Постанова № 42707823, 10.02.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2015 року Справа № 904/6970/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: юрисконсульт юридичного відділу Костюченко В.П., довіреність № 8 від 06.01.2015 року,

від відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України: провідний спеціаліст відділу аналітики та статистики управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Кравченко О.І., довіреність №3-14/4.1/1385 від 29.12.2014 року,

за участю прокурора: прокурор прокуратури м. Дніпропетровська Матісова О.В., посвідчення № 001453 від 27.08.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 року, винесену за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі № 904/6970/13

за позовом прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 16 824 894, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у якій наведені наступні вимоги:

визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 41490591 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 року у справі № 904/6970/13;

визнати незаконною постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 41490591 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 року у справі № 904/6970/13.

27.11.2014 року та 22.12.2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надало до господарського суду Дніпропетровської області письмові пояснення до скарги на дії органу Державної виконавчої служби, згідно яких змінило заявлені вимоги на наступні:

визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби щодо винесення постанови від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 41490591 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 року у справі № 904/6970/13;

визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження ВП № 41490591 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 року у справі № 904/6970/13;

зобов'язати орган Державної виконавчої служби скасувати постанову від 05.09.2014 року ВП № 44281557 про зупинення виконавчого провадження;

зобов'язати орган Державної виконавчої служби поновити виконавче провадження ВП № 44281557, про що винести відповідну постанову.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 року у справі № 904/6970/13 (суддя Євстигнеєва Н.М.) за результатами розгляду первісно заявлених вимог скарги в задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги, місцевий господарський суд, врахувавши ті обставини, що Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", заборгованість відповідача виникла внаслідок неповних розрахунків з позивачем за отриманий природний газ, тобто за енергоносії, а також те, що чинне законодавство не ставить умову щодо зупинення виконавчого провадження в залежність від часу виникнення заборгованості внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, дійшов висновку, що Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України правомірно зупинив виконавче провадження за наказом у справі на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, позивач у справі просить скасувати вказану вище ухвалу господарського суду та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог позивача, наведених у скарзі на дії органу Державної виконавчої служби, з урахуванням їх зміни відповідно до пояснень позивача, що надійшли до місцевого господарського суду 27.11.2014 року та 22.12.2014 року, в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на відсутність доказів того, що сума заборгованості, стягнення якої є предметом виконавчого провадження та щодо стягнення якої це виконавче провадження зупинено, є заборгованістю, підтвердженою на розрахункову дату сторонами, як учасниками розрахунків, у розумінні Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" в редакції на відповідну дату. Отже, за доводами позивача, заборгованість, стягнення якої є предметом виконавчого провадження, станом на розрахункову дату - 01.01.2013 року не існувала, оскільки учасниками розрахунків (стягувачем та боржником) в порядку, встановленому означеним Законом, підтверджена не була, а тому на порядок стягнення цієї заборгованості не розповсюджується дія п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Відтак, на думку позивача, заходи примусового виконання рішення суду у даній справі про стягнення заборгованості, яка не визначена відповідно до вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", повинні застосовуватися на загальних підставах в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження. Окрім того, як зазначає позивач, частина суми боргу, стягнутого судовим рішенням, а саме у розмірі 10 331 588, 45 грн., виникла вже після 01.01.2013 року, тобто після розрахункової дати.

Прокурор не погоджується з доводами, наведеними в апеляційній скарзі. Як зазначає прокурор, факт включення відповідача до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", підтверджується відповідною випискою з цього Реєстру та є підставою для обов'язкового зупинення відкритого щодо відповідача виконавчого провадження за п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Окрім того, прокурор вважає, що обов'язок надання відомостей щодо періодів, по яким виникла заборгованість, покладено на сторони. Зважаючи на доводи позивача про те, що дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" поширюється на стягнення заборгованості, що виникла до 01.01.2013 року, і не поширюється на примусове стягнення заборгованості, яка виникла після зазначеної дати, прокурор зазначає, що позивач при розгляді справи не надав відомостей, за який саме період утворився залишок заборгованості, що підлягав стягненню. Отже, на думку прокурора, державною виконавчою службою правомірно винесено оспорювану постанову про зупинення виконавчого провадження.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та вважає, що орган Державної виконавчої служби, зупиняючи виконавче провадження, правильно застосував положення п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки на час зупинення цього провадження існували та були встановлені дві обов'язкові і достатні обставини для застосування вказаної норми: включення підприємства до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, і наявність заборгованості саме за енергоносії. На думку відповідача, законодавство не ставить умову щодо зупинення виконавчого провадження в залежність від часу виникнення заборгованості внаслідок неповних розрахунків за енергоносії. Відповідач не погоджується з доводами позивача щодо непоширення положень Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на заборгованість за поставлений природний газ у грудні 2012 року, яка виникла, як вважає позивач, лише 14.01.2013 року; зі своєї сторони вважає, що до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, здійснюється остаточний розрахунок за поставлений газ на підставі підписаних сторонами актів, у яких узгоджено обсяг поставленого газу, тоді як за умовами договору, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за яким виник борг, оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Таким чином, за твердженням відповідача, його заборгованість за спожитий газ у грудні 2012 року є заборгованістю саме за грудень 2012 року, а не за січень 2013 року.

Державна виконавча служба України вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду у даній справі такою, що прийнята судом без порушення норм матеріального права, висновки суду, наведені в оскаржуваній ухвалі, повністю відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. За доводами Державної виконавчої служби, пунктом 6.1. статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачено, що однією з умов застосування кожного механізму погашення заборгованості, встановленого цим Законом, є підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених Законом; матеріали спірного виконавчого провадження свідчать про те, що розрахунки сум заборгованості між сторонами виконавчого провадження не проводились. Також, на думку Державної виконавчої служби, суд першої інстанції надав правильну та послідовну оцінку діям державного виконавця. Щодо зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень зі стягнення заборгованості, яка виникла до 01.01.2013 року, виконавча служба пояснює, що п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено зупинення виконавчого провадження в частині, або в разі зупинення виконавчого провадження - поновлення виконавчого провадження в частині.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2015 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А, суддів - Кощеєва І.М., Чередка А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А, суддів - Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

У судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги у справі, що відбулось 29.01.2015 року, оголошено перерву на 10.02.2015 року.

У судовому засіданні 10.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового провадження, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи № 904/6970/13, яка на запит апеляційного господарського суду була надана місцевим господарським судом, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2013 року у зазначеній справі позов прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради про стягнення 16 824 894, 46 грн. задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2344/11 від 30.09.2011 року у сумі 16 824 894, 46 грн.; стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір у сумі 68 820, 00 грн.

12.11.2013 року на виконання рішення суду у даній справі видано накази, у тому числі наказ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 16 824 894, 46 грн.

17.01.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 41490591) з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2013 року у справі № 904/6970/13 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 16 824 894, 46 грн.

12.09.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження (ВП № 41490591) з примусового виконання наказу господарського суду, виданого на виконання рішення суду у даній справі. Прийняття постанови про зупинення виконавчого провадження мотивовано тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення розрахунків у паливно-енергетичному комплексі" внесено зміни до п. 3.4. статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", якими строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу продовжено до 1 січня 2016 року; боржника внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"; заборгованість за виконавчим документом виникла у зв'язку з неповними розрахунками за енергоносії.

Статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України передбачено право стягувача, боржника або прокурора оскаржити до господарських судів дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Згідно приписів п. 3.2.6. ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" підприємство паливно-енергетичного комплексу вважається таким, що бере участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання наказу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості. Документом, що підтверджує участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005р. № 568 "Про затвердження переліку підприємств" з подальшими змінами Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради внесено до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1. статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Обставини включення відповідача до відповідного переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу підтверджуються також випискою з Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", № 61/89 від 19.08.2014 року, яка є дійсною до 19.09.2014 року, тобто була чинною на дату зупинення спірного виконавчого провадження.

Процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2016 року (п. 3.4. ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" в редакції Закону України від 03.07.2014 року № 1571-VII, який набрав чинності 01.08.2014 року).

Згідно з абзацом шостим пункту 3.7. статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Положенню пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 року дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012, згідно з яким обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". За змістом вказаного Конституційного Рішення, положення Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не регулюють правовідносини стосовно погашення заборгованості, не визначеної у пункті 1.4 статті 1 Закону, зокрема такої, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії.

Зважаючи на те, що Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", за рішенням суду у даній справі з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто заборгованість, яка виникла внаслідок несвоєчасних розрахунків за природний газ, поставлений за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2344/11 від 30.09.2011 року у період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року включно, отже стягнуто заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків з позивачем за отримані енергоносії, тобто яка за своїм характером є заборгованістю, що підпадає під визначення заборгованості, наведене у п. 1.4. ст. 1 в поєднанні з п. 1.5. ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", державною виконавчою службою правомірно прийнято оскаржувану постанову від 12.09.2014 року про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача про те, що заборгованість, стягнення якої є предметом виконавчого провадження, станом на розрахункову дату - 01.01.2013 року не існувала, оскільки учасниками розрахунків (стягувачем та боржником) в порядку, встановленому Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", підтверджена не була, а тому на порядок стягнення цієї заборгованості не розповсюджується дія п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", а також про те, що частина суми боргу, стягнутого судовим рішенням, а саме у розмірі 10 331 588, 45 грн., виникла вже після 01.01.2013 року, тобто після розрахункової дати. Як зазначено вище, предметом позову у даній справі є стягнення боргу за природний газ, отриманий відповідачем у жовтні-грудні 2012 року. Пунктом 6.1. укладеного позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу природного газу № 14/2344/11 від 30.09.2011 року передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Також, п. 3.4. цього договору передбачено, що підставою для остаточних розрахунків між сторонами є акт приймання-передачі газу, який складається та надається покупцем продавцю не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, а продавець повертає такий акт покупцеві не пізніше 8-го числа. Таким чином, зобов'язання оплачувати природний газ, поставлений у грудні 2012 року, факт передачі якого від продавця до покупця підтверджується актом приймання-передачі від 31.12.2012 року, виникло у відповідача у місяць поставки газу і, незважаючи на те, що договором встановлено строк остаточного розрахунку до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, відповідне зобов'язання відповідача існувало вже протягом грудня 2012 року та станом на 31.12.2012 року.

Водночас, слід відзначити, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд з цим, жодним нормативно-правовим актом чинного законодавства України, якими регулюються умови і порядок виконання судових рішень та основи організації і діяльності державної виконавчої служби, обов'язку тлумачення судових рішень в контексті правової природи заборгованості, що підлягає стягненню в порядку Закону України "Про виконавче провадження", та надання оцінки підставам і часу виникнення цієї заборгованості, на державну виконавчу службу або ж безпосередньо державних виконавців не покладено та, відповідно, до їх компетенції не належить.

На виконання рішення господарського суду у даній справі про стягнення суми основної заборгованості за договором видано єдиний виконавчий документ (наказ) без зазначення періоду, за який виникла заборгованість, тому державний виконавець був позбавлений можливості з'ясування такого періоду. Крім того, Законом України "Про виконавче провадження" не передбачена процедура щодо поновлення чи зупинення виконавчого провадження у виокремленій частині стягуваної суми боргу.

З огляду на наведене, оскаржувані позивачем дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 12.09.2013 року про зупинення виконавчого провадження були вчинені відповідно до вимог законодавства та у межах повноважень суб'єкта оскарження, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Окрім того, згідно з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах суду від 15.01.2015 року у справі № 911/3281/13, від 04.02.2015 року у справі № 922/1670/13, від 05.02.2015 року у справі № 911/3282/13, положення Закону України "Про виконавче провадження" (п. 15 ч. 1 ст. 37) не пов'язують факт включення підприємств паливно-енергетичного комплексу у Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", з моментом та підставами виникнення боргу цього підприємства, стягнення якого відбувається у період, протягом якого підприємство перебуває у даному Реєстрі; внесення підприємства до Реєстру є достатньою та самостійною підставою для зупинення виконавчого провадження.

За наведеного, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні скарги позивача на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, отже ухвала місцевого господарського суду у даній справі підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню.

З огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє решту доводів позивача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо залишення без розгляду письмових пояснень позивача від 27.11.2014 року та від 22.12.2014 року, якими позивач змінив вимоги скарги в порівнянні з первісно заявленими вимогами та доповнив їх додатковими новими вимогами, заявивши їх після початку розгляду скарги по суті, оскільки такі дії позивача суперечать його процесуальним правам, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яка застосовується господарськими судами при вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, про що зазначено у п. 9.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України". Відповідно, такі вимоги, як вимоги апеляційної скарги, які правомірно не розглянуті по суті місцевим господарським судом, в силу вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути розглянуті на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного судового акту.

Окрім того, в додатково заявлених вимогах позивач у справі просить зобов'язати орган Державної виконавчої служби вчинити певні дій щодо іншого виконавчого провадження (ВП № 44281557), ніж виконавче провадження, що відкрите за наказом господарського суду у даній справі.

Судові витрати у вигляді оплати судового збору, понесені позивачем за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 року у справі № 904/6970/13 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 року у справі № 904/6970/13 залишити без змін.

Повна постанова складена 16.02.2015р.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко