурієнтів учбового закладу, а також в'їзд автотранспорту на територію у відповідності до пропускного режиму. Пунктом 4.1. договору оренди сторони погодили, що договір може бути розірваний достроково за згодою сторін або за рішенням суду. Також судами установлено, що на час розгляду справи позивачем придбано частину приміщень в орендованій будівлі за літ. "А-5", що підтверджується договорами купівлі-продажу від 01.06.1996, від 02.04.1998, від 17.10.2001, від 16.08.2004, від 12.06.2009, витягами про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Водночас судами установлено та не заперечувалось відповідачем, що упродовж 10.08.2014 - 11.08.2014 відповідачем здійснено монтаж металевих грат на вхідні двері в приміщення ІІ поверху та скляного переходу (приміщення № IV) в будівлі, позначеної літ. "А-5", чим унеможливило подальше використання позивачем орендованих приміщень та доступ (прохід) до іншого учбового корпусу. Окрім цього, листом від 11.08.2014 відповідач повідомив позивача про призупинення дії договору оренди та тимчасові обмеження доступу позивача до 2-го поверху та скляного переходу в будівлі літ. "А-5". Як убачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога Приватного вищого навчального закладу Харківський Гуманітарний Університет "Народна Українська Академія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" про визнання права користування приміщеннями 2-го поверху та скляним переходом в будівлі, позначеної літ. "А-5", яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Лермонтоваська, 27. Підставою позову визначено порушення права позивача на користування орендованими приміщеннями відповідно до укладеного договору оренди. Статтею 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, в тому числі, передати майно, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів (пункт 1 частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 759 цього Кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому в силу положення статті 598 вказаного Кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що в порушення умов договору оренди відповідачем вчинено перешкоди в доступі позивача до спірних орендованих приміщень шляхом монтажу металевих грат в будівлі, позначеної літ. "А-5". Водночас факти істотного порушення орендарем (позивачем) умов договору щодо орендованих спірних приміщень, судами не установлено. Статтею 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, визнання права. У розумінні приписів наведеної норми позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності у неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Такі позови подаються, зокрема, щодо визнання речових прав на майно. Відтак, установивши наявність дій відповідача, які свідчать про невизнання права позивача на оренду спірних приміщень за укладеним між сторонами договором, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов. Довід касаційної скарги про перевищення директором відповідача повноважень на затвердження додаткової угоди від 01.12.2011 до договору, якою сторони визначили передачу в оренду спірних приміщень, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки йому надавалася оцінка господарськими судами і він був відхилений як необґрунтований. Обставин щодо недійсності вказаної додаткової угоди судами не встановлено. Довід скаржника про розірвання договору оренди у судовому порядку також визнається неспроможним, оскільки на час розгляду судами справи по суті та встановлення обставин, що стали підставою для задоволення позову, договір оренди нежитлових приміщень № 36 був чинним. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, а за приписами частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі № 922/3538/14 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець