Постанова № 42707164, 26.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа№ 927/1505/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 року

у справі № 927/1505/14 (суддя - Блохіна Ж.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«ЧернігівГазСпецСервіс»

до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про стягнення 69489,84 грн.

В судове засідання представники сторін не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 року по справі № 927/1505/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про стягнення 69 489,84 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» 69 489,84 грн. боргу та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 04.11.2014 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 року по справі № 927/1505/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 року по справі № 927/1505/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представники сторін у судові засідання суду апеляційної інстанції ні 17.12.2014 року ні 26.01.2015 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи позивач та відповідач були повідомлені належним чином про що, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «ЧернігівГазСпецСервіс» та Корюківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь представників позивача та відповідача у судовому засіданні 26.01.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що це не перша неявка представників сторін у судове засідання.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

20 листопада 2012 року між Корюківською міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської обласної державної податкової служби (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЧернігівГазСпецСервіс» (підрядник) укладено договір №20/11-12-м.р (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є монтажні роботи, згідно проектної документації «Реконструкція з обладнанням енергоефективного котла на твердому паливі і заміна існуючих газових котлів в приміщенні Щорського відділення Корюківської МДПІ в м. Щорс, вул. Леніна, 91». Згідно п. 2.1 договору якість виконаних робіт повинна відповідати Українським державним будівельним нормам і стандартам.

Відповідно до п. 2.4 договору підрядник виконує роботи в наступних об'ємах: п.п. 2.4.1 поставку та встановлення газових котлів, газового лічильника, насосів та інших робіт визначених фінансуванням на 2012 рік - у 2012 році; п.п. 2.4.2 встановлення твердопаливного котла, будівельно-оздоблювальні роботи та інших робіт визначених фінансуванням на 2013 рік - у 2013 році.

У відповідності до п. 3.1 договору загальна договірна ціна робіт, виконання яких доручається підряднику, становить 198297,36 грн., в тому числі ПДВ - 33049,56 грн. Згідно п.п. 3.1.1 договору фінансування робіт на 2012 рік, виконання яких доручається підряднику у 2012 році, складає 100531,20 грн., в тому числі ПДВ - 16755,20 грн. Відповідно до п.п. 3.1.2 договору фінансування робіт на 2013 рік, виконання яких доручається підряднику у 2013 році, складає 97760,16 грн., в тому числі ПДВ - 16293,36 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору до рахунку на оплату додаються акти приймання виконаних робіт та довідка про вартість виконаних підрядних робіт.

Згідно п.п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору №20/11-12-м.р. від 20.11.2012 року він виконав роботи на загальну суму 99649,20 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за травень 2014 року та акту передачі змонтованого обладнання на загальну суму 99649,20 грн. Роботи прийняті відповідачем без зауважень. Акт приймання виконаних будівельних робіт підписаний 23 травня 2014 року.

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами 23 травня 2014 року також підписано та скріплено печатками довідку про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми КБ-3 за травень 2014 року, згідно якої вартість робіт складає 99649,20 грн.

Як вказує позивач, відповідачем частково сплачено вартість виконаних робіт на суму 30159,36 грн., що також підтверджується копією банківської виписки. Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем складає 69489,84 грн.

Так, у вересні 2014 року ТОВ «ЧернігівГазСпецСервіс» звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про стягнення 69 489,84 грн. боргу за неналежне виконання умов договору №20/11-12-м.р від 20.11.2012 року.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 року по справі № 927/1505/14 позов ТОВ «ЧернігівГазСпецСервіс» до Корюківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про стягнення 69 489,84 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 69 489,84 грн. боргу та 1 827,00 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до листа Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.03.1998 року № 7/98 щодо заповнення форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» є документом первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (форма № КБ-3). Типові форми № КБ-2в та № КБ-3 затверджені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, виконання підрядних робіт позивачем за договором підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за травень 2014 року від 23.05.2014 року та актом передачі змонтованого обладнання на загальну суму 99649,20 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми КБ - 3 від 23.05.2014 року (за травень 2014 року) на суму 99649,20 грн., які підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявними доказами у справі підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №20/11-12-м.р. «Реконструкція з обладнання енергоефективного котла на твердому паливі і заміна існуючих газових котлів в приміщенні Щорського відділення Крюківської МДПІ в м.Щорс, вул. Леніна, 91» від 20.11.2012 року на суму 99649,20 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції відповідач частково сплатив вартість виконаних робіт на суму 30159,36 грн., що підтверджується копією банківської виписки, яка міститься в матеріалах справи. При цьому, відповідачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів повної оплати за договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 69489,84 грн. Вказана заборгованість відповідає матеріалам справи та підтверджується фактичними обставинами справи, а тому правомірно була стягнута з відповідача.

Доводи скаржника про те, що на час виконання робіт відповідачу не надійшло вчасно фінансування з Державного бюджету України, що і стало причиною затримки в сплаті коштів позивачу, судова колегія вважає безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач заборгованість не сплатив.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що у разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати. До того ж аналогічна правова позиція викладена в пункті 5 оглядового листа Вищого Господарського суду № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року.

Таким чином, оскільки факт виконання підрядних робіт підтверджується відповідними актами форми № КБ-2в, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати виконаних робіт як під час розгляду справи у судді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем суду не надано, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов про стягнення з відповідача 69489,84 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції Корюківською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Корюківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Корюківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

У зв'язку з тим, що Корюківська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області при подання апеляційної скарги не сплатила судовий збір та у відповідності до п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору лише у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне стягнути із скаржника в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 року у справі № 927/1505/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 року у справі № 927/1505/14 залишити без змін.

3. Стягнути з Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області в дохід Державного бюджету України 913,50 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

4. Видачу судового наказу по справі № 927/1505/14 доручити господарському суду Чернігівської області.

5. Матеріали справи № 927/1505/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 02.02.2015 року