Рішення № 42708141, 04.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2015Справа №910/21947/14

За позовом Приватного підприємства «Трейд-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придністров'я»

про стягнення 67 776, 00 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Демидов В.О.

Представники:

від позивача: Чернякова О.С.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Трейд-М» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придністров'я» про стягнення № заборгованості за договором про поставку продукції № 18/05 від 18.05.2011 р. у розмірі 48 000, 00 грн., а також 17 376, 00 грн. - неустойки у розмірі 0, 2 % та 2 400, 00 грн. - штрафу у розмірі 5 %. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань перед позивачем щодо поставки товару відповідно до умов вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/21947/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці станом на 10.11.2014 р. дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.11.2014 р.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем невірно визначено предмет позову у даній справі, оскільки у визначений позивачем період діяв договір на поставку продукції № 25/03 від 25.03.2011 р., в той час як позивач обґрунтовує заявлені вимоги порушенням умов договору № 18/05 від 18.05.2011 р.

Крім того, відповідач подав клопотання про припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 18.11.2014 р. у справі № 910/20172/14 за позовом Приватного підприємства «Трейд-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придністров'я» про стягнення 48 076, 00 грн., тобто, між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, що й у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 р. призначено колегіальний розгляд даної справи.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 визначено колегіальний склад суду для розгляду справи № 910/21947/14 - Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Демидов В.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 р. колегією суддів у складі Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Демидов В.О. справу № 910/21947/14 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 04.02.2015 р.

Розглянувши у даному судовому засідання клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

При цьому, за правилами Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи господарський спір, суд обмежений заявленими позовними вимогами та виходить із наведених позивачем обґрунтувань.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/20172/14 за позовом Приватного підприємства «Трейд-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придністров'я» про стягнення 48 076, 00 грн. вимоги позивача у вказаній справі обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 25/03 від 25.03.2011 р., в той час як підставою позову у даній справі є неналежне виконання Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придністров'я» умов договору № 18/05 від 18.05.2011 р.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача та відсутність підстав для застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04.02.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.05.2011 р. між Приватним підприємством «Трейд-М» та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придністров'я» укладено договір на поставку продукції № 18/05, за умовами якого відповідач зобов'язався передати, а позивач - прийняти та оплатити в обумовлений договором строк продукцію, найменування, кількість та ціна якої вказується в рахунку та накладній.

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач здійснює поставку товару з 01.07.2011 р. до 18.11.2011 р. із врожаю 2011 року після отримання від позивача замовлення.

Відповідно до п. 4.4. договору позивач здійснює передоплату за товар у розмірі 48 000, 00 грн. на рахунок відповідача: 18.05.2011 р. - 23 000, 00 грн. та 19.05.2011 р. - 25 000, 00 грн.

Договір, відповідно до п. 9.1., вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного його виконання.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.07.2012 р. до договору № 18/05 від 18.05.2011 р. відповідач здійснює поставку товару з 01.07.2012 р. до 18.11.2013 р. та у разі не поставки - зобов'язаний повернути грошові кошти на рахунок позивача протягом 7-ми банківських днів з моменту закінчення строку поставки, тобто, не пізніше 27.11.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2014 р. та 19.05.2014 р. позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 48 000, 00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку Приватного підприємства «Трейд-М», засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому, суд відзначає, що господарська операція з попередньої оплати позивачем продукції саме за договором № 18/05 від 18.05.2011 р. відображена також у податкових накладних, що містять посилання на вказаний договір (копії накладних - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання за договором щодо поставки товару № 18/05 від 18.05.2011 р., у зв'язку з чим між Приватним підприємством «Трейд-М» заявлені вимоги про стягнення попередньої оплати у розмірі 48 000, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов договору № 18/05 від 18.05.2011 р. відповідач зобов'язаний був поставити обумовлений договором товар, не пізніше 18.11.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджує, що попередня оплата на загальну суму 48 000, 00 грн. фактично здійснена на виконання договору № 25/03 від 25.03.2011 р., оскілки в призначенні платежу вказано рахунок № 22 від 22.04.2011 р., в той час як договір № 18/05 від 18.05.2011 р. не містить умови щодо застосування його положень до відносин сторін, які виникли до укладення вказаного договору.

З приводу наведеного, суд відзначає, що платіж на суму 48 000, 00 грн. проведений 18.05.2011 р. та 19.05. 2011 р., тобто, у період дії договору № 18/05 від 18.05.2011 р. та відображений відповідних у податкових накладних № 2/2 від 18.05.2011 р. та № 3/2 від 19.05.2011 р., які містять посилання на вищезгаданий договір.

При цьому, відповідно до рахунку № 22 від 22.04.2011 р. сплаті підлягає сума 158 000, 00 грн.

Що ж до посилань відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/20172/14 за позовом Приватного підприємства «Трейд-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придністров'я» про стягнення 48 076, 00 грн., суду відзначає, що вимоги позивача у справі № 910/20172/14 обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 25/03 від 25.03.2011 р., в той час як підставою позову у даній справі є неналежне виконання Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придністров'я» умов договору № 18/05 від 18.05.2011 р.

При цьому, за змістом рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 р. у справі № 910/20172/14, на підставі рахунку № 22 від 22.04.2011 р. позивачем фактично перераховано на виконання договору № 25/03 від 25.03.2011 р. 34 000, 00 грн.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявника в праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладений у рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011 р. та від 16.09.2014 р., а також в постановах Вищого господарського суду України від 19.11.2013 р. у справі № 912/163/13-г, від 01.10.2013 р. у справі N 922/1176/13 та від 23.04.2014 р. у справі N 921/504/13-г/5.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості товару за договором № 18/05 від 18.05.2011 р., враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 48 000, 00 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення а також 17 376, 00 грн. - неустойки у розмірі 0, 2 % та 2 400, 00 грн. - штрафу у розмірі 5 %.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В той же час, відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо поставки товару за договором № 18/05 від 18.05.2011 р., приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 19.11.2013 р. (дата виникнення прострочення) до 18.05.2014 р. (дата, визначена позивачем самостійно в межах терміну, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за кожним платежем) розмір неустойки становить 17 376, 00 грн.

Згідно з п. 7.2. договору у разі порушення строків поставки товару, позивач має право отримати від відповідача неустойку у розмірі 0, 2 % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення та штраф у розмірі 5 % від вартості непоставленої частини товару.

Виходячи зі змісту договору та положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума, у розмірі 17 376, 00 грн. за правовими ознаками є пенею.

Водночас судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням обмежень, встановлених Цивільним кодексом України та Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та встановлено, що розмір пені за вказаний позивачем період становить 3 354, 74 грн.

Передбачений договором штраф за прострочення поставки товару становить 2 400, 00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Трейд-М» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Еліта Придністров'я» (01024, м. Київ, пров. Чекістів, 1-А, кв. 2 код ЄДРПОУ 30932551), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Трейд-М» (51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Алтайська, 5, кв. 29, код ЄДРПОУ 34827627) суму попередньої оплати, що становить 48 000, 00 (сорок вісім тисяч грн. 00 коп.) грн., 3 354, 74 (три тисячі триста п'ятдесят чотири грн. 74 коп.) грн. - пені, 2 400, 00 (дві тисячі чотириста грн. 00 коп.) грн. - штрафу та 1 449, 04 (одна тисяча чотириста сорок дев'ять грн. 04 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.02.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б. (головуюча)

Гулевець О.В.

Демидов В.О.