Постанова № 42706419, 14.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2015 року 10:00 № 826/19512/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкової вимоги № 27356-25 від 11.11.2014р. та рішення про опис майна у податкову заставу № 27356/26-59-25-01-14 від 11.11.2014р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкової вимоги № 27356-25 від 11.11.2014р. та рішення про опис майна у податкову заставу № 27356/26-59-25-01-14 від 11.11.2014р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва оскаржувані вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті безпідставно та передчасно, оскільки на час винесення таких рішень сума боргу, визначена до сплати позивачу, є узгодженою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду письмові заперечення з приводу заявленого позову, відповідно до змісту яких просив суд у задоволенні позовних відмовити в силу правомірності прийнятих податковим органом як оскаржуваної податкової вимоги так і рішення про опис майна у податкову заставу.

В судове засідання 22.01.2015 р. не з'явився представник відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітіс Груп" (код ЄДРПОУ 36126345) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 05.06.2014 № 1136/26-59-22-01/36126345.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Вітіс Груп» податкового законодавства, а саме :

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2013 рік в сумі 4105086,00 грн.

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 324034,00 грн.;

- постанови КМУ від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" та ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 418/95-ВР, що тягне за собою відповідальність згідно ст. 17 Закону № 418/95-ВР.

На підставі складеного акту перевірки від 05.06.2014 № 1136/26-59-22-01/36126345 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 13.06.2014:

- № 0008562201, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 486051,00 грн., з якої: за основним платежем - 324034,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 162017,00 грн. за платежем: ПДВ ;

- № 0008552201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4105086,00 грн. ;

- № 0008532201, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 154414,00 грн.

11.11.2014р. керуючись ст.ст. 20, 59, 60 Податкового кодексу України ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу № 27356-25, відповідно до змісту якої станови на 10.11.2014р. сума податкового боргу ТОВ «Вітіс Груп» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 707 530,72грн. в тому числі за платежем податок на додану вартість на загальну суму 553 116,72грн. з яких 321 458,99грон.- основний платіж, 162 017,00грн - штрафні санкції, 69 640,73грн. - пеня, а також адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 154 414,00грн.

Крім того 11 листопада 2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у відповідності до вимог ст. 89 Податкового кодексу України винесено рішення № 27356/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Незгода із вказаним рішенням про опис майна у податкову заяву та із винесеною суб'єктом владних повноважень податковою вимогою обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 11.11.2014р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкову вимогу № 27356-25, якою ТОВ «Вітіс Груп» повідомлено про наявність у останнього обов'язку щодо сплати узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 707 116,72грн., що виникло у зв'язку із не сплатою суб'єктом господарювання податкових зобов'язань визначених за товариством податковими повідомленнями-рішеннями винесеними відповідачем 13 червня 2014року за № 0008562201 та № 0008532201.

Разом з тим, статтею 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Статтею 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.п. 14.1.175); податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156).

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Водночас відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою передумовою винесення податковим органом податкової вимоги, є наявність у платника податків заборгованості із сплати за узгодженими грошовими зобов'язаннями.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, вказана сума узгодженого зобов'язання виникла у зв'язку із не сплатою позивачем зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями, правомірність винесення яких є предметом розгляду Окружного адміністративного суду м. Києва у адміністративній справі № 826/16947/14 за позовом ТОВ «Вітіс Груп» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 червня 2014 року №0008552201, № 0008562201 та №0008532201.

При цьому відповідно до комп'ютерної системи "Діловодство спеціалізованого суду" рішення у адміністративній справі № 826/16947/14 на час вирішення даного спору по суті, у відповідності до вимог ст. 254 КАС України не набрало законної сили.

Враховуючи, що на час винесення спірної податкової вимоги позивач був вправі здійснити як досудове так і судове оскарження податкових повідомлень-рішень, вважати встановлені такими зобов'язання узгодженими не вбачається можливим. За таких обставин у відповідача не було законних підстав для винесення спірної податкової вимоги, а тому така вимога підлягає скасуванню .

Також ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у зв'язку із наявністю у ТОВ «Вітіс Груп» узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 707 530,72грн., 11 листопада 2014 року винесено рішення № 27356/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу.

Разом тим, як і у випадку з податковою вимогою, право податкової застави, та відповідно на винесення рішення про опис майна у податкову заставу, виникає лише у випадку наявності у платника податків простроченої заборгованості за узгодженими податковими зобов'язаннями (п. 89.1 ст. 89 ПК України)

Враховуючи попередні висновки суду з приводу недопустимості, у даному випадку, вважати встановлену податковим органом суму податкового зобов'язання визначену спірними податковими повідомленнями-рішеннями узгодженою, рішення № 27356/26-59-25-01-14 про опис майна у податкову заставу також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Нова» задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11.11.2014року № 27356-25.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про опис майна у податкову заставу від 11.11.2014 року № 27356/26-59-25-01-14.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітіс Груп» понесені судові витрати в сумі 487,20 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук