Рішення № 42705838, 02.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2015 р. Справа № 911/4913/14

за позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична мережа"про стягнення 507 269,60 грн. Суддя Антонова В.М.

за участю представників сторін:

від позивача:Кравченко Р.Ю. (довіреність №10 від 02.01.2015);від відповідача: не з'явились. Обставини справи:В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/4913/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична мережа" (далі - відповідач) про стягнення 507 269,60 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2014 порушено провадження у справі №911/4913/14 та призначено її до розгляду на 25.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за укладеним між ТОВ «Нокіан шина» та ТОВ «Міжнародна логістична мережа» договором № 15/09 від 15.09.2008 про надання траспортно-експедиційних послуг. Посилаючись на договір про відступлення права вимоги №30/10-2014 від 30.10.2014 позивач просить суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 507 269,60 грн.., завданих відповідачем у зв'язку із втратою вантажу наданого до перевезення на підставі договору № 15/09 від 15.09.2008.

25.12.2014, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання б/н від 25.12.2014 (вх. №29109/14) з документами для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 25.12.2014 представники відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явилися, вимоги ухвали суду від 17.11.2014 не виконали

У судовому засіданні 25.12.2014 представник позивача по справі подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2014 продовжено строк вирішення спору у справі №911/4913/14 на п'ятнадцять днів з 19.01.2015 по 02.02.2015 та відкладено розгляд справи на 26.01.2015.

22.01.2015 через канцелярію господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позов вих. №01/15 від 19.01.2015 (вх. №1358/15).

У поданому відзиві відповідач зазначив, що до здійснення спірного перевезення ним було залучено іншу особу-перевізника - ТОВ «Гатіора», та просив суд відкласти розгляд справи на підставі п.3.ч.1ст.77 ГПК України до отримання результатів кримінального провадження №12013110010011576, а саме до підтвердження наявності /відсутності складу кримінального правопорушення.

Згідно ч.1ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за яких обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи, що кримінальне провадження не закінчено, а встановлений статтею 69 ГПК України строк розгляду спору, продовжений ухвалою суду від 25.12.2014 закінчується 02.02.2015, господарський суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи поза межами строків, встановлених ГПК України.

У судове засідання 26.01.2015 представники відповідача не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин, ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2015 відкладено розгляд справи на 02.02.2015 на підставі п.1.ч.1.ст.77 ГПК України. У зв'язку з неявкою відповідача.

У судове засідання 02.02.2015 відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що встановлений статтею 69 ГПК України та продовжений ухвалою суду строк розгляду спору закінчується 02.02.2015, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 02.02.2015 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

встановив:

15.09.2008 між ТОВ «Нокіан шина» (Замовник за договором) та ТОВ «Міжнародна логістична мережа» (Експедитор за договором, відповідач у справі) укладено Договір №15/09 від 15.09.2008 про надання транспортно-експедиційних послуг відповідно до умов якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на суду зобов'язання, впродовж терміну дії даного договору, здійснювати організацію перевезень вантажів Замовника або для Замовника автомобільним транспортом по території України, а також за її межами (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2.2.2. договору Експедитор зобов'язаний укладати договори з перевізниками, враховуючи умови даного договору, вимоги і дотримуючи інтереси Замовника.

Відповідно до п.2.2.6 договору експедитор зобов'язаний приймати вантаж на складі та здавати вантаж отримувачу по кількості шин.

Як вбачається з матеріалів справи 28.08.2013 відповідно до транспортних замовлень (заявок) №0000003362, №0000003373, №0000003315, №0000003336, №0000003314, №0000003337, №Ш 221, та товарно-транспортних накладних №00№НО00000647, №НО00000648, №НО00000649, вантаж (автомобільні шини) було прийнято для перевезення, автомобіль «Volvo», ДН ВВ3914СУ/ВВ5986ХТ, маршрут с. Мартусівка, Київська обл..- м. Горлівка, Донецька обл. - м. Маріуполь, Донецька обл..

У матеріалах справи наявні листи, які надійшли на адресу ТОВ «Нокіан шина» від ТОВ «Восток-шина» б/н від 12.09.2013, від ТОВ «Квартет лтд» №6 від 12.09.2013, та від ФОП Лупіноса В.М. б/н від 12.09.2013 в яких повідомлено, що вантаж одержувачам доставлено не було.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з кримінального провадження №12012110010011576 , 28.08.2013 під час перевезення вантажу, що належить ТОВ «Нокіан шина» зник водій Трохлеб С. з товаром, правова кваліфікація ч.2.ст192 КК України.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що 01.01.2013 між ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (позивач у справі), як страховиком, та ТОВ «Нокіан шина», як страхувальником, було укладено Договір страхування № 200205996.13, відповідно до умов якого предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону, пов'язані з перевезенням вантажу (включаючи навантаження, розвантаження), а саме автомобільних шин Nokian Tyres автомобільним транспортом.

На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування №167 від 16.09.2013, позивачем було складено страховий акт від № 3644429 з розрахунком страхового відшкодування на суму 507269,60 грн., які були виплачені позивачем страхувальнику в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 4060 від 12.12.2013 на суму 507269,60 грн.

В подальшому, між ТОВ «Нокіан шина» та ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги № 30/10-2014 від 30.10.2014, за умовами якого позивач набув право вимоги у розмірі 507269,60 грн, належне ТОВ Нокіан шина» на підставі договору №15/09 від 15.09.2008 про надання транспортно-експедиційних послуг та з урахуванням транспортних замовлень (заявок) №0000003362, №0000003373, №0000003315, №0000003336, №0000003314, №0000003337, №Ш 221, та товарно-транспортних накладних №00№НО00000647, №НО00000648, №НО00000649.

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення. № 4650 від 07.11.2014 ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» повідомило відповідача про відступлення права вимоги. На доказ направлення вказаного повідомлення позивачем додано копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Аналогічною є норма статті 932 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Частина 2 статті 932 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

а порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 618 цього Кодексу встановлено правило, що боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Згідно частини 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є особою, яка згідно несе відповідальність перед клієнтом за незбереження товару, прийнятого до перевезення на виконання умов договору №15/09 від 15.09.2008 про надання транспортно-експедиційних послуг

Відповідно до приписів п. 1. ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні, а саме, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Керуючись вищевказаним суд зазначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. А відтак експедитор відповідає за втрату вантажу у розмірі фактичної шкоди.

При цьому, суд відзначає, що заперечення відповідача спростовуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вказана сума в розмірі 507 269, 60 грн.. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна логістична мережа" (ЄДРПОУ 32875294; 07400, Київська обл., м. Бровари, 134) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (ЄДРПОУ 16285602, 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33) збитки у розмірі 507269 (п'ятсот сім тисяч двісті шістдесят дев'ять) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 10145 (десять тисяч сто сорок п'ять) грн. 39 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Антонова В. М.

Рішення підписане 13.02.2015 року