Рішення № 42708161, 09.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015Справа №910/22144/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"доДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП "Укрекоресурси")простягнення заборгованості

Судді: Васильченко Т.В. (головуючий)

Сташків Р.Б.

Нечай О.В.

в присутності представників сторін

від позивача Локшин А.В., довіреність б/н від 12.01.2015;від відповідачаПриходько Я.М., довіреність №14 від 30.01.2015.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ДП "Укрекоресурси") про стягнення 267790,45 грн. заборгованості, з якої: 227098,93 грн. - основний борг, 21628,54 грн. - пеня, 3229,55 грн. - 3% річних та 15833,43 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №859-FL від 30.04.2013 відповідачем не виконано зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем, що зумовило нарахування пені, річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2014 порушено провадження у справі №910/22144/14 та призначено до розгляду.

17.11.2014 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову з підстав того, що внаслідок відмови позивача від договору фінансового лізингу та подальшого вилучення предмету лізингу, відсутні правові підстави для стягнення будь-яких виплат.

В судовому засіданні 17.11.2014 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.12.2014.

08.12.2014 позивач подав заперечення на відзив відповідача, в якому зазначив, що сторони в договорі на власний розсуд врегулювали свої відносини, погодивши можливість одностороннього розірвання договору та передбачивши наслідки такого розірвання, а саме повернення предмету лізингу лізингодавцю, а також сплату всієї заборгованості лізингоодержувачем, як по відшкодуванню вартості предмета лізингу так і винагороди до розірвання договору.

В судовому засіданні 08.12.2014, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи №910/22144/14 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Сташків Р.Б., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2014 на підставі ст.ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, справу №910/22144/14 прийнято до провадження колегією суддів у наступному складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Сташків Р.Б., Любченко М.О. та призначено до розгляду.

10.12.2014 позивач, через відділ діловодства суду, подав письмові пояснення, в яких він навів уточнюючий розрахунок штрафних санкцій, за якими пеня становить 21940,23 грн., 3% річних - 3229,57 та інфляційні втрати - 21088,93 грн.

В той же час, будь-яких заяв про збільшення розміру позовних вимог з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України позивачем не подано, у зв'язку з чим суд розглядає позовні вимоги в межах визначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 13.01.2015 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.02.2015.

22.01.2015 позивач, через відділ діловодства суду, подав додаткові заперечення на відзив відповідача, в яких зауважив на тому, що відсутні будь-які правові підстави для відмови позивачу у стягненні частини лізингових платежів по відшкодуванню вартості предмета лізингу.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.02.2015 справу №910/22144/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Сташків Р.Б., Нечай О.В., у зв'язку з перебуванням судді Любченко М.О. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015, на підставі ст.ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, справу №910/22144/14 прийнято до провадження колегією суддів у наступному складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Сташків Р.Б., Нечай О.В.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

В свою чергу, представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 09.02.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №859-FL, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене в специфікації, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1 договору).

Специфікацією, яка є додатком №1 до договору фінансового лізингу №859-FL від 30.04.2013 сторони визначили предмет лізингу, а саме - сміттєвоз HIDRO-MAK HRP-18, 2012 року випуску, марки Ford, модель Cargo 2532 DC, колісна база 6*2, двигун ECOTORQ, 8974 куб.см в кількості 2 одиниці, загальною вартістю 2213312,06 грн. з ПДВ.

За умовами п. 1.2 договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з графіком сплати лізингових платежів та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу за формою, встановленою лізингодавцем.

При цьому, в разі дострокового розірвання (припинення) договору у зв'язку з порушенням зобов'язань лізингоодержувачем за договором, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язаний прийняти предмет лізингу у лізингоодержувача на умовах, передбачених договором (п.1.3 договору).

Пунктами 3.1, 3.3 договору сторони погодили, що приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін згідно з вимогами законодавства України та з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі предмета лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу.

07.05.2013 сторони підписали акт приймання-передачі до договору фінансового лізингу №859-FL від 30.04.2013 відповідно до якого лізингоодержувач підтвердив фактичне приймання предмета лізингу в стані та комплектності відповідно до специфікації.

Як визначено п.п. 6.1, 6.2 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору, які складаються з авансового лізингового платежу, що включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу та винагороду лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг предмет лізингу.

При цьому, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку згідно з додатком 2 до договору, який є його невід'ємною частиною (п. 6.3 договору).

Так, графіком сплати лізингових платежів, який є додатком №2 до договору фінансового лізингу №859-FL від 30.04.2013 сторони встановили дату оплати першого та періодичних лізингових платежів, суму лізингового платежу щодо кожної дати платежу та його складову частину - суму відшкодування вартості предмета лізингу, а також суму винагороди лізингодавця.

Згідно з п. 6.4 договору перший лізинговий платіж складається із: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладанням договору фінансового лізингу та авансу вартості предмета лізингу, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу. Перший періодичний лізинговий платіж складається з: винагороди лізингодавця, яка розраховується з дати оплати предмета лізингу лізингодавцем за договором купівлі-продажу до дати платежу місяця, в якому відбулася передача предмета лізингу лізингоодержувачу. Другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із: відшкодування вартості предмета лізингу та винагороди лізингодавця.

В період з дати укладення цього договору та до кінця дії цього договору процентна ставка для розрахунку винагороди базується на показнику UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates), що розраховується АТ "ОТП Банк" для невизначеного проміжку часу та може бути змінений. У разі зміни показника UIRD винагорода лізингодавця змінюється без додаткового узгодження сторонами, про що лізингодавець повинен повідомити лізингоодержувача будь-яким чином у письмовій формі. Для цього договору: UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - український індекс ставок по депозитах фізичних осіб - індикативна ставка, яка розраховується в 15:00 за київським часом кожний банківський день в системі Томпсон Ройтерс на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб в гривні строком на 12 місяців з виплатою відсотків по закінченні строку дії депозитного договору, які діють в 20 найбільших українських банках за розміром депозитного портфеля фізичних осіб. Цей індекс розраховується Томпсон Ройтерс кожен день та публікується в інформаційній системі Томпсон Ройтерс і на сайті Національного банку України http://bank.gov.ua (п. 6.5 договору).

Пунктом 6.6 договору визначено, що кожний черговий лізинговий платіж лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в додатку 2, а саме 25 числа кожного місяця, починаючи з 25.05.2013 по 25.12.2015.

Розрахунки за договором здійснюються на базі місяця, що складається з 30 днів, та року, що складається з 360 днів (п. 6.8 договору).

Усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений у цьому договорі або повідомленні лізингодавця (п. 6.11 договору).

Датою оплати вважається дата надходження коштів, перерахованих лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця (п. 6.13 договору).

При цьому, відповідно до п. 6.14 договору, всі суми, одержані лізингодавцем від лізингоодержувача або третьої особи за лізингоодержувача, будуть зараховуватись в наступному порядку: погашення неустойки (пені, штрафів); сплата прострочених платежів за договором; погашення прострочених лізингових платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати); сплата поточних лізингових платежів. Лізингодавець має право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає це за необхідне.

Несплата лізингоодержувачем лізингового платежу або іншого платежу (частково або в повному обсязі) за договором та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу згідно з договором вважається істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем (подія невиконання зобов'язання). У випадку виникнення будь - якої події невиконання зобов'язань, лізингодавець має право на свій власний розсуд: розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмета лізингу; застосувати штрафні санкції, передбачені договором; вилучити предмет лізингу, у порядку, передбаченому договором та/або законодавством України, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса; застосувати інші заходи, не заборонені законодавством України; застосувати заходи, передбачені підпунктами а), б), в) і г) п. 7.2. договору як окремо, так і в сукупності. При цьому, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. У випадку, якщо зазначені платежі не покривають заподіяних лізингодавцеві збитків, він має право вимагати відшкодування таких збитків (п.п. 7.1.1, 7.2 договору).

У випадку вилучення лізингодавцем предмета лізингу, зобов'язання лізингоодержувача по сплаті майбутніх лізингових платежів припиняються з дня вилучення предмету лізингу. Несплачені лізингові платежі, та інші платежі згідно з договором, підлягають сплаті лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня вилучення предмета лізингу. Вилучення предмета лізингу не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення предмета лізингу, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми комісій, штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди (п. 7.4 договору).

Згідно з п. 11.1 договору, цей договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін та в односторонньому порядку, передбаченому договором. При цьому, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору будь-яким чином та сплатити належні за договором платежі на дату припинення чи розірвання договору та на дату повернення предмету лізингу.

За умовами п. 11.2 договору, він може бути достроково розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення лізингоодержувачу у випадку, коли лізингоодержувач, зокрема, не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі.

У випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) цього договору, з причин, зазначених у цьому договорі та/або законодавстві України, раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають. Лізингодавець надсилає рекомендований або цінний лист з повідомленням про розірвання договору. Договір вважається розірваним з дати, зазначеною в такому листі (повідомленні) лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити несплачені платежі за договором до дня розірвання договору (включно) або до дня фактичного вилучення або повернення предмета лізингу протягом 3 (трьох) робочих днів з дня такого розірвання договору або вилучення (повернення) предмета лізингу.

В подальшому між сторонами було укладено 5 додаткових угод до договору фінансового лізингу №859-FL від 30.04.2013, а саме додатковою угодою №1 від 24.07.2013, додатковою угодою №2 від 20.08.2013, додатковою угодою №3 від 14.10.2013, додатковою угодою №4 від 31.03.2014 та додатковою угодою №5 від 30.04.2014 сторони вносили зміни до додатку №2 до договору (графік сплати лізингових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов'язання, передбачені договором, в частині набуття у власність відповідача та передачі йому в тимчасове володіння та користування визначеного договором майна, що не спростовано під час розгляду справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо передачі обумовленого договором майна.

Натомість, відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, не сплачував своєчасно лізингові платежі, в зв'язку з чим 11.06.2014 позивач направив ДП "Укрекоресурси" лист №1704/06, в якому повідомив про розірвання договору та вимагав протягом 10 робочих днів з дня отримання даного повідомлення повернути предмет лізингу. Вказане повідомлення отримане відповідачем 16.06.2014, що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною №1857771.

В подальшому, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимоги позивача про повернення предмету лізингу, 07.07.2014 вчинено виконавчий напис нотаріуса про повернення лізингоодержувачем - Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" об'єктів фінансового лізингу сміттєвоза HIDRO-MAK HRP-18, рік випуску: 2012, марка: Ford, модель: Cargo 2532, колісна база 6*2, двигун: ECOTORQ, 8974 куб.см, VIN: NM0R25TEDDCS96278, реєстраційний номер АА4618НН, вартістю 1106656,03 грн. та сміттєвоза HIDRO-MAK HRP-18, рік випуску: 2012, марка: Ford, модель: Cargo 2532, колісна база 6*2, двигун: ECOTORQ, 8974 куб.см, VIN: NM0R25TEDDCS96292, реєстраційний номер АА4691НН, вартістю 1106656,03 грн.

На даний час предмет лізингу за договором №859-FL від 30.04.2013 вилучено у відповідача та передано позивачу, що підтверджується наявними матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами.

В той же час, оскільки на дату розірвання (дострокового припинення) договору відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали сплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період з 25.02.2014 по 25.05.2014 в загальному розмірі 227098,93 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Так, статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

В даному випадку, відповідач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, в зв'язку з чим, керуючись частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пунктом 11.2 договору, ТОВ "ОТП Лізинг" повідомило ДП "Укрекоресурси" про розірвання договору з дати отримання повідомлення і вимагав повернення предмета лізингу (повідомлення №1704/06 від 11.06.2014, отримане відповідачем 16.06.2014).

На даний час предмет лізингу за договором №859-FL від 30.04.2013 повернуто позивачу, що підтверджено сторонами в судовому засіданні.

Втім, на дату розірвання (дострокового припинення) договору відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів, які підлягали сплаті відповідно до передбачених графіком дат платежу за період з 25.02.2014 по 25.05.2014 в загальному розмірі 227098,93 грн., що складається з 142917,94 грн. нарахувань винагороди, 118895,77 грн. нарахувань за майно (частина вартості предмета лізингу), за вирахуванням часткової оплати у розмірі 34714,78 коп., яка здійснена відповідачем 14.04.2014, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про рух коштів ТОВ "ОТП Лізинг", а також довідка останнього про суму нарахованих та сплачених лізингових платежів за договором №859-FL від 30.04.2013 за підписом посадових осіб.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ "ОТП Лізинг" обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ДП "Укрекоресурси" і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Враховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 118895,77 грн., які є відшкодуванням (компенсацією) частини вартості предмету лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 року у справі № 7/5005/2240/2012, які в силу положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

В той же час, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати платежів, які є винагородою лізингодавцю за період з 25.02.2014 по 25.05.2014 підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 108203,16 грн. (142917,94 грн. (нарахування винагороди) - 34714,78 грн. (часткова оплата, здійснена 14.04.2014 ) = 108203,16 грн.).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 9.2.1 договору сторони визначили, що за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діяла у період такого порушення зобов'язань лізингоодержувачем за договором, нарахованої на суму непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем по сплаті лізингових платежів, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 9.2.1 договору, позивачем нараховано за період з 07.04.2014 по 07.10.2014 та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 21628,54 грн.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в сумі 3229,55 грн. за період з 26.02.2014 по 07.10.2014 та інфляційні втрати в сумі 15833,43 грн. за період з березня 2014 по вересень 2014.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунками суду, оскільки договір фінансового лізингу №859-FL від 30.04.2013 є розірваним, а відтак, у відповідача відсутній обов'язок сплачувати позивачу вартість предмета лізингу, в зв'язку з чим позивач має право нарахувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати за вказані періоди лише на частину лізингового платежу (суму винагороди).

При цьому, пеня повинна нараховуватись з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За договором сторін можливості визначення іншого, ніж зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України, періоду нарахування пені, не передбачено.

В той час, як позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за прострочення лізингового платежу, який мав бути сплачений 25.02.2014, по 07.10.2014, а також лізингового платежу, який мав бути сплачений 25.03.2014, по 07.10.2014, тобто з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

До того ж, згідно п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, що також не враховано позивачем при здійснені розрахунків.

Так, за розрахунком суду, за визначений позивачем період та з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 10298,00 грн.: (36346,92 грн. х 13/100/365 х 7 (з 07.04.2014 по 13.04.2014)=90,62 грн.; 1632,14 грн. х 13/100/365 х 1 (за 14.04.2014)=0,58 грн.; 1632,14 грн. х 19/100/365 х 93 (з 15.04.2014 по 16.07.2014)=79,01 грн.; 1632,14 грн. х 25/100/365 х 41 (з 17.07.2014 по 26.08.2014)=45,83 грн.; 35846,46 грн. х 13/100/365 х 8 (з 07.04.2014 по 14.04.2014)=102,14 грн.; 35846,46 грн. х 19/100/365 х 93 (з 15.04.2014 по 16.07.2014)= 1735,36 грн.; 35846,46 грн. х 25/100/365 х 72 (з 17.07.2014 по 26.09.2014)=1767,77 грн.; 35846,46 грн. х 19/100/365 х 82 (з 26.04.2014 по 16.07.2014)=1530,10 грн.; 35846,46 грн. х 25/100/365 х 83 (з 17.07.2014 по 07.10.2014)=2037,85 грн.; 34878,10 грн. х 19/100/365 х 51 (з 27.05.2014 по 16.07.2014)=925,94 грн.; 34878,10 грн. х 25/100/365 х 83 (з 17.07.2014 по 07.10.2014)=1982,80 грн.);

розмір 3% річних становить 1611,90 грн.: (36346,92 грн. х3/100/365х47 (з 26.02.2014 по 13.04.2014) = 140,41 грн.; 1632,14 грн. х3/100/365х177 (з 14.04.2014 по 07.10.2014) = 23,74 грн.; 35846,46 грн. х3/100/365х196 (з 26.03.2014 по 07.10.2014) = 577,47 грн.; 35846,46 грн. х3/100/365х165 (з 26.04.2014 по 07.10.2014) = 486,14 грн.; 34878,10 грн. х3/100/365х134 (з 27.05.2014 по 07.10.2014) = 384,14 грн.);

розмір інфляційних втрат становить 10684,94 грн.: (36346,92 грн. х 102,2 (індекс інфляції за березень 2014) /100 - 36346,92 грн. = 799,63 грн.; 1632,14 грн. х 112,77911142 (зведений індекс інфляції за період з квітня по вересень 2014) /100 - 1632,14 грн. = 208,57 грн.; 35846,46 грн. х 112,77911142 (зведений індекс інфляції за період з квітня по вересень 2014) /100 - 35846,46 грн. = 4580,86 грн.; 35846,46 грн. х 109,17629373 (зведений індекс інфляції за період з травня по вересень 2014) /100 - 35846,46 грн. = 3289,38 грн.; 34878,10 грн. х 105,17947373 (зведений індекс інфляції за період з червня по вересень 2014) /100 - 34878,10 грн. = 1806,50 грн.).

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача пеня в сумі 10298,00 грн., 3% річних в сумі 1611,90 грн. та інфляційні втрати в сумі 10684,94 грн., тоді як в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 11330,54 грн., 3% річних в сумі 1617,65 грн. та інфляційних втрат в сумі 5148,49 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість по сплаті винагороди лізингодавцю.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, будинок 23-В; ідентифікаційний код 20077743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 43; ідентифікаційний код 35912126) 108203 (сто вісім тисяч двісті три) грн. 16 коп. основного боргу, 10298 (десять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 00 коп. пені, 1611 (одну тисячу шістсот одинадцять) грн. 90 коп. 3% річних, 10684 (десять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 94 коп. інфляційних втрат та 2615 (дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 96 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.02.2015.

Головуючий суддя Т.В.Васильченко

Судді Р.Б.Сташків

О.В.Нечай