Ухвала суду № 42707612, 10.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9831/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

10 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Вір'єм» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 листопада 2014 року позовні вимоги приватного підприємства «Вір'єм» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 13 липня 2011 року №0000980702 та від 13 липня 2011 року №0000970702, від 15 липня 2011 року №0001010701.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відшкодування податку на додану вартість можливе лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників, від виробника до особи, що заявила своє право на відшкодування податку на додану вартість, при цьому несплата податку до бюджету бодай одним із учасників ланцюга розглядається як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження податку на додану вартість до бюджету, а отже виключає можливість бюджетного відшкодування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22 червня 2011 року по 24 червня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПП «Фірма Вір'єм» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 24 червня 2011 року №88/07-02/24587317, в якому встановлено порушення позивачем п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року на суму у розмірі 228912 грн.; порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, сума заявлена на відшкодування за квітень 2011 року підлягає зменшенню у розмірі 98000,00 грн.

Крім того, в період з 25 червня 2011 року по 29 червня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва проведено камеральну перевірку ПП «Вір'єм» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 29 червня 2011 року №90/07-01/24587317, в якому встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено заявлену за травень 2011 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 99000,00 грн.

На підставі акту перевірки №88/07-02/24587317 від 24 червня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2011 року №0000980702, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 109534,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.; №0000970702, згідно якого за порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 98000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Крім того, на підставі акту перевірки №90/07-01/24587317 від 29 червня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2011 року №0001010701, згідно якого за порушення п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок майбутніх платежів) з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 99000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки за наявності факту придбання товару та використання його у господарській діяльності платника податку, за наявності відповідних документів та сплати грошових коштів, відповідні суми можуть включатися до складу податкового кредиту та заявлятись до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

В силу п.п.200.1-200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.200.7 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з акту перевірки №88/07-02/24587317 від 24 червня 2011 року причиною виникнення від'ємного значення є: лютий 2011 року - включено орендну плату за приміщення за попередні звітні періоди, частка загальної суми податкового кредиту 96 відсотків. Згідно поданої декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року (вх.№235606 від 16 травня 2011 року) та розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника, складає 98000,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року на суму у розмірі 228912 грн.

Крім того, згідно акту перевірки №90/07-01/24587317 від 29 червня 2011 року причиною виникнення від'ємного значення є перевищення обсягів придбання товарів, робіт (послуг) над обсягами реалізації. Згідно поданої декларації з ПДВ за травень 2011 року (вх.№262504 від 01 червня 2011 року) та розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складає 99000,00 грн.

Позивачем було сформовано податковий кредит за лютий 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року на підставі господарських операцій з КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м.Києві ради», КП по утриманню житлового господарства «Хрещатик», ПАТ «Київенерго» (АЕК «Київенерго»), ТОВ «Вірний друк», ТОВ «Віліма», ПАТ «Укртелеком» (ВАТ «Укртелеком»), Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в м.Києві, ТОВ «Воля-Кабель», які на період господарських взаємовідносин з позивачем були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Реальність господарських операцій ПП «Вір'єм», за наслідками яких було сформовано податковий кредит та відповідні суми бюджетного відшкодування, податковим органом під сумнів не ставилась.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що відшкодування з бюджету податку на додану вартість можливе лише при встановленні факту надмірної сплати цього податку до бюджету під час руху відповідних товарів (послуг) по всьому ланцюгу постачальників - від виробника до особи, що заявляє своє право на відшкодування податку на додану вартість; при цьому несплата податку до бюджету бодай одним з учасників ланцюга розглядається як обставина, що свідчить про відсутність надмірного надходження податку на додану вартість до бюджету, а тому виключає можливість бюджетного відшкодування.

Однак, позивачем надано копії податкових накладних, на підставі яких суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту, в акті перевірки відповідачем фактично підтверджено оплату (з урахуванням податку на додану вартість) за вищезазначеними господарськими операціями, що вказує на відсутність порушень вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування податку на додану вартість після настання дати виникнення права на таке відшкодування, тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування податку на додану вартість (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення про відмову від такого відшкодування та відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, він враховує суми невідшкодованого податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Однак, Податковий кодекс України не містить прямої заборони платнику податку на додану вартість включати до суми бюджетного відшкодування залишки від'ємного значення податку на додану вартість за будь-який попередній звітний період в межах строку, визначеного кодексом. Попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Крім того, згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, тому позивач мав право включити до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у деклараціях за травень 2011 року та за квітень 2011 року залишки від'ємного значення податку на додану вартість попередніх податкових періодів, у тому числі - за лютий 2011 року.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог податкового законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від платників податку, фактична оплата придбаного товару (послуг) з урахуванням суми податку на додану вартість відповідачем підтверджена, позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за господарськими операціями, реальність яких не оспорюється, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2011 року №0000980702, №0000970702, від 15 липня 2011 року №0001010701, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду..

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 16 лютого 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.