Постанова № 42708510, 10.02.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4070/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенко М.В.,

представника позивача - Капацій М.М.,

представника відповідача - Пасько Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поладіс-Монтаж" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2014 року позивач ТОВ "Поладіс-Монтаж" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2014 року № 0004912203/1933.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно ставиться йому у вину неправомірне формування податкового кредиту за березень 2014 року за господарськими операціями з ТОВ "Кайро". ТОВ "Поладіс-Монтаж" не погоджується з прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки реальність господарських операцій між ТОВ "Поладіс-Монтаж" та його контрагентом ТОВ "Кайро" підтверджується оформленими належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. Вказував, що довідкою Західної ДПІ м. Харкова про проведення зустрічної звірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Кайро" з покупцями та постачальниками за березень 2014 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Поладіс-Монтаж" зареєстровано 09 липня 2010 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15 лютого 2012 року № 200026796 (а.с. 12).

У період з 11 вересня 2014 року по 17 вересня 2014 року фахівцями Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Поладіс-Монтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Кайро" за березень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24 вересня 2014 року № 2271/16-03-22-03-08/37154252 (а.с. 17-24), яким зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового кредиту за березень 2014 року на суму 24978,00, в тому числі: за отримані будівельні роботи - на суму ПДВ 7920,00 грн., за придбаний товар - на суму ПДВ 17058,00 грн.

На підставі вказаного акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2014 року № 0004912203/1933, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 25587,00 грн., в тому числі: за основним платежем 17058,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8529,00 грн.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 03 січня 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Кайро" (підрядник) укладено договір підряду № 01-02/2014 (а.с. 68-77).

За умовами вказаного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати електромонтажні роботи на об'єкті "Капітальний ремонт з переплануванням корпуса № 1 ДОЛ "Солнечный" Цех № 45", а змовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи на умовах, передбачених цим Договором.

За результатами здійснення вказаних господарських операцій сторонами правочинів складено наступні бухгалтерські документи: локальний кошторис з розрахунком договірної ціни, відомості, розрахунки, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкова накладна. Оплата електромонтажних робіт ТОВ "Кайро" здійснювалась позивачем безготівковим шляхом, що підтверджується виписками з розрахункового рахунка ТОВ "Поладіс-Монтаж" та платіжним дорученням (а.с. 108, 112).

14 січня 2014 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Кайро" (постачальник) укладено договір поставки товарів № 031401/2014 (а.с. 48-50).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, поставити покупцю передбачену цим договором продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Кайро" поставило позивачу електротехнічну та вимірювальну апаратуру, передбачену видатковими накладними (а.с. 88, 91, 94). У свою чергу, ТОВ "Поладіс-Монтаж" на підставі виставлених рахунків-фактур (а.с. 87, 90, 93) оплатило поставлений ТОВ "Кайро" товар, що підтверджується платіжним дорученням та виписками з розрахункового рахунка позивача (а.с. 103-111). Факт доставки та передачі замовнику поставленого обладнання та матеріалів підтверджено ТТН (а.с. 96-99) та довіреностями на право одержання ТМЦ (а.с. 100-102).

За результатами здійснення вказаних господарських операцій сторонами правочину складено наступні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, податкова та видаткові накладні, ТТН, довіреності на право отримання ТМЦ.

Дослідивши вищевказані первинні документи, суд вважає вищевказані угоди правомірними, документально підтвердженими та такими, що в повному обсязі виконані сторонами.

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, включено суми податку на додану вартість до складу свого податкового кредиту за березень 2014 року та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний період.

Доводи відповідача щодо наявності недоліків при оформленні ТТН в частині некоректного визначення пункту навантаження, часу і дати виїзду з підприємства-вантажовідправника та дати і часу прибуття до вантажоодержувача, а також щодо ненадання до перевірки первинних документів з обліку матеріалів, суд вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

З наданих під час проведення перевірки пояснень директора ТОВ "Поладіс-Монтаж" щодо зберігання придбаних у ТОВ "Кайро" інструменту та матеріалів вбачається, що поставлений контрагентом товар частково зберігається в офісному приміщенні замовника та частково у суміжних складських приміщеннях, орендованих позивачем.

Факт відсутності первинних облікових документів сировини та матеріалів позивачем в ході судового розгляду не спростовано, проте зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про порушення ТОВ "Поладіс-Монтаж" правил ведення бухгалтерського обліку в частині обліку матеріалів, а не ставлять під сумнів реальність угоди між позивачем та ТОВ "Кайро" з поставки електрообладнання та матеріалів.

Крім того, згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Посилання відповідача на відомості, викладені в довідці про результати проведення зустрічної звірки Західної ДПІ м. Харкова від 10 червня 2014 року № 379/20-33-22-03-07/38974693, відповідно до яких контролюючим органом встановлено відсутність у контрагента позивача ТОВ "Кайро" об'єктів оподаткування, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірного податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2014 року № 0004912203/1933, оскільки факт отримання Кременчуцькою ОДПІ довідки про результати проведення зустрічної звірки контрагента платника податків, у якій викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення порушення податкового законодавства саме платником податків, адже відомості довідки про результати проведення зустрічної звірки контрагента не носять преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує фактичні обставини.

Крім того, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2014 року № 0004912203/1933. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення контролюючим органом його прав у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, а відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 жовтня 2014 року № 0004912203/1933.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поладіс-Монтаж" витрати зі сплати судового збору в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2015 року.

Суддя С.С. Бойко