Рішення № 42708287, 12.02.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015 р. Справа №916/5/15-г

За позовом Комунального підприємства "Водопостачальник", вул. Степова 3, м. Татарбунари, Одеська область, 68100

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Влів", вул. Київська, 64-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39631

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Татарбунарської міської ради, вул. Котовського, 18, м. Татарбунари, Одеська область, 68100

про стягнення 48 000,00 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: Коваль В.С. - директор, витяг з наказу №76-л від 27.12.2013 року, Лєсніченко О.В., дов. № 62 від 09.02.2015 року

від відповідача: Тарасенко Н.А., дов. від 29.01.2015 року

від третьої особи: не з'явились.

В судовому засіданні 12.02.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення у відповідності до статті 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 48 000, 00 грн. заборгованості.

Представник позивача в судовому засіданні виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що зроблено запис до протоколу судового засідання.

Від третьої особи уповноважений представник в судове засідання не з'явився, його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив:

22 травня 2013 року між Виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ" було укладено договір №7/118 про закупівлю товару за державні кошти (а.с. 8-10), згідно якого відповідач (Учасник) зобов'язується поставити товар, а Татарбунарська міська рада (Замовник) прийняти та оплатити такий товар, а саме: код за ДК 016-2010: 29.10.4 Автомобілі для перевезення вантажів (Сміттєвоз - СБЗ-7,5 (шасі ГАЗ-3309 з боковим механізованим завантаженням для контейнерів місткістю 0,75 - 1,1 куб. м., Дизель ММЗ Д-45,7-ЄВРО-3, Рядний, 4-Х циліндровий).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна договору становить 319 410,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться замовником на підставі рахунку-фактури протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту приймання-передачі товару та підписання відповідного акту приймання-передачі товару.

18 червня 2013 року між Виконавчим комітетом Татарбунарської міської ради та Комунальним підприємством "Водопостачальник" (надалі - позивач) було укладено договір №2 про відступлення права вимоги (а.с. 15 - 16), відповідно до якого позивачу було передано функції Замовника і головного розпорядника коштів за договором №7/118 від 22.05.2013 року. На підставі вказаного договору про відступлення права вимоги між Комунальним підприємством "Водопостачальником" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Влів" укладено додаткову угоду №1 від 11.07.2013 року до договору №7/118 від 22.05.2013 року на придбання товару - сміттєвоз СБЗ-7,5.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №7/11 та згідно з отриманим рахунком-фактурою №СФ-49 від 02.08.2013 року, позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 50 000,00 грн. за отриманий товар на підставі видаткової накладної №РН-49 від 02.08.2013 року (копії в матеріалах справи). Інша частина коштів не була перерахована у зв'язку з неперерахуванням коштів УДКСУ у Татарбунарському районі.

В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду від 10.07.2014 до договору №7/118 від 22.05.2013 року про закупівлю товару за державні кошти, якою було доповнено вищевказаний договір пунктом 4.3. Відповідно до вказаного пункту замовник здійснює повернення раніше поставленого товару у власність Учасника, Учасник (відповідач) надає Замовнику (позивачу) сплачені кошти в сумі 50 000,00 грн., згідно графіку встановленому даною угодою, а саме до 25.08.2014 року - 25 000,00 грн. та до 25.09.2014 року 25 000,00 грн.

Як стверджує позивач, станом на 25.09.2014 року свої зобов'язання відповідач не виконав, кошти в повному обсязі не повернув, перерахувавши частково суму боргу в розмірі 2 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку. Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення коштів про закупівлю товару за державні кошти від 25.09.2014 року №585, яка до цього часу залишена без задоволення.

При прийнятті рішення зі спору суд враховує наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належними чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі статтею 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. В силу статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, беручи до уваги неповернення відповідачем 48 000,00 грн. коштів перерахованих позивачем на оплату товару за договором про закупівлю товару за державні кошти, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 48 000,00 грн. боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги усно визнав.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, що є у матеріалах справи, відповідачем визнаються, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33-34, 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Влів" (вул. Київська, 64-а, м. Кременчук, Полтавська область, 39631, код ЄДРПОУ 33180598) на користь Комунального підприємства "Водопостачальник" (вул. Степова 3, м. Татарбунари, Одеська область, 68100, код ЄДРПОУ 31378219) 48 000,00 грн. боргу та 1827,00грн. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.02.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією