Рішення № 42708832, 11.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2015 р.Справа № 916/5204/14

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм Холдинг"

про стягнення 195152,86грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність;

ОСОБА_1 - довіреність;

Від відповідача: Притула Г.Л. - довіреність;

В судовому засіданні 11.02.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм Холдинг" про стягнення заборгованості в сумі 290416,86грн., яка складається з основного боргу в сумі 95264,00грн., пені в розмірі 172008,49грн., три проценту річних в сумі 3591,22грн., індексу інфляції в розмірі 19553,15грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2014р. було порушено провадження по справі №916/5204/14 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Позивач 09.02.2015р. надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 195152,86грн., яка складається з пені в розмірі 172008,49грн., три проценту річних в сумі 3591,22грн., індексу інфляції в розмірі 19553,15грн..

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції визнав, відносно пені заявив позовну давність.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 04.02.2015р. в порядку ст. 77 ГПК України, проголошувалась перерва до 11.02.2015р.

У судовому засіданні 11.02.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

05.04.2013р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм Холдинг" (Замовник) був укладений договір про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні №04-04-13 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання надати відповідно умов договору послуги по перевезенню наступних типів вантажів замовника: сільськогосподарська техніка, автомобільним транспортом перевізника. Замовник зобов'язується прийняти надані послуги по перевезенню та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені договором (п.1.2 договору).

Приймання-передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, що надається перевізником замовнику після проведення звірки обсягу наданих послуг уповноваженими представниками сторін (п.4.1 договору). Акт приймання-передачі наданих послуг є невід'ємною частиною договору та готується згідно форми, що наведена у додатку №3 до договору (п.4.4 договору). Замовник зобов'язаний підписати Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту передачі його перевізником або в цей же строк направити перевізнику мотивовану відмову від підписання Акту (п.4.6 договору).

Тарифи на транспортні послуги визначаються додатком №2 до договору та можуть бути змінені лише в разі підписання додаткової угоди до цього договору згідно п. 5.2.5 (п. 3.1 договору).

Додатком 2 передбачено, що розмір плати за фактично надані послуги визначається згідно Атів виконаних робіт, які являється невід'ємними додатками до цього договору, виходячи з вартості перевезення, що становить на пальному перевізника 23 грн. за 1 км. З вантажу.

Об'єм перевезень та загальна вартість послуг за договором визначається у заявці і сплачується замовником перевізником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника, зазначений в даному договорі (п.3.2 договору). Загальна вартість послуг по перевезенню вантажів, фактично виконаних перевізником за цим договором, по кожній окремій заявці фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 3.3 договору). Ціна договору складається з вартості послуг, вказаних в усіх Заявках/Актах приймання-передачі наданих послуг (п.3.4 договору). Розрахунок замовником перевізнику здійснюється по факту за надані послуги на підставі Актів приймання-передачі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх підписання.

Як зазначає позивач, свої зобов'язання за договором виконував належним чином та в понову обсязі, здійснював надання послуг з перевезення вантажів.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені послуги були відповідачем прийняті, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

За актом №73 від 21.07.2013р. на суму 28750грн, за актом №84 від 23.09.2013р. на суму 10879грн., за актами №88, №89 від 09.10.2013р. на суми 18354 грн., за актом №94 від 01.11.2013р. на суму 18354грн. та за актом 04.11.2013р. на суму 28727грн.

Пунктом 5.3.9 договору передбачено, що замовник зобов'язаний вчасно оплачувати вартість виконаних робіт.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за надані послуги належним чином та в повному обсязі не виконав, за надані послуги розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 95264грн.

Втім, як зазначає позивач під час розгляду зазначеної справи в суді відповідачем заборгованість була сплачена, що обумовило надання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Порушення Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного розрахунку за отримані послуги стало підставою для звернення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами по справі 05.04.2013р. був укладений договір про надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом по Україні.

Положенням ст. 929 передбачено що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

З аналізі умов договору вбачається що цей договір за свою правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст.. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно частини 1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та враховуючи вищенаведене у відповідача дійсно існувала заборгованість за отримані послуги, яка під час розгляду справи ним була сплачена, в зв'язку з чим позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

Проте, факт сплати заборгованості відповідачем не позбавило позивача права нарахування штрафних санкцій.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що у разі прострочення платежу, термін якого обумовлений п.3.5 розділу 3, замовник оплачує перевізнику суму бору, з урахуванням індексу інфляції , який розраховується на підставі офіційного індексу інфляції, пеню в розмірі 1 (один) % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №04-04-13 від 05.04.2013р., а саме не розрахувався з позивачем за отримані послуги, що зумовило нарахування останнім пені в розмірі 172008,49грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, ст.257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2 ст.258 щодо спеціальної позовної давності передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, серед яких про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Одночасно, ст.253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно із п.4 ст.267 ЦК України сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, перевіривши надані позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності а також вимог діючого законодавства щодо розміру пені (подвійної облікової ставки Національного банку України), суд доходить висновку що розмір пені який підлягає задоволенню становить 7241,48грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання за договором №04-04-13 від 05.04.2013р. відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 3591,22грн. та інфляційні витрати в сумі 19553,15грн.

Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм Холдинг" трьох відсотків річних в сумі 3591,22грн. та інфляційні витрати в сумі 19553,15грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропрайм Холдинг" (68800, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Білгород-Дністровська, 154; код: 36233605) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код: НОМЕР_1) 7241 (сім тисяч двісті сорок одну) грн. 48 коп. - пені; 3591 (три тисячі п'ятсот дев'яносто одну) грн. 22 коп. - 3% річних; 19553 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 15коп. - індексу інфляції; 607 (шістсот сім) грн. 72 коп. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16 лютого 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна