Рішення № 42708234, 12.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа № 911/5448/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник», м. Чернігівдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія», Чернігівська обл., с. Полуботкипро Визнання договору недійсним, визнання права власності та витребування з незаконного володіння,за участю представників:

прокуратури:Ющенко М.А., посвідчення №030760;позивача:Дерев'янко Ю.М.;відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2014 року Заступник прокурора Чернігівської області (прокурор) в інтересах держави в особі приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» (відповідача) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.08.2013р. квартири №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 55,0 м. кв., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія», визнання за Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» права власності на квартиру №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, витребування нерухомого майна - квартири №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 55,0 м. кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу від 12.08.2013р. квартири №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 55,0 м. кв. є недійсним, оскільки, при укладанні спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.08.2013р. його укладено від імені позивача особою, яка діяла з перевищенням наданих їй повноважень. Крім того, укладений між сторонами договір щодо спірної квартири не відповідає волевиявленню учасників договору та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки особи, які його уклали не мали намір здійснювати оплату. Враховуючи вищевикладене, прокурор просить суд на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України визнати недійсним спірний договір, та на підставі ст.ст. 387, 388, 392 ЦК України визнати право власності на спірну квартиру за позивачем та витребувати від відповідача на користь позивача спірний об'єкт.

Крім того, з метою забезпечення позову прокурор просить суд накласти арешт на квартиру №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Прокурором не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивачів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, прокурором не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, вимога прокурора про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.01.2015 року.

Ухвалами господарського суду Київської області від 15.01.2015 року та 29.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 29.01.2015 року та 12.02.2015 року відповідно.

02.02.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області позивач надав письмові пояснення по справі, які прийняті судом.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та представникапозивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач відповідно до статуту є підприємством, яке здійснює будівництво об'єктів житлового фонду, соціальної інфраструктури області за державні кошти по державним та регіональним програмах.

Позивачем здійснюється забудова житла у м. Чернігові під державні програми для інвалідів Великої Вітчизняної війни та потерпілих внаслідок ЧАЕС, внаслідок чого не дивлячись на те, що позивач має приватну форму власності, проте в господарській діяльності використовує переважно державні кошти, в зв'язку з чим в даному випадку зачіпаються і порушуються державні інтереси.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Чернігівської області проведено перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник», за наслідками якої встановлено наступне.

Згідно додаткової угоди за №3 до договору від 04.06.2007 року за №279, ТОВ «Бобрик-Град» в рахунок погашення боргу на суму 3 258 218,96 грн. передав ВАТ «Домобудівник» майнові права на частину квартир, а саме: №6, №12, №14, №20, №22, №26, №28, №30, №34, №36, №38 у будинку №17 по вул. Гвардійській у с. Шевченкове Броварського району Київської області, загальною площею 650 кв.м.

Відповідно акту розподілу, вартість переданих квартир становить за 1 м.кв. 5 030,44 грн. Загальна вартість складає 3 258 218,96 грн.

Позивачем отриманні свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 19.12.2012 року серії САЕ за номерами 400226-400231 та за номерами № 400267-400271.

Згідно Статуту Позивача, затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Домобудівник» від 15.07.2011 року (протокол №21), товариство змінило свою назву на приватне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Домобудівник».

Судом встановлено, що ПАТ «БК «Домобудівник» в особі виконуючого обов'язки генерального директора Ковтуна В.В. 12.08.2013 року та 13.08.2013 року уклало з ТОВ «Національна агроуправлінська компанія» в особі директора Мхцієва Ч.М. договори купівлі-продажу квартир №6, №12, №26, №30, №36, №14, №20, №22, №28, №34, №38 в будинку №17 по вулиці Гвардійська в с. Шевченкове Броварського району Київської області, загальною вартість яких складала 1 684 020 грн.

Зокрема, на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2013 року між ПАТ «Домобудівник» та ТОВ «Національна агроуправлінська компанія» було відчужено спірну квартиру №12 у будинку №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області. Продаж зазначеної квартири вчинено за 143 000 грн.

Органами прокуратури було встановлено, що підтверджується довідками ПАТ «БК «Домобудівник» від 12.09.2013 року, що генеральний директор Роговий А.М. за 2013 рік перебував у відпустках з 25 травня 2013 року по 6 червня 2013 року, з 29 червня 2013 року по 3 липня 2013 року, з 8 по 30 липня 2013 року та приступив до виконання своїх обов'язків лише 31.07.2013р.

Разом з цим, перевіркою установлено, що відповідно до п. 12.4.4 Статуту ПАТ «БК «Домобудівник», у разі тимчасової неможливості виконання генеральним директором своїх повноважень або у разі його відсутності, його повноваження виконує (здійснює) перший заступник генерального директора. При виконанні функцій генерального директора перший заступник має право без довіреності здійснювати юридичні дії від імені товариства в межах компетенції, визначеної статутом.

21.08.2013 року за наслідки вищевказаної перевірки прокуратурою Чернігівської області порушено кримінальне провадження відносно Ковтуна Віктора Володимировича та Мхцієва Чермена Махарбековича, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013260020000233 від 21.08.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України.

13.06.2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за наслідками розгляду матеріалів вказаного кримінального провадження винесено вирок, відповідно до якого Ковтун Віктор Володимирович та Мхцієв Чермен Махарбекович визнанні винними у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України та встановлено факт укладення договору без відома та згоди позивача, без мети реального отримання позивачем коштів за договором, укладення договору з метою протиправного заволодіння відповідачем майном позивача.

20.08.2014 року ухвалою апеляційного суду Чернігівської області апеляційні скарги учасників вказаного кримінального провадження залишено без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.06.2014 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд приходить до висновку, що позиція прокурора є обґрунтованою і доведеною суду за допомогою належних і допустимих доказів з приводу того, що за вищевказаних обставин перший заступник генерального директора ПАТ «БК «Домобудівник» Ковтун В.В. під час укладення спірної угоди від 12.08.2013 року не виконував обов'язки генерального директора ПАТ «БК «Домобудівник», внаслідок чого діяв всупереч вимогам п.12.4.4 Статуту ПАТ «БК «Домобудівник», що в свою чергу свідчить про відсутність у нього повноважень на підписання і укладення спірного Договору та відсутність згоди Позивача на підписання і укладення від його імені спірного Договору.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України визначено, що право власності - є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового і немайнового права або інтересу.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010 року.

Прокурором доведено суду належними і допустимими доказами те, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 12.08.2013 року укладено від імені позивача особою, яка діяла з перевищенням наданих їй повноважень без відома та згоди позивача грубо порушуючи публічний порядок з метою протиправного заволодіння відповідачем належним позивачу майном.

Оскільки, судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 12.08.2013 року квартири №12 у будинку №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, загальною площею 55,0 кв. м., укладений з порушенням вимог чинного законодавства, суд вважає, що вимога прокурора про визнання недійсним договору, є обґрунтованою та законною, підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягає задоволенню.

Також прокурором заявлено вимоги про визнання за Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» права власності на квартиру №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, витребування нерухомого майна - квартири №12 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 55,0 м. кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник».

Цивільний кодекс України в ст. 392 передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З огляду на те, що право власності позивача на спірну квартиру, яка вибула з володіння останнього без його волі не визнається відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання за Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» права власності на квартиру №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, витребування нерухомого майна - квартири №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 55,0 м.кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом на підставі ст.ст. 388, 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014р. у справі № 927/949/14.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Водночас, як зазначено у п. 2.10 вказаної постанови Пленуму, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача шляхом стягнення до Державного бюджету України суми судового збору за немайновою вимогою про визнання недійсним договору у розмірі 1 218 грн. судового зборгу (1 мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2014 року), а також двома заявленими майновими вимогами про визнання права власності та витребування з незаконного володіння майна вартістю 143 000 грн. у розмірі 5 720,00грн. збору, що загалом складає 6 938,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збі» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.08.2013р. квартири №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 55,0 м.кв., укладений між Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 59-А, код 01272976) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» (15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, буд. 46, код 37198860).

Визнати за Приватним акціонерним товариством «Будівельна компанія «Домобудівник» (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 59-А, код 01272976) право власності на квартиру №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, площею 55,00 м. кв.

Витребувати нерухоме майно - квартиру №12 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 55,0 м.кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» (15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, буд. 46, код 37198860) на користь Приватного акціонерного товариства «Будівельна компанія «Домобудівник» (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 59-А, код 01272976).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національна агроуправлінська компанія» (15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, буд. 46, код 37198860) в доход Державного бюджету України 6 938 (шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак