Ухвала суду № 42709136, 08.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2014 рокусправа № 804/2581/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року

у адміністративній справі № 804/2581/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року задоволено адміністративний позов ТОВ "БаДМ", визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення форми "р" від 01.02.2013 року № 23, яким позивачу донараховано антидемпінгове мито у розмірі 1 304 150,02 грн. згідно вантажних митних декларацій № 110000011/2010/106980 від 09.04.2010 року, № 110000011/2010/107459 від 15.04.2010 року, № 110000011/2010/109396 від 11.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року, та № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року.

Зазначене судове рішення оскаржено відповідачем по справі з підстав його незаконності та необґрунтованості, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ТОВ "БаДМ" у цій справі.

Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, та заперечень проти неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 26.11.2012 року по 30.11.2012 року відповідачем було проведено перевірку дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи, за наслідками якої складено Акт № Н83/12/110000000/31816235 від 03.12.2012 року, за висновками якого позивач не нарахував та не сплатив антидемпінгове мито, чим порушив вимоги рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки" та статті 11 Закону України "Про Єдиний митний тариф".

На підставі зазначеного Акту перевірки, у зв'язку з тим, що при заявлені в період 09.04.2010 року по 30.06.2010 року у Дніпропетровську митницю до митного оформлення товару "шприц ін'єкційний одноразового застосування BD DISKARDITT II, 5 мл., 10 мл., з голкою. Країна виробництва: Іспанія.» позивачем самостійно не було обчислено та сплачено антидемпінгове мито згідно рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37, відповідачем було прийнято податкове повідомлення форми "р" від 01.02.2013 року № 23, яким ТОВ «БаДМ» донараховано антидемпінгове мито у розмірі 1 304 150,02 грн. згідно вантажних митних декларацій: № 110000011/2010/106980 від 09.04.2010 року, № 110000011/2010/107459 від 15.04.2010 року, № 110000011/2010/109396 від 11.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року.

Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції узяв до уваги, що відповідач самостійно також не нарахував позивачу під здійснення митного контролю антидемпінгове мито згідно рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37, дія якого неодноразово зупинялась ухвалами судів про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема: ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2009 року по справі № 2а-10391/09/0270 якою зупинялася дія рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки" до ухвалення окружним адміністративним судом міста Києва рішення у адміністративній справі та набрання ним законної сили, і ці заходи забезпечення позову було скасовано лише ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2010 року; а також ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 року у іншій справі № 2а-3851/10/2670 якою дія рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки" зупинялася до ухвалення окружним адміністративним судом міста Києва рішення у адміністративній справі та набрання ним законної сили, і ці заходи забезпечення позову було скасовано тільки ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010 року.

Крім того, судом першої інстанції також було узято до уваги, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року по справі № 2а-3851/10/2670 було визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки", ця постанова набрала законної сили в момент її проголошення, та була скасована лише ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 року, з залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010 року.

Тобто, дія рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки" була відновлена лише прийнятою ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 року

За наведених обставин, та з урахуванням приписів до ч.3 ст. 117 та ч.5 ст. 254 КАС України, суд першої інстанції встановив, що існував проміжок часу протягом якого рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччини і Китайської Народної Республіки" не діяло у зв'язку з винесенням судами ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: у період з 05.11.2009 року по 21.01.2010 року, у період з 12.03.2010 року по 15.09.2010 року та у період з 25.11.2010 року по 16.03.2011 року, і саме у вказані періоди позивачем ввозився на митну територію України товар згідно вантажних митних декларацій: № 110000011/2010/106980 від 09.04.2010 року, № 110000011/2010/107459 від 15.04.2010 року, № 110000011/2010/109396 від 11.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що в період ввезення ТОВ "БаДМ" на митну територію України товару рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 щодо застосування антидемпінгових заходів - не діяло, тому позивач не мав обов'язку сплачувати, а відповідач не мав права нараховувати антидемпінгове мито згідно вказаного рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37.

Судова колегія в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки в період ввезення позивачем на митну територію України товару та заявлення його до митного оформлення 09.04.2010 року, 15.04.2010 року, 11.05.2010 року, 19.05.2010 року, 19.05.2010 року, 30.06.2010 року, та 30.06.2010 року - рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 року не діяло з підстав зупинення його застосування ухвалами суду про забезпечення позову, винесеними в порядку ст.117 КАСУ, яка за своїм правовим змістом не відстрочує виконання оспорюваного рішення митного органу, а зупиняє його дію до вирішення спору по суті.

Відсутність у позивача та митного органу правових підстав для застосування рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 року - саме 09.04.2010 року, 15.04.2010 року, 11.05.2010 року, 19.05.2010 року, 19.05.2010 року, 30.06.2010 року, та 30.06.2010 року, підтверджуються листами Державної митної служби України від 10.02.2010 року № 21/2-255-ЕП та від 30.03.2011 року № 11/2-10.14/5284-ЕП, які направлялися регіональним митницям для використання у роботі разом з ухвалами та постановами судів, а також діями самого відповідача по справі, який за поданими позивачем вантажними митними деклараціями: № 110000011/2010/106980 від 09.04.2010 року, № 110000011/2010/107459 від 15.04.2010 року, № 110000011/2010/109396 від 11.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року - не нарахував позивачу антидемпінгове мито згідно рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 на товар, та пропускав товар на митну територію України після сплати позивачем визначених відповідачем митних платежів.

У відповідності статті 6 Закону України "Про Єдиний митний тариф" мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно статті 17 вказаного вище закону України мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Таким чином, відповідач згідно законодавства України повинен нараховувати платнику податків мито, яке являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України, на день подання митної декларації, в тому числі і антидемпінгове мито, та саме відповідач несе відповідальність за нарахування даного мита.

Відповідно до ст. 10 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до вимог ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно Рішення Конституційного Суду України № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 р. (справа № 1-рп/99), за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, у період з 09.04.2010 року по 25.11.2010 року позивачем та відповідачем по справі правильно не застосовувалося Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 р.

Суд першої інстанції також правильно зазначив, що скасування ухвал суду про забезпечення позову не є підставою для відновлення дії оскаржуваного рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 року на той період часу коли його застосування було призупинене, оскільки позивачем під час митного оформлення товарів за вантажними митними деклараціями № 110000011/2010/106980 від 09.04.2010 року, № 110000011/2010/107459 від 15.04.2010 року, № 110000011/2010/109396 від 11.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року було надано відповідачу всі документи, і протиправності дій позивача чи його змови митним органом, яка б була спрямована на заниження обов'язкових платежів - в даному випадку не встановлено.

Висновки суду першої інстанції у цій справі повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 07.11.2011 року по справі № 21-223а11 та в постанові від 21.02.2012 року по справі № 21-813во10, згідно якої: «…якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів. В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір…»

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у спірних правовідносинах підставою для донарахування позивачу антидемпінгового мита стали не результати службової перевірки, або розгляду кримінальної справи, а лише те, що позивача самостійно не нарахував та не сплатив, а відповідач пропускаючи на митну територію України товар позивача згідно вантажних митних декларацій № 110000011/2010/106980 від 09.04.2010 року, № 110000011/2010/107459 від 15.04.2010 року, № 110000011/2010/109396 від 11.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/110144 від 19.05.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року, № 110000011/2010/113841 від 30.06.2010 року - не донарахував антидемпінгове мито згідно зупиненного на той час своєю дією рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 року.

Тобто, підставою для донарахування позивачу антидемпінгового мита згідно рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 року - стало не порушення митного законодавства, а судове рішення (ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 у справі № К-40593/10 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 про визнання протиправним та скасування Рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09 р.), що в даному випадку не має будь-якого правового значення, оскільки вказане рішення під час розмитнення позивачем товару було зупинено (не діяло) судовими ухвалами про вжиття заходів забезпечення позову, які були обов'язкові до виконання у відповідності до ст.124 Конституції України, і відповідно враховувались митницею під час пропуску товарів через митний кордон України, а рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 року № АД-216/2009/4402-37 своєю дією було відновлено лише у зв'язку з ухваленням Вищим адміністративним судом України рішення від 16.03.2011 року у справі № К-40593/10, про що чітко зазначено в листі Державної митної служби 30.03.2011 р. № 11/2-10.14/5284-ЕП «Про відновлення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі» в якому зазначено, що вказаною ухвалою відновлено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 № АД-216/2009/4402-37.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судового рішення апеляційної інстанції

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський