Ухвала суду № 42708066, 11.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6502/14

Категорія: 9.1 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Лук'янчук О.В.при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Балтської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року по справі за позовом приватного підприємства «ІНТЕКСТ» до Балтської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року приватне підприємство «ІНТЕКСТ» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Балтської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - відповідач, ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000502200 від 17.10.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 48287,35 грн. за порушення вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірним повідомленням-рішення позивачу неправомірно нараховані штрафні санкції в вигляді пені за порушення на 50 днів термінів розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом з фірмою «WUJIANG XINHUALI TEXTILE CO.,LTD», оскільки товар за цим контрактом надійшов на митну територію України не 19.04.2014 року, як стверджує ОДПІ, а на початку березня 2013 року, що підтверджується екологічною декларацією від 07.03.2013 року, штампом Державної екологічної інспекції від 13.03.2013 року на декларації, відбитком штампу Південної митниці від 14.03.2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОДПІ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаємовідносинам з фірмою «WUJIANG XINHUALI TEXTILE CO.,LTD» по контракту №WХТ12-11-22 від 22.11.2012 року за період з 22.11.2012 року по 19.04.2013 року, за результатами якої складено акт від 01.10.2014 року №31/2200/33850021 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (надалі - Закон №185/94-ВР) у вигляді порушення законодавчо встановленого терміну надходження товару на митну територію України за зовнішньоекономічним контрактом з фірмою «WUJIANG XINHUALI TEXTILE CO.,LTD».

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до банківських виписок позивачем 30.11.2012 року перераховано 40274,70 доларів США як передоплата фірмі «WUJIANG XINHUALI TEXTILE CO.,LTD» (Китай), що еквівалентно 321915,68 грн. по курсу 7,993 грн..

Обґрунтовуючи свою правову позицію, податковий орган вказував на те, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством підлягає митному оформленню, вважається дата завершення оформлення вантажної митної декларації, тобто в даному випадку 19.04.2013року, в той час як граничним терміном надходження товару на митну територію України за вищевказаним контрактом №WХТ12-11-22 від 22.11.2012 року було 28.02.2013 року, тобто 90 календарних днів з моменту попередньої оплати товару.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення №0000502200 від 17.10.2014 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 48287,35 грн..

Згідно додатку №1 до акту перевірки пеня в розмірі 48287,35 грн. розрахована за 50 календарних днів з 01.03.2013 року по 19.04.2013 року, виходячи з суми попередньої оплати - 40274,70 доларів США, що еквівалентно 321915,68 грн. на день оплати (30.11.2012 року) за курсом НБУ (7,993 грн. за 1 долар США), та передбаченої ст.4 Закону №185/94-ВР штрафної санкції у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Скасовуючи рішення №0000502200 від 17.10.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що висновок ОДПІ про надходження товару за контрактом №WХТ12-11-22 від 22.11.2012 року з порушенням на 50 днів визначеного ст.2 Закону №185/94-ВР терміну розрахунків за зовнішньоекономічним є помилковим, оскільки фактично товар за цим контрактом надійшов на митну територію України не 19.04.2014 року, як стверджує ОДПІ, а 14.03.2013 року, що підтверджується відтиском штампа «Під митним контролем» Південної митниці на товаросупровідних документах (інвойс від 22.11.2012 року) (а.с.36).

При вирішенні даного спору, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 3 Постанови Правління Національного банку України «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16.11.2012 року №475, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Враховуючи наведені вище положення нормативних актів, колегія суддів вважає правильним висновок ОДПІ про те, що граничним терміном надходження товару на митну територію України за вищевказаним контрактом було 28.02.2013 року, тобто 90 календарних днів з моменту попередньої оплати товару, і цей факт позивачем не оспорюється.

Згідно з абз.14 ст.1 Закону України від 16.04.1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №959-XII) імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту, відповідно до абз.38 ст.1 Закону №959-XII, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 2 ст.1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) визначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктами 23, 35 ст.1 МК України переміщенням товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях є переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частин 1, 2 ст.43 МК України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Частиною 5 ст.43 МК України передбачено, що митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.

Поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними та обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки за змістом ч.1 ст.27 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Вантажна митна декларація, в свою чергу, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата переміщення товарів через митний кордон України.

Таким документом може буди товаросупровідний документ на вантаж, інвойс, на якому митним органом проставляється штампа "Під митним контролем" з відповідною датою.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що імпортований товар за контрактом №WХТ12-11-22 від 22.11.2012 року надійшов на територію України не 19.04.2013 року, як стверджує ОДПІ, а 14.03.2013 року, тобто з порушенням граничного 90 денного терміну надходження товару на митну територію України, що підтверджується відтиском штампа "Під митним контролем" Південної митниці на товаросупровідних документах (інвойс від 22.11.2012 року) (а.с.36).

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком, оскільки інші наявні у справі матеріали, зокрема екологічна декларація №19362 від 07.03.2013 року (а.с.39) свідчить про те, що товар прибув був на території України ще раніше, ніж 14.03.2013 року.

Так, дана екологічна декларація виконана на бланку Міністерства екології та природних ресурсів України і в графі «дата та місце складання» зазначено - 07.03.2013 року, ОМТП (Одеський морський торгівельний порт). Також на цій декларації стоїть штамп «Радіологічний контроль. Ввіз/вивіз дозволено» від 13.03.2013 року.

Отже наявні у справі документи свідчать про те, що товар за контрактом №WХТ12-11-22 від 22.11.2012 року надійшов з порушенням граничного 90 денного терміну надходження товару на митну територію України, про що також зазначив і суд першої інстанції, але ці документи не дають можливості чітко встановити дату надходження цього товару на територію України в березні 2013 року.

Враховуючи, що висновок ОДПІ про надходження вищевказаного товару на територію України саме 19.04.2013 року з порушення граничного терміну його надходження на 50 днів свого підтвердження не знайшов та був спростований наданими позивачем документами, а достеменно встановити дату надходження вказаного товару на територію України в березні 2013 року за наданими сторонами документами не є можливим, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки в рамках даної справи суд не має можливості відокремити правомірно нараховану частину штрафних санкцій від неправомірно нарахованої.

За таких обставин, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення №0000502200 від 17.10.2014 року є правильним і таким, що не підлягає скасуванню, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.200, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Балтської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський О.В. Лук'янчук