Ухвала суду № 42708046, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15913/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2014 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, у зв'язку з чим складено акт від 29.12.2012 року №2307/17-20/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено (чистий) оподатковуваний дохід за 2011 рік на загальну суму 70 754,05 грн. (без ПДВ), у зв'язку із завищенням валових витрат у 2011 році, що призвело до зменшення об'єкту оподаткування (чистого оподаткованого доходу) та відповідно порушено п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями. Податок на доходи фізичних осіб, донараховний за результатами перевірки, складає 11 615,23 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року №218/17-20, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 11 615,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 904,82 грн.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

При цьому, у силу п. 167.1 ст. 167 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

Разом з тим, у розумінні положень ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2.2 Положення №88, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати формуються за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став факт виявлених контролюючим органом порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Глорі Імперіал», ПП «Авітас», ТОВ «Сервістрейд плюс», ТОВ «Грін Майстер», ТОВ «Темір».

Відповідно до договору поставки товару №22801, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Глорі Імперіал» (продавець) 28 лютого 2011 року, продавець зобов'язується продати і передати у власність покупцю дезінфекційні засоби та інші товари (товари), а покупець - зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даних договором.

Товар постачається у кількості та асортименті, вказаних в рахунках - фактурах, які виставляються продавцем покупцю на підставі додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами видатковими накладними. Оплата товару проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок продавця.

28 лютого 2011 року на виконання умов зазначеного договору, сторонами було підписано додаток №22801 та 01 березня 2011 року додаток №30106, згідно з якими визначено партії товару та їх вартість.

На виконання названого договору сторонами складено та підписано: рахунок-фактуру №22801 від 28 лютого 2014 року на суму 11 460,06 грн. (в тому числі ПДВ 1 910,01 грн.), видаткові накладні №22801 від 28 лютого 2014 року на суму 11 460,06 грн. (в тому числі ПДВ 1 910,01 грн.), №30106 від 01 березня 2011 року на суму 33 082,80 грн. (в тому числі ПДВ 5 513,80 грн.).

Відповідно до акту №213/23-2/37335390 від 11 квітня 2011 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Глорі Імперіал» дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкових зобов'язань за рахунок контрагентів за лютий 2011 року», контролюючим органом встановлено, що товариство за податковою адресою не знаходиться, а господарські операції з контрагентами постачальниками та покупцями, не підтверджуються з урахуванням реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

01 березня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Сервістрейд Плюс» (виконавець) укладено договір №30178, згідно з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе наступні зобов'язання: макетування регламент-методичок (формат А5); друкування, бігування та зшивка; макетування плакатів; друкування плакатів.

Відповідно до розділу 2 названого договору, виконавець зобов'язується своєчасно виготовити макети та роздрукувати поліграфічні матеріали згідно додатку, а замовник - надати виконавцю матеріали необхідні для виконання замовлення, перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця кошти згідно рахунку-фактури, а сторони - підписати акт виконаних робіт.

На виконання умов договору сторонами 01 березня 2011 року було підписано додаток №30101, №30102, в яких зазначено об'єм робіт та їх вартість, 29 березня 2011 року акти №32901, №32902 та акт №2903078.

Проте, відповідно до акту № 963/2301/37360977 від 17 червня 2011 року «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Сервістрейд плюс» з питань достовірності обчислення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01 лютого 2011 року по 30 квітня 2011 року», контролюючим органом встановлено, що товариство у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий - квітень 2011 року, відображені правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання (контрагентами) без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, та згідно до частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, 218 ЦК України укладені угоди мають ознаки нікчемності.

01 липня 2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Темір» (виконавець) було укладено договір №18/11 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів на автомобільному сполученні України, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання доставити ввірений йому замовником вантаж та супроводжувальні документи до пункту призначення та передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити встановлену за перевезення плату.

Пунктом 2.1 названого договору закріплено, що виконавець зобов'язаний на вимогу замовника подати під завантаження необхідний тип рухомого складу в технічно справному стані, який забезпечений всіма необхідними для виконання перевезення документами.

Розрахунок за наданні замовнику транспорті послуги, виконується у національній валюті України шляхом банківського переказу єдиним платежем у розмірі 18000,00 грн. Підставою для здійснення оплати замовником є оригінал рахунка - фактури та акта виконаних робіт.

На виконання умов названого договору позивачем надано акт виконаних робіт, складений та підписаний сторонами 30 вересня 2011 року.

Відповідно до акту № 80/23-404/37038307 від 14 лютого 2012 року «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Темір» з питань дотримання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року», контролюючим органом встановлено, що усі операції купівлі-продажу, проведені товариством, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а тому ТОВ «Темір» безпідставно сформовано податкові зобов'язання у періоді, що перевірявся, за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань.

Крім того, у липні 2011 року між позивачем та ТОВ «Грін Майстер» мали місце договірні відносини щодо постачання останнім товарів, зазначених у рахунку-фактурі №48 від 27 липня 2011 року та видатковій накладній №57 від 28 липня 2011 року, виписаній на підставі зазначеного рахунку.

Однак, відповідно до акту № 1624/23-3/36086496 від 16 грудня 2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грін Майстер» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 червня 2011 року по 31 жовтня 2011 року», контролюючим органом встановлено, що при здійсненні фінансово-господарської діяльності товариства дійсна воля і волевиявлення директора були відсутні, а тому первинні бухгалтерські документи, будь-які угоди та податкові декларації підписані від імені директора є фіктивними та вчиненими без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цими правочинами.

Також, між позивачем та ПП «Авітас» 28 лютого 2011 року було підписано договір поставки товару №22804, відповідно до умов якого продавець - ПП «Авіас» - зобов'язується продати і передати у власність покупця - позивача дезінфекційні засоби та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Товар постачається у кількості та асортименті, вказаних в рахунках-фактурах, які виставляються продавцем покупцю на підставі додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору.

Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами видатковими накладними. Оплата товару проводиться покупцем в українських гривнях шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Також 01 березня 2011 року на виконання умов зазначеного договору сторонами було підписано додаток №30101, згідно з яким визначено партію товару та її вартість.

На виконання названого договору сторонами складено та підписано: рахунок-фактуру №30173 від 01 березня 2014 року на суму 18 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3000,00 грн.), видаткову накладну №30173 від 01 березня 2014 року на суму 18 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3000,00 грн.).

Відповідно до акту № 1108/22-714/33910132 від 23 жовтня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Авітас» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків позивача за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року», контролюючим органом встановлено, що податкові зобов'язання підприємства зменшені до 0 грн.

На підтвердження оплати поставлених ТОВ «Глорі Імперіал», ПП «Авітас», ТОВ «Сервістрейд плюс», ТОВ «Грін Майстер», ТОВ «Темір» товарів (робіт/послуг) за перевіряємий період позивачем надано виписку з банківського рахунку позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки сформовані тільки на підставі актів, складених за результатами перевірок ТОВ «Глорі Імперіал», ПП «Авітас», ТОВ «Сервістрейд плюс», ТОВ «Грін Майстер», ТОВ «Темір». Докази реальності вчинення господарських операцій містяться у метаріалах справи.

Відповідачем, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Глорі Імперіал», ПП «Авітас», ТОВ «Сервістрейд плюс», ТОВ «Грін Майстер», ТОВ «Темір») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказані юридичні особи не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що реєстрація останніх платниками податку на додану вартість була анульована до спірного періоду. Відтак, наявні у матеріалах справи копії первинних облікових документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та валові витрати за результатами господарських операцій з вказаними контрагентам, відповідають встановленим вимогам податкового законодавства.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтонації, що позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Глорі Імперіал», ПП «Авітас», ТОВ «Сервістрейд плюс», ТОВ «Грін Майстер», ТОВ «Темір» - діяв, як добросовісний платник.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року №218/17-20 винесено Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2015 року.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.