Рішення № 42705861, 05.02.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 915/1931/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” /проспект Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ, 04205/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СУПЕРІОР ФАРМ” /вул. Радянська, 12-Б, оф. 314, м. Миколаїв, 54029; вул. Ентузіастів, 19, смт. Великодолинське, Овідіопольський р-н, Одеська обл., 67832/

про стягнення 41991,20 грн. та розірвання договору фінансового лізингу

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про розірвання договору фінансового лізингу від 16.11.2012 № 447/11/12-Н, укладеного між сторонами, та стягнення з відповідача 29289,90 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 2355,79 грн. пені, 6962,27 грн. штрафу, 299,98 грн. 3% річних, 2279,66 грн. індексу інфляції та 803,60 грн. додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати лізингових платежів за період з 11.02.2014 по 17.11.2014 за договором фінансового лізингу від 16.11.2012 № 447/11/12-Н, укладеним між сторонами.

Ухвалою суду від 27.11.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 15.12.2014 о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 15.12.2014 розгляд справи був відкладений на 20.01.2015 о 14 год. 00 хв. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, неподанням сторонами витребуваних судом доказів та необхідністю витребування судом нових доказів по справі.

Ухвалою суду від 20.01.2015 строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а розгляд справи відкладений на 05.02.2015 о 11 год. 10 хв. у зв'язку з неподанням сторонами усіх витребуваних судом доказів по справі.

Відповідач свого представника в судове засідання 05.02.2015 знову не направив, вимоги ухвал суду від 27.11.2014, від 15.12.2014 та від 20.01.2015 не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2012 між сторонами був укладений спірний договір фінансового лізингу № 447/11/12-Н (далі – договір), за яким позивач зобов’язався придбати у власність та передати на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування з правом викупу майно (автомобіль Lanos Pick-up, 2012 року випуску), далі за текстом “Предмет лізингу”, найменування і характеристики якого зазначені у специфікації (Додаток № 2 до договору), а відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі, зазначені у графіку лізингових платежів (далі – “Графік платежів”), а також інші платежі у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору термін користування відповідачем предметом лізингу (термін лізингу) зазначений у п. 5 договору і починається з дати підписання сторонами акту прийому-передачі предмету лізингу, але у будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.7. договору:

- загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору визначається пунктом 8.1. договору і може змінюватись у відповідності з умовами цього договору. Порядок, розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів встановлюються у графіку платежів (додаток № 1 до договору);

- авансовий платіж сплачується відповідачем до передачі предмету лізингу у користування та є частиною компенсації вартості предмету лізингу. Після прийому-передачі предмету лізингу по акту у володіння та користування відповідача, авансовий платіж зараховується сторонами як лізинговий платіж;

- всі чергові лізингові платежі відповідач зобов’язаний сплачувати не пізніше дати, встановленої для їх оплати у відповідності з графою 2 графіку платежів в сумі, зазначеної в графі 6 графіку платежів;

- якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочій (вихідний, святковий або інший) день, то датою нарахування та оплати такого лізингового платежу рахується наступний за ним робочий день;

- датою здійснення платежу рахується дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок позивача. Якщо в період між датою платежу, згідно графіку платежів, та датою надходження суми, числове значення курсу, застосованого згідно п. 2.6. загальних умов, збільшиться більше ніж на 1 відсоток, позивач має право вимагати пропорційну доплату такої суми. Доплачена сума враховується як комісія позивача.

Відповідно до п/п 7.1.1., 7.1.2. п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору, відповідач несе наступну відповідальність:

- за несвоєчасну сплату лізингових та інших платежів, передбачених договором, – сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення;

- у випадку несвоєчасної сплати лізингових або інших платежів, передбачених договором, крім пені, передбаченої п/п 7.1.1. договору, відповідач сплачує штраф залежно від строку заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів – у розмірі 5% суми заборгованості, від 11 до 20 днів – 10% від суми заборгованості, понад 20 днів – 15% від суми заборгованості.

Згідно з п.п. 7.3., 7.4., 7.5. договору:

- позивач має право за своїм вибором стягувати з відповідача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та/або у судовому порядку, визначеному чинним законодавством України;

- у будь-якому випадку, відповідач зобов’язаний компенсувати будь-які витрати, понесені позивачем (в тому числі судові, позасудові), нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем відповідно до даного договору. Позивач надає відповідачу документи, які підтверджують такі витрати, проте не надання такої документації не звільняє відповідача від компенсації таких витрат;

- суми, зазначені у п.п. 7.1., 7.4. загальних умов, підлягають оплаті відповідачем протягом 10 (десяти) робочих днів з дати направлення позивачем на адресу, зазначену в договорі, відповідної претензії про необхідність погашення штрафної санкції та/або компенсації витрат позивача.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.4. договору:

- протягом всього строку дії договору предмет лізингу є власністю позивача;

- право власності на предмет лізингу переходить до відповідача лише за умови відсутності заборгованості по лізинговим платежам, неоплачених витрат позивача, які виникли у зв'язку з виконання даного договору, а також неоплачених штрафних санкцій та не відшкодованих збитків позивача по договору.

Відповідно до п. 11.1. договору дія договору припиняється повним виконанням сторонами його умов, а також за взаємною згодою сторін на підставі додаткової угоди.

Згідно з п/п 11.2.1. п. 11.2. договору позивач має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір (відмовитись від цього договору) та вилучити предмет лізингу, в т.ч., у випадку, коли відповідач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати складає більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, установленого графіком платежів або загальними умовами.

Відповідно до п.п. 11.3., 11.4., 11.6., 11.8. договору:

- у випадку виникнення будь - якої з підстав, передбачених п. 11.2.1.-11.2.8. цих загальних умов, позивач направляє відповідачу повідомлення з вимогою усунути існуючі порушення або достроково викупити предмет лізингу, сплативши позивачу суму викупу, розраховану у відповідності зі ст. 8 загальних умов;

- у випадку, якщо протягом 20 календарних днів від дати направлення відповідачу повідомлення згідно п. 11.3. загальних умов, відповідач не усуне зазначені у повідомленні порушення або не викупить предмет лізингу, сплативши позивачу суму викупу згідно з п. 8.5. загальних умов, позивач направляє на юридичну адресу відповідача цінний лист з описом вкладення або вручає особисто повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмету лізингу із зазначенням строку та місця його передачі позивачу. Відповідач зобов’язаний за власний рахунок, протягом терміну, передбаченого у повідомленні, повернути предмет лізингу позивачу за адресою, зазначеною у повідомленні. При цьому, у випадку відмови відповідача від передачі (повернення) предмету лізингу позивачу, останній має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання/надходження або ремонту без будь-яких дозволів відповідача (в тому числі, але не виключно, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на відповідача понесених витрат;

- датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмету лізингу відповідачем позивачу (дата повернення) або дата вилучення предмету лізингу. Передача (вилучення) предмету лізингу відповідачем позивачу оформлюється підписанням сторонами акту повернення предмету лізингу або підписанням уповноваженими особами позивача акту вилучення предмету лізингу;

- вилучення предмету лізингу, припинення (відмова від договору) не звільняє відповідача від сплати всіх нарахованих або несплачених платежів згідно договору. Сторони досягли згоди, що у випадку односторонньої відмови позивача від цього договору (розірвання договору), відповідач зобов’язаний протягом строку, вказаного у повідомленні про відмову від договору (його розірванні), сплатити позивачу всі нараховані та несплачені лізингові платежі згідно графіка платежів; витрати, понесені позивачем у зв’язку з виконанням даного договору (в тому числі у зв’язку з вилученням предмету лізингу, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, судові витрати, витрати у зв’язку з оплатою юридичних послуг і т.д.), а також передбачені договором або діючим законодавством України штрафні санкції. З моменту прийняття рішення про відмову від договору (розірванні) або направлення відповідного повідомлення відповідачу, право відповідача на придбання у власність предмету лізингу припиняється.

Відповідно до п. 13.1. договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами (в тому числі обов’язкового підписання сторонами всіх додатків до договору) і діє до повного виконання сторонами зобов’язань за договором.

30.11.2012 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою виклали в іншій редакції:

- додаток № 1 до договору - графік внесення лізингових платежів: 21.11.2012 - авансовий платіж в сумі 24108,00 грн., 11 число кожного місяця, з 11.12.2012 до 11.12.2015 щомісячний лізинговий платіж, який включає платіж на відшкодування вартості предмету лізингу та винагороду позивача, в сумі, вказаній у графі 6 графіку. Загальна сума лізингових платежів становить 133306,93 грн.

- додаток № 2 до договору - специфікація: автомобіль ЗАЗ Lanos TF55Y023, конфігурація: D2XM55021 вро 2, радіопідготовка, кондиціонер; оббивка салону; колір: TT6621 благородний білий; VIN; кузов Y6DTF55Y0C0003625; шасі; двигун A15SMS6168491; рік випуску 2012.

На виконання умов договору, 11.12.2012 позивач передав відповідачу на умовах фінансового лізингу у володіння та користування предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі предмету лізингу від 11.12.2012, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Отже, згідно з додатком № 1 до договору, датою сплати відповідачем позивачу лізингових платежів є 11 число календарного місяця протягом усього строку лізингу.

Відповідно до графіку внесення лізингових платежів, графа 1, 6 платежу № 11, передбачено дату нарахування та оплати лізингового платежу - 11.09.2013, сума платежу - 3469,06 грн.

Проте, відповідач свої зобов’язання за договором в частині сплати даного лізингового платежу виконав не вчасно - 02.10.2013, тобто прострочення складає 21 день (менше 30 днів), що підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, розрахунком заборгованості, поясненнями позивача та жодним чином не спростовується відповідачем.

02.10.2013 позивач надіслав відповідачу лист-вимогу від 01.10.2013 № 72-05-10/2013 на суму 4015,37 грн., в якому просив відповідача сплатити черговий платіж (11.09.2013) в сумі 3469,06 грн., 25,95 грн. пені та 520,36 грн. штрафу. Дана обставина підтверджується вказаним листом, описом вкладення, повідомленням про вручення поштового відправлення, фіскальним чеком № 9817, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Як зазначалось, 02.10.2013 відповідач сплатив цей черговий платіж в сумі 3469,06 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 02.10.2013 № 5854, 5855.

25.12.2013 позивач надіслав відповідачу повідомлення від 19.12.2013 № 10906-12/2013 про відмову (розірвання) від договору, в якому вимагає від відповідача повернути предмет лізингу та вважати спірний договір розірваним з дати фактичного повернення предмету лізингу. Дана обставина підтверджується вказаним повідомленням, описом вкладення, фіскальним чеком № 3211, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем вказаного повідомлення.

В той же час, господарським судом встановлено, що у п/п 11.2.1. п. 11.2. договору сторони узгодили, що позивач має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір (відмовитись від цього договору) та вилучити предмет лізингу, в т.ч., у випадку, коли відповідач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати складає більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, установленого графіком платежів або загальними умовами.

Дана умова договору відповідає нормі ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", яка визначає, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з графіком платежів до договору, розрахунком заборгованості, наведеним позивачем у позовній заяві, поданими позивачем рахунками на оплату та платіжними дорученнями, станом на 25.12.2013 (дата вчинення відповідачем відмови від договору) у відповідача була відсутня перед позивачем прострочена більше 30 днів заборгованість зі сплати лізингових платежів.

На підтвердження іншого позивачем не подано суду жодного доказу.

За цих обставин, господарський суд вважає, що вчинена позивачем 25.12.2013 відмова від договору була здійснена з порушенням умов п/п 11.2.1. п. 11.2. договору та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", а тому вважається судом такою, що не зумовлює настання юридичних наслідків відмови позивача від договору. Доказів вчинення позивачем іншої відмови від договору останнім суду не подано.

Таким чином, станом на час вирішення даного спору спірний договір є чинним. На підтвердження іншого сторонами не подано суду жодного доказу.

Відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині вчасної та повної сплати лізингових платежів, станом на час вирішення даного спору заборгованість відповідача перед позивачем по лізинговим платежам рахується з 11.02.2014 (16 лізинговий платіж по графіку), а тому, враховуючи заявлений позивачем період з 11.02.2014 по 11.11.2014 (25 лізинговий платіж по графіку), складає 29289,90 грн., що підтверджується графіком внесення лізингових платежів, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, розрахунком і поясненнями позивача та жодним чином не спростовується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За встановлених обставин, господарський суд вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача 29289,90 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За встановлених обставин, господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, нарахованих за загальний період з лютого 2014 по листопад 2014 року (період нарахування по кожному платежу окремий), в сумі 2279,66 грн. та 3% річних, нарахованих за загальний період з 12.02.2014 по 17.11.2014 (період нарахування по кожному платежу окремий), в сумі 299,98 грн. підлягає задоволенню господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За встановлених обставин, господарський суд, враховуючи п/п 7.1.1., 7.1.2. п. 7.1. договору, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за загальний період з 12.12.2012 по 17.11.2014 (період нарахування по кожному платежу окремий), в сумі 2355,79 грн. та штрафу в сумі 6962,27 грн. також підлягає повному задоволенню господарським судом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Господарським судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині вчасної та повної сплати лізингових платежів, станом на час вирішення даного спору заборгованість відповідача перед позивачем по лізинговим платежам рахується з 11.02.2014 (16 лізинговий платіж по графіку), а тому враховуючи заявлений позивачем період з 11.02.2014 по 11.11.2014 (25 лізинговий платіж по графіку), складає 29289,90 грн.

Господарський суд вважає дане порушення відповідачем умов договору істотним, оскільки позивач з 11.02.2014 не отримує повної суми лізингових платежів, на що розрахував при укладенні договору.

За цих обставин, господарський суд вважає, що позов позивача в частині розірвання договору підлягає задоволенню господарським судом.

04.02.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 170, про зобов'язання відповідача повернути позивачу предмет лізингу за невиплачені лізингові платежі за договором за період з 12.01.2014 по 03.02.2014.

За вчинення даної нотаріальної дії позивач сплатив вказаному нотаріусу 803,00 грн., що підтверджується рахунком від 04.02.2014 № 13, платіжним дорученням від 07.02.2014 № 1475 та поясненнями позивача.

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ від 09.09.2014 на підставі вищезгаданого виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 44672878.

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ від 25.09.2014 у ВП № 44672878 предмет лізингу оголошений у розшук.

Станом на час вирішення даного спору предмет лізингу відповідачем позивачу не повернутий, що підтверджується позивачем та жодним чином не спростовується відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, згідно з наведеною нормою закону, обов'язковою умовою виникнення у позивача права вимагати у відповідача повернення предмету лізингу за договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є вчинена позивачем відмова від цього договору.

В той же час, господарським судом встановлено, що вчинена позивачем 25.12.2013 відмова від договору була здійснена з порушенням умов п/п 11.2.1. п. 11.2. договору та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", а тому визнана судом такою, що не зумовлює настання юридичних наслідків відмови позивача від договору. Доказів вчинення позивачем іншої відмови від договору останнім суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За цих обставин, господарський суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків в сумі 803,60 грн. немає, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем права позивача на повернення предмету лізингу станом на 04.02.2014.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач жодним чином не спростував обставини, доведені суду позивачем.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір фінансового лізингу від 16.11.2012 № 447/11/12-Н, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “СУПЕРІОР ФАРМ”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СУПЕРІОР ФАРМ” (вул. Радянська, 12-Б, оф. 314, м. Миколаїв, 54029, код 37929346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український лізинговий фонд” (пр-т Оболонський, 35-А, оф. 301, м. Київ, 04205, код 37859096) 29289 (двадцять дев’ять тисяч двісті вісімдесят дев’ять) грн. 90 коп. основного боргу, 2355 (дві тисячі триста п’ятдесят п’ять) грн. 79 коп. пені, 6962 (шість тисяч дев’ятсот шістдесят дві) грн. 27 коп. штрафу, 299 (двісті дев’яносто дев’ять) грн. 98 коп. 3% річних, 2279 (дві тисячі двісті сімдесят дев’ять) грн. 66 коп. інфляційних нарахувань та 3010 (три тисячі десять) грн. 04 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 13.02.2015.

Суддя Д.О.Бездоля