Постанова № 42706505, 13.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа № 908/3776/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі – Деппа-Крівіч А.О.

за участю:

прокурора – Омельченко О.С. (посвідчення №030961 від 22.12.2014 року);

представників сторін:

позивача – не з’явився;

відповідача – не з’явився;

третьої особи - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області (вх. №360 З/1-43) на рішення господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2014 року у справі №908/3776/14

за позовом Прокурора Приморського району в інтересах держави в особі Приморської міської ради, Запорізька область, м. Приморськ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства у Запорізькій області. м. Запоріжжя;

до Приморської районної громадської організації “Власники плавзасобів “Чайка”, Запорізька область, м. Приморськ,

про зобов’язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Приморського району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах Приморської міської ради Запорізька область до Приморської районної громадської організації “Власники плавзасобів “Чайка” про зобов’язання повернути територіальній громаді м. Приморськ в особі Приморської міської ради земельну ділянку площею 0,05 га вартістю 22975 грн. 00 коп., що розташована по вул. Курортній у м. Приморську, а також зобов’язати відповідача відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до надання зазначеної земельної ділянки йому у користування.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2014 року у справі №908/3776/14 (суддя Дроздова С.С.) в задоволенні позову відмовлено.

Прокурор з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, а також порушення матеріального права. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2014 року у справі №908/3776/14 та прийняти нове рішення яким задовольнити позов прокурора.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 року апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.02.2015 року.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з’явились, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Від представника Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника (вх.№1414 від 30.01.2015 року). Також представником зазначено, що він підтримає апеляційну скаргу прокурора в повному обсязі.

На адресу суду від Приморської міської ради та від Приморської районної громадської організації “Власники плавзасобів “Чайка” надійшли листи (вх.2008 та вх.№2007 від 09.02.2015 року), в яких вони зазначають, що апеляційну скаргу прокурора не підтримують та просять розглядати справу без участі їхніх представників.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи не була визнана обов’язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2014р. між Приморською міською радою (розпорядник) та Приморською районною громадською організацією “Власники плавзасобів “Чайка” (користувач) укладено договір користування № 61.

Відповідно до п. 1.1 договору розпорядник дозволяє користувачеві використовувати земельну ділянку площею 0,05 га, яка знаходиться за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна.

Згідно п. 2.1 договору в користування передається земельна ділянка загальною площею 0,05 га.

Згідно п.3.1 договору, договір користування укладається на строк до 31.03.2015р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що сторони договору користування №61 не досягли такої істотної умови як предмет договору, та договір не був зареєстрований в установленому законом порядку, тобто зазначений правочин є неукладеним, що свідчить про користування Приморською районною громадською організацією “Власники плавзасобів “Чайка” спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що прокурором не надано документальних доказів, що договір користування № 61 припинив свою дію та розірваний у судовому порядку, отже, договір користування № 61 від 31.03.2014р. є чинним, обов’язковим до виконання та діє до 31.03.2015р., а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог прокурора Приморського району.

Проте, колегія суддів не може погодитись с таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення або формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3-5 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Колегією суддів встановлено, що в порушення вказаних вимог законодавства Приморською міською радою рішення щодо надання спірної земельної ділянки у користування Приморській районній громадській організації «Власники плавзасобів «Чайка» не приймалось, проект земельної ділянки не розроблявся, земельну ділянку для передачі у користування ПРГО "Власники плавзасобів "Чайка" не було сформовано.

Крім того, згідно з вимогами ч. 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

У відповідності до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи з системного аналізу вимог цивільного законодавства України та вищезазначеного договору користування останній відноситься до договорів виду найм (оренда).

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повністю проігнорував доводи прокурора, що спірна земельна ділянка не сформована, кадастровий номер їй не присвоєно, тому відповідно вона не є об'єктом цивільних прав, а сторони вказаного договору не досягли такої істотної умови як предмет договору.

Крім того, договір користування від 21.03.2014 № 62 відповідно до вимог ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не зареєстровано.

За приписами ст.ст. 210, 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Таким чином, з урахуванням того, що сторони договору користування № 61 не досягли такої істотної умови як предмет договору, та державну реєстрацію його в установленому законом порядку не проведено, зазначений правочин є неукладеним.

Особливості застосування норм законодавства за таких обставин роз'яснено Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.6. постанови від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини, в яких: відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦК України.

Відповідно до глави 83 Цивільного кодексу України, а саме ст. 1212 особа, яка набула майно або зберігала його себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Крім того. ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права та створюють небезпеку порушення прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідач - ПРГО "Власники плавзасобів "Чайка" використовує земельну ділянку площею 0,05 га по вул. Курортній у м. Приморську без достатньої правової підстави, а тому цілком правомірним є позов прокурора про зобов’язання повернути спірну земельну ділянку власнику у порядку, визначеному ст. 1212 ЦК України та зобов’язання відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до надання земельної ділянки у користування.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, порушив норми матеріального права, а тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, а апеляційна скарга –задоволенню.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Відповідно до пункту 4.6 вказаної Постанови - приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до господарського суду з позовом про зобов’язання повернути територіальній громаді м. Приморськ в особі Приморської міської ради земельну ділянку площею 0,05 га вартістю 22975 грн. 00 коп., що розташована по вул. Курортній у м. Приморську, а також зобов’язати відповідача відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до надання зазначеної земельної ділянки йому у користування.

Згідно пункту 2.2.1 вказаної Постанови, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

В наведеного вбачається, що прокурор звернувся з вимогами майнового та немайнового характеру.

Згідно п. п. 2.1, 2.2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 року № 719-VII з 01 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1218,00 грн.

Як вбачається з доданого до позовної заяви витягу з технічної документації - нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 22975,00 грн. (а.с.19).

Таким чином, судовий збір за подання позову до суду першої інстанції становить 1827,00 грн. за вимогу майнового характеру та 1218,00 грн. за вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З апеляційної скарги прокурора вбачається, що він оскаржував рішення суду першої інстанції в повному обсязі. За таких обставин та з огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги підлягають стягнення з відповідача в доход Державного бюджету 913,50 грн. та 609,00 грн. судового збору.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст.44, 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02 грудня 2014 року у справі №908/3776/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Зобов'язати Приморську районну громадську організацію «Власники плавзасобів «Чайка» (72100, вул. Гоголя, 71, м. Приморськ, Запорізька обл., код ЄДРПОУ 33764855) повернути територіальній громаді м. Приморська в особі Приморської міської ради (72102, вул. Леніна, 7, м. Приморськ, Запорізька обл., код ЄДРПОУ 20485360) земельну ділянку площею 0,05 га та вартістю 22975 грн., що розташована по вул. Курортній у м. Приморську.

Зобов'язати Приморську районну громадську організацію «Власники плавзасобів «Чайка» (72100, вул. Гоголя, 71. м. Приморськ, Запорізька обл., код ЄДРПОУ 33764855) відновити попередній стан земельної ділянки, який існував до надання зазначеної земельної ділянки їй у користування.

Стягнути з Приморської районної громадської організації “Власники плавзасобів “Чайка”, Запорізька область, м. Приморськ (72100, вул. Гоголя, 71, м. Приморськ, Запорізька обл., код ЄДРПОУ 33764855) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, Запорізької області, код ЄДРПОУ 38025409, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, рахунок отримувача 31215206783007, Код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання позову до суду першої інстанції у розмірі 3045,00 грн.

Стягнути з Приморської районної громадської організації “Власники плавзасобів “Чайка”, Запорізька область, м. Приморськ (72100, вул. Гоголя, 71, м. Приморськ, Запорізька обл., код ЄДРПОУ 33764855) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999654, Банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок отримувача 31215206783003, Код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір по апеляційній скарзі у розмірі 1522,50 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 13.02.2015 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.