Постанова № 42707846, 13.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа № 922/3859/14

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - Карчевський Ю.М. (за довіреністю від 16.01.2015р.);

від відповідача - Атаманіченко Н.Є. (за довіреністю № 1815 від 29.12.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (вх. № 4370 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.14 у справі № 922/3859/14

за позовом ТОВ "Укртрансінвест - Сервіс", м. Харків код ЄДРПОУ 38775625

до ДП "Харківській облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Харків код ЄДРПОУ 31941174

про стягнення 543 774,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансінвест-Сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ДАК "Автомобільні дороги України" про стягнення 543774,25 коп., з яких: 498210,59 грн. заборгованості за Договором субпідряду № УТС-09 від 02.09.2013 року, 45563,66 грн. інфляційних втрат. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2014р. у справі № 922/3859/14 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Харківській облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова,2, код ЄДРПОУ 31941174, п/р 26003052322570 в Харківській філії ПАТ КБ "ПриватБанк" МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСІНВЕСТ-СЕРВІС" (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, б.79/1 , код ЄДРПОУ 38775625, п/р 26009221182 в ПАТ АБ "Укргазбанк" м. Київ МФО 320478) суму основного боргу в розмірі 498210,59 грн., 45563,66 грн. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в сумі 10875,49грн.

Відповідач Дочірнє підприємство "Харківській облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2014р. у справі № 922/3859/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014р. у справі № 922/3859/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 19.01.2015р.

Позивач ТОВ "УКРТРАНСІНВЕСТ-СЕРВІС" надіслав відзив (вх. 576 від 19.01.2015 р.) на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вважає, що господарським судом при розгляді справи досліджені усі обставини справи, рішення винесено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Крім того, надав пояснення по суті справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015р. у справі № 922/3859/14 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11.02.2015р.

Від позивача надійшли пояснення (вх. 2089 від 10.02.2015р.), в яких він вважає безпідставними посилання боржника на те, що оплата вартості фактично виконаних робіт проводиться при умові розрахунку замовника з генпідрядником та наводить обгрунтування своєї позиції у справі.

Від ДП "Харківській облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (відповідача у справі) надійшли пояснення у справі, в яких він зазначає, що Замовник Служба автомобільних доріг в Харківській області перерахувала кошти згідно договорів № Т1-УТР/14 від 15.01.2014р. та № Т5-УТР/13 від 07.02.2013р., по яким виконувались роботи по субпідрядним договором № УТС-09 від 02.09.2013р. ТОВ "УКРТРАНСІНВЕСТ-СЕРВІС" , на рахунок ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надійшли остаточно 29.08.2014р. та 26.12.2014р., що підтверджується виписками банку філія ОУ АТ "Ощадбанк" та ПАТ "Укрінбанк". До пояснення додані виписки банку.

В судовому засіданні 11.02.2015р. представник заявника апеляційної скарги підтримав вимоги скарги в повному обсязі на просив її задовольнити.

В судовому засіданні 11.02.2015р. представник позивача у справі просив рішення господарського суду Харківської області у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування норм процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСІНВЕСТ-СЕРВІС" (позивач) та Дочірнім підприємством «Харківській облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (відповідач), був укладений договір субпідряду №УТС-09 від 02.09.2013 року (далі - Договір) по виконанню робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Харківської області.

Договором встановлено, що замовником у зазначеному договорі виступає Служба автомобільних доріг у Харківській області.

Генеральним підрядником є ДП "Харківський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України".

Субпідрядником є ТОВ "Укртрансінвест-Сервіс".

Відповідно до п.2.2. Договору позивач зобов'язався в межах договірної ціни, виконувати на свій ризик власними силами і засобами всі передбачені цим Договором роботи і передати їх в обумовлені строки відповідачу, усувати власними силами і засобами на протязі гарантійного строку недоробки/дефекти, що зумовлені неякісним виконанням робіт, в той час як згідно з п.2.3. Договору - відповідач зобов'язався прийняти вищевказані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.3.1. Договору договірна ціна робіт, що підлягають виконанню по цьому Договору, є динамічною та визначається з урахуванням податку на додану вартість відповідно з ДБН Д.1.1-1-2000 і складає 500000,00 грн. з урахування ПДВ.

30 квітня 2014р. сторонами було укладена додаткова угода №3, згідно якої збільшено договірну ціну робіт на 9181,83 грн., тобто до 509 181,83 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем з жовтня 2013 року по травень 2014 року було виконано роботи на загальну суму 509181,83 грн., що підтверджується щомісячними Актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ 2в), які знаходяться в матеріалах справи.

Умовами п.п. 5.1. Договору встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться щомісячно на підставі проміжних актів виконаних робіт за звітний місяць - «Актів приймання виконаних підрядних робіт» (форма КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» (форма №КБ-3) згідно п.2 сумісного наказу Держкомстату та Держбуду від 21.06.02 року №237/5, не пізніше 10 робочих днів з моменту їх підписання, але в будь-якому випадку - після отримання грошових коштів від Замовника.

Крім того, в пункті 5.3 зазначеного Договору вказано, що фінансування робіт за цим Договором здійснюється Генпідрядником за рахунок бюджетних коштів, отриманих від Замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата виконаних робіт проведена лише частково у сумі 10971,24 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача від 27.12.2013 року та листом відповідача від 08.01.2014 року №10 щодо зміни призначення платежу та відповідними угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті прийнятих робіт загалом у сумі 498210,59 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, крім іншого, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду є оплатним, а тому обов'язок підрядника виконати певну роботу обумовлює обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Зважаючи на те, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 498210,59 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів сплати вказаної суми боргу на момент прийняття місцевим господарським судом рішення у справі відповідачем не надано та з урахуванням наведених норм права, судова колегія вважає правомірним рішення господарського місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 498210,59 грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судова колегія, перевіривши правільність розрахунку інфляційних втрат та період їх нарахування, дійшла висновку, що період їх нарахування відповідає вимогам закону, а розрахунок виконаний арифметично вірно. Зважаючи на викладене, судова колегія вважає правомірним рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 45563,66 грн.

На думку судової колегії посилання заявника апеляційної скарги на відсутність доказів отримання фінансування від замовника для оплати виконаних за договором робіт не є підставою звільнення відповідача від обов'язку розрахунку за виконані роботи, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446 вказано, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, господарським судом першої інстанції повно та об'єктивно досліджені всі обставини справи і враховано позицію Верховного Суду України.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідачем (заявником апеляційної скарги) в судовому засіданні апеляційного господарського суду надані письмові пояснення, до яких додані виписки банку, в яких він зазначає про те, що заковником перераховані кошти згідно договорів № Т1-УТР/14 від 15.01.2014р. та № Т5-УТР/13 від 07.02.2013р., по яким виконувались роботи по субпідрядним договором № УТС-09 від 02.09.2013р. ТОВ "УКРТРАНСІНВЕСТ-СЕРВІС", на рахунок ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" надійшли остаточно 29.08.2014р. та 26.12.2014р.

На підставі викладеного судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2014р. у справі № 922/3859/14 прийняте у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.14 у справі № 922/3859/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 16.02.2015р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.