Постанова № 42708642, 04.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року Справа № 876/1158/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Коваля Р.Й.

суддів: Гуляка В.В.

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року в адміністративній справі № 2а-1970/4227/11 за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі до публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі (надалі - УПФУ в м.Терно-полі) звернулося до Тернопільсько-го окружного адміністративного суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.07.2011 року по 25.12.2011 року на суму 12285,48 грн (адміністративна справа № 2-а-1970/4227/11).

Ухвалою суду про процесуальне правонаступництво замінено відповідача - відкрите акціонерне товариство «Тернопільський електромеханічний завод» на його правонаступника - публічне акціонерне товариство «Тернопільський електромеханічний завод» (надалі - ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод»).

Також, УПФУ в м.Тернополі звернулось до суду з позовом до ПАТ «Тернопільсь-кий електромеханічний завод» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період 01.01.2012 року по 25.05.2012 року на суму 10807,35 грн (адміністративна справа № 2-а-1970/2306/12).

Ухвалою суду адміністративні справи за №№ 2-а-1970/4227/11 та 2-а-1970/2306/12 за позовами УПФУ в м.Тернополі до ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах об'єднано в одне провадження, якому присвоєно спільний № 2-а-1970/4227/11.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому відповідно до вимог Закону України № 1058-IV від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV) зобов'язане відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» на користь УПФ України у м.Тернополі заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України № 1788-XII від 5 листопада 1991 року «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788-XII) на суму 9562,44 грн, з яких: 5020,24 грн - за період з 01.07.2011 року по 25.12.2011 року та 4542,20 грн - за період з 01.01.2012 року по 25.05. 2012 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Вказує, що часткове задоволення адміністративного позову Тернопільським окружним адміністратив-ним судом мотивовано тим, що позовні вимоги з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 року скасовано рішення УПФУ в м.Тернополі про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_3, яка підлягає відшкодуванню відповідачем. Проте, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 року скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.09.2014 року.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можли-вість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування для платника зазначеного збору є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 вказаного Закону.

Згідно із пунктом 2 Перехідних положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до Законів № 1058-IV та 1788-XII відшкодуванню підлягають пенсії, призначені за п."а" статті 13 Закону № 1058-IV.

Статтею 2 Закону № 1058-IV визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (а це суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади) крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "а" статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закон № 1788-XII.

Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року (надалі - Інструкція).

Пунктом 6.1 Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсій-ного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону Закон № 1058-IV у розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із пунктом 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У відповідності до вищевказаних приписів позивачем направлялись на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, наявним в матеріалах справи.

Судом встановлено, що на ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» працювали громадяни, зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яким рішенням УПФУ в м.Тернополі призначена пенсія на пільгових умовах згідно пунктів «б» - «з» статті 13 Закону № 1788-XII.

Ці особи перебувають на обліку в УПФУ в м.Тернополі та у період з 01.07.2011 року по 25.12.2011 року, а також у період 01.01.2012 року по 25.05.2012 року отримували пенсію за віком за Списком № 2 при повному пільговому стажі.

Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що направлялися органом Пенсійного фонду України відповідачу, а також згідно докладного розрахунку боргу (суми позовних вимог), за ПАТ "Тернопільський електромеханічний завод" обліковується заборгованість перед Пенсійним фондом України по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до п."б" статті 13 Закону № 1788-XII за період з 01.07.2011 року по 25.12.2011 року та за період 01.01.2012 року по 25.05.2012 року, всього на суму 23092,83 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, врахував те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 року в справі № 259/11/9104 скасовано рішення УПФУ в м.Тернополі про призначення ОСОБА_3 пільгової пенсії відповідно до п.п. «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII та зобов'язано позивача призначити вищевказаному громадянину пільгову пенсію згідно зі статтею 100 цього Закону.

Проте, 09.09.2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 року скасовано, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.11.2010 року, якою відмовлено ВАТ «Тернопільський електромеханічний завод» у скасуванні рішення УПФУ в м.Тернополі про призначенні пенсії за вікон на пільгових умовах ОСОБА_3 згідно «б» статті 13 Закону № 1788-XII - залишено в силі.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є законними та обґрунтованими і спростовують висновків суду першої інстанції, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.12.2013 року в адміністративній справі № 2а-1970/4227/11 скасувати.

Позов управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Тернопільський електромеханічний завод» (м.Тернопіль, вул.Д.Нечая, 25, код за ЄДРПОУ 01267917) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на суму 23 092 (двадцять три тисячі дев'яносто дві) гривні 83 копійки.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На постанову протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Р.Й. Коваль

Судді: В.В. Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк