Рішення № 42706984, 12.02.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.02.2015 Справа № 920/2068/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми

про стягнення 683 934 грн. 65 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: Букоємський Р.В., довіреність № 14-138 від 13.05.2014р.

від відповідача: не прибув

у судовому засіданні брала участь секретар с/з М.О. Ейсмонт

у судовому засіданні від 29.01.2015р. оголошувалась перерва до 12.02.2015р.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь за прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по виконанню умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2638-БО-29 від 28.12.2012р. суму, на яку змінилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 38 912 грн. 90 коп., суму 3% річних у розмірі 113 463 грн. 92 коп., пеню у розмірі 531 557 грн. 82 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 678 грн. 69 коп.

Представник відповідача 29.01.2015р. подав суду клопотання про зменшення розміру пені, зазначаючи, що прострочення оплати за спожитий газ виникло не з його вини, а з вини споживачів газу, які несвоєчасно розраховувались з відповідачем, що, в свою чергу, призвело до несвоєчасного розрахунку останнього з позивачем за спожитий природний газ. Представник позивача заперечував щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у дане судове засідання не прибув, обґрунтування поданого 29.01.2015р. клопотання про зменшення розміру пені на вимогу суду не подав.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (відповідач) 28.12.2012р. був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2638-БО-29, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 5.1 договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, сторони виконали свої договірні зобов`язання щодо поставки та оплати природного газу. Виконання договірних зобов'язань сторонами підтверджено наявними в матеріалах справи: Актами приймання - передачі природного газу, кожен з яких містить відомості про обсяг поставленого природного газу, його ціну та вартість без ПДВ, суму ПДВ та загальну суму за газ з ПДВ; відомістю по операціям та сальдовою відомістю по підприємству відповідача.

Отже, сторони вчинили юридично значимі дії, спрямовані на виконання взятих на себе договірних зобов'язань, позивач поставив відповідачу природний газ, про що свідчать підписи уповноваженого представника відповідача про його отримання в Актах приймання - передачі, а відповідач оплатив вартість поставленого газу, що не заперечується позивачем.

Проте, як встановлено матеріалами справи, відповідачем оплата поставленого позивачем газу була здійснена з простроченням термінів, які були узгоджені сторонами умовами договору № 13/2638-БО-29 від 28.12.2012р., у зв`язку з чим позивач здійснює нарахування пені у розмірі 531 557 грн. 82 коп., яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного природного газу у вигляді стягнення пені передбачена п. 7.2 договору № 13/2638-БО-29 від 28.12.2012р., згідно якого у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов`язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Також відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання останнім своїх договірних зобов`язань.

Враховуючи, що відповідачем не подано суду належного обґрунтування заявленого клопотання щодо зменшення розміру пені, суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 13/2638-БО-29 від 28.12.2012р., позивач просить стягнути з відповідача 38 912 грн. 90 коп. інфляційних втрат та 113 463 грн. 92 коп. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних (інший розмір процентів встановлений договором) виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 13 678 грн. 69 коп. покладається на відповідача, а позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у вказаному розмірі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код 05747991) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 531 557 грн. 82 коп. пені, 113 463 грн. 92 коп. 3% річних, 38 912 грн. 90 коп. інфляційних втрат, 13 678 грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.02.2015р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД