Постанова № 42709336, 11.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 904/3389/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського

суду від 02.12.2014 року

у справі № 904/3389/14

Господарського суду Дніпропетровської

області

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1.)

до Криворізької міської ради

про визнання недійсним в певній частини договору

оренди земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились, відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014 року (суддя - Мілєва І.В.) позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними абз. 1 п.8 та азб. 1 п.14 договору оренди земельної ділянки від 11.11.2008р. (державна реєстрація від 12.12.2008р. № 040810801011) в редакції додаткової угоди від 05.12.2013р. № 2013524. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 11.11.2008р. (державна реєстрація від 12.12.2008р. № 040810801011) в редакції додаткової угоди від 05.12.2013р. № 2013524 в частині застосування коефіцієнту диференціації 1,50. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Криворізької міської ради Дніпропетровської області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 609 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. (судді - Прокопенко А.Є., Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючиcь частково з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який укладений між нею та Криворізькою міською радою, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 12.12.2008 р. за № 040810801011 в частині: абзацу першого пункту 8 та пункту 14 в редакції додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 12.12.2008 р. № 040810801011) та внесення змін до нього від 05.12.2013 р. № 2013524; коефіцієнту 2,5; коефіцієнту диференціації 1,5, річного розміру земельного податку у сумі 3 772,40 грн., річного розміру орендної плати у сумі 11 167,20 грн. розрахунку розміру орендної плати за землю до додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 12.12.2008 р. № 040810801011) та внесення змін до нього від 05.12.2013 р. № 2013524.

Судами встановлено, що 11.11.2008 р. між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 25.06.2008 р. № 2611 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення магазину, яка знаходиться на АДРЕСА_1 у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.

В оренду передана земельна ділянка площею 0,048 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:03:186:0004. Строк договору - 5 років.

Умовами договору передбачено, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням земельних ресурсів у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, на рахунок Управління держказначейства у м. Кривому Розі № 33217815700021 код ЄДРПОУ 24230992, у банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012 (п.6 договору).

Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою (абз.1 п.8 договору).

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії (п.11 договору). Орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби міста податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п.14 договору).

Рішенням Криворізької міської ради від 30.10.2013 р. № 2286 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договір оренди" поновлено договір оренди земельної ділянки від 11.11.2008 р., укладений з ФОП ОСОБА_1 (орендар).

05.12.2013 р. між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено додаткову угоду про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 12.12.2008 р. № 040810801011) та внесення змін до нього № 2013524.

Формулювання оспорюваного позивачем абз. 1 п. 8 залишилось незмінним, а саме: "Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою".

Згідно з додатковою угодою у п. 14 замість слів "до 1 лютого" замінено на "до 20 лютого". "Орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби міста податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями".

Відповідно до розрахунку розміру орендної плати за землю до додаткової угоди про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 сторони погодили, що ставка податку за 1 кв.м. становить 2,82 грн.; коефіцієнт, що застосовується у містах обласного значення 2,5; коефіцієнт диференціації відповідно до рішення міської ради від 26.06.2013 р. № 2088 дорівнює 1,5; річний розмір земельного податку складає 5076 грн.; розмір орендної плати, встановлений у договорі - трикратний розмір земельного податку; річний розмір орендної плати дорівнює 15 228 грн.

Рішенням ХХХV сесії VI скликання Криворізької міської ради від 26.06.2013 р. № 2008 "Про ставки податку за земельні ділянки на території міста Кривого Рогу" затверджено розміри коефіцієнтів диференціації ставки земельного податку за користування земельними ділянками певного функціонального використання в межах міста, зокрема для Довгінцевського району 1,00 для усіх земельних ділянок на території, за винятком указаних в п.п.2-26.

З договору оренди земельної ділянки та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка площею 0,048 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 у Довгинцівському районі м.Кривого Рогу, є комунальною власністю та надана ФОП ОСОБА_1 для розміщення магазину.

Попередні судові інстанції дійшли обгрнутованого висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання недійсним абз. 1 п. 8 та абз. 1 п. 14 договору оренди земельної ділянки від 11.11.2008 р. в редакції додаткової угоди від 05.12.2013 р. № 2013524, а також застосування коефіцієнту диференціації 1,50.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (п.288.7. Податкового кодексу України).

Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених пунктом 275.2 цієї статті. (п. 275.3. Податкового кодексу України).

Земельна ділянка, яка була надана в оренду позивачу, не відноситься до земельних ділянок перелічених в п.п.2-26 вказаного рішення, разом з тим, відповідачем було застосовано коефіцієнт диференціаціі 1,50 замість 1,00.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п.286.2. Податкового кодексу України).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5. Податкового кодексу України).

Судами правомірно відзначено, що оскаржуваним пунктом договору передбачено, що орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби міста податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, при цьому орендар є фізичною особою-підприємцем, а не юридичною особою.

П. 287.5. Податкового кодексу України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. При цьому абз.1 п.8 договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця; за неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним положень договору оренди земельної ділянки від 11.11.2008 р. в редакції додаткової угоди від 05.12.2013 р. № 2013524 в частині застосування коефіцієнту 2,5 як для міста обласного значення суди зазначили наступне.

Згідно ч. 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами було прийнято до уваги постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20.02.2014 р. по справі № 210/4946/13-а, якою в позові до Криворізької міської ради про скасування п.п.1.1 рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 р. № 2008 "Про ставки податку за земельні ділянки на території міста Кривого Рогу" в частині слів "обласного значення" відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.062014 р. по справі № 210/4946/13-а вищезазначену постанову залишено без змін.

Господарський суд також правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним в частині річного розміру земельного податку у сумі 3 772,40 грн., річного розміру орендної плати у сумі 11 167,20 грн.

Оскільки позивачем було подана позовна заява про визнання недійсним договору, а не про внесення змін до нього, тому суд правомірно не проводив відповідні перерахунки річного розміру земельного податку та річного розміру орендної плати.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 904/3389/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.