Постанова № 42707831, 11.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа№ 910/11876/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

За участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від прокуратури - Некрасов О.М., посв. № 002627 від 05.09.2012 року;

від Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації - не з'явилися;

від ТОВ «Алві-Лайн» - Стоян М.Ф., дов. б/н від 11.07.2014 року.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.09.2014 року

у справі № 910/11876/14 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах

держави в особі Департаменту житлово-комунального

господарства та будівництва Волинської обласної

державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн»

про стягнення 692 437,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 910/11876/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 23 920,00 грн. пені, 41 860,00 грн. штрафу, 2 359,23 грн. 3% річних, 19 734 грн. інфляційних втрат.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» в Дохід держави 1 757,46 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 910/11876/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 21.01.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року розгляд справи № 910/19467/14 відкладено на 11.02.2015 року.

30.01.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Заступника прокурора Волинської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Шевченко Е.О.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 910/11876/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

Представник прокуратури у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації у судове засідання не з'явився.

19.01.2015 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації надійшло клопотання, в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги та просить розглядати справу без участі його представника.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.08.2013 року між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації (далі - замовник, позивач, Департамент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» (далі - постачальник, відповідач, ТОВ «Алві-Лайн») було укладено договір поставки № 84 (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник здійснює постачання та передає у власність замовнику обладнання для монтажу на об'єкті «Реконструкція з прибудовою будівель Волинського обласного перинатального центру, структурного підрозділу Волинського обласного дитячого територіального медичного об'єднання на просп. Відродження, 30, м. Луцьк» за переліком та ціною, зазначеними у додатку 1 (специфікація обладнання) до цього Договору, який є невід'ємною частиною, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити його.

Згідно з п. 3.2 Договору, його загальна сума складає 5 497 700,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару замовнику протягом трьох місяців з дати отримання 100% передоплати.

Згідно з п. 7.1. Договору, сторони визначили, що у випадку затримки товару більше ніж на 10 календарних днів постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2013 року замовником здійснено попередню оплату обладнання у розмірі 100 % (5 497 700,00 грн.), що підтверджено платіжним дорученням № 698 від 29.11.2013 року (а.с. 25).

На виконання умов Договору відповідач передав у власність Департаменту обладнання на загальну суму 4 899 699,90 грн., за видатковими накладними:

- № РН-0000005 від 31.03.2014 року на суму 1 113 699,90 грн. (а.с. 26);

- № РН-0000006 від 31.03.2014 року на суму 3 786 000,00 грн. (а.с. 27).

У зв'язку з порушенням строків поставки, заступник прокурора звернувся до суду в інтересах Департаменту з вимогою про стягнення з відповідача 598 000,10 грн. попередньої оплати, 28 704,00 грн. пені, 41 860,00 грн. штрафу, 21 431,54 грн. інфляційних втрат, 2 442,11 грн. 3 % річних.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було допоставлено товар на суму 598 000,10 грн., за видатковими накладними:

- № РН-0000001 від 03.06.2014 року на суму 200 000 грн. (а.с. 109);

- № РН-000002 від 19.06.2014 року на суму 18 000 грн. (а.с. 111);

- № РН-005 від 16.07.2014 року на суму 380 000,10 грн. (а.с. 158).

Таким чином, відповідачем було поставлено обладнання за Договором на суму попередньої оплати у розмірі 5 497 700,00 грн.

З огляду на вказане, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, заступник прокурора просить суд стягнути з відповідача 28 704,00 грн. пені, 41 860,00 грн. штрафу, 21 431,54 грн. інфляційних втрат, 2 442,11 грн. 3% річних. за несвоєчасне виконання умов Договору.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як передбачено ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оплата за Договором виконувалася за рахунок коштів Державного бюджету, оскільки кошти були виділені відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2011 року № 680 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо створення мережі регіональних перинатальних центрів, забезпечення інноваційними технологіями та сучасним обладнанням» за паспортом бюджетної програми на 2013 рік Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України за КГЖВК 6301130, затвердженого спільним наказом Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України та Міністерства Фінансів України від 22.03.2013 року № 043-07/420 у редакції наказу Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України та Міністерства Фінансів України від 03.10.2013 року № 134-07/856.

Відповідно до п. 5.1 Договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару замовнику протягом трьох місяців з дати отримання 100% передоплати.

Оскільки оплата була здійсненна 27.12.2013 року, то останнім днем поставки є 27.03.2014 року.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що у випадку затримки товару більше ніж на 10 календарних днів постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За таких обставин, пеня повинна розраховуватись з 06.04.2014 року, що при перерахунку розміру пені судом першої інстанції було враховано.

З огляду на вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок з урахуванням вірної дати прострочення заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 06.04.2014 року по 15.05.2014 року у сумі 28 704,00 грн. та штрафу у сумі 41 860,00 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення 21 431,54 грн. інфляційних втрат та 2 442,11 грн. 3% річних, які були частково задоволені судом першої інстанції у розмірі 19 734 грн. інфляційних втрат та 2 359,23 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 5.2 постанови Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав

Таким чином, застосування судом ст. 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за Договором поставки, не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Як вбачається із встановлених судовими інстанціями обставин справи, Договором поставки такий обов'язок не передбачений, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 3-30гс13.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення пені у сумі 28 704,00 грн. та штрафу у сумі 41 860,00 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» в апеляційній скарзі, знайшли часткове підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 910/11876/14 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року по справі № 910/11876/14 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» на користь Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації 2 359,23 грн. 3% річних, 19 734 грн. інфляційних втрат.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» про стягнення 2 359,23 грн. 3% річних, 19 734 грн. інфляційних втрат - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 31-А, ідентифікаційний код 33639596) в дохід Державного бюджету України 1 315,56 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

5. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Волинської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алві-Лайн» 636,29 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/11876/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко

Повний текст рішення складено 14.02.2015 року.