Ухвала суду № 42705114, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/9991/51201/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р.

у справі № 2а-12771/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімтрейд»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхімтрейд» (далі - позивач, ТОВ «Укрхімтрейд») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова), правонаступником якої є Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2011 р. № 0000592303 та № 0000602303.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р., адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 10.06.2011 р. № 0000592303 та № 0000602303; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 11.02.2015 р. не з'явився.

Представник позивача в судове засідання 11.02.2015 р. не з'явився, заперечення на касаційну скаргу не надав.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.03.2011 р. по 18.04.2011 р. та з 19.04.2011 р. терміном 10 робочих днів, на підставі направлень від 22.03.2011 р. № 182, від 31.03.2011 р. № 208, від 19.04.2011 р. № 240, наказів від 25.01.2011 р. № 61, від 31.03.2011 р. № 323, від 18.04.2011 р. № 410, статей 75, 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та ДПА у Харківській області була проведена планова документальна перевірка ТОВ «Укрхімтрейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт від 13.05.2011 р. № 971/23-03-05/33410600 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті завищення валових витрат в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 006 568 грн. та підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в наслідок завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 801 314 грн. Такі порушення на думку перевіряючих сталися за рахунок включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток сум податку на додану вартість та вартості послуг з охорони вантажів, отриманих від ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» та ТОВ «ПКОП Кодекс», вартість використання яких у господарській діяльності не підтверджена первинними документами та по яких (послугах) не надано документів, які підтверджують зв'язок цих витрат в господарською діяльністю підприємства. З посиланням на лист Алчевської ОДПІ № 10732/236-2 від 01.04.2011 р., відповідач в описовій частині акту перевірки позивача зазначає, що в ході проведення Алчевською ОДПІ позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПКОП Кодекс» за грудень 2010 року було встановлено, що в останнього відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, при наявності працівників. З посиланням на лист Ленінської МДПІ м. Луганська № 17856/23-722 від 28.04.2011 р. податковий орган зазначає, що зустрічну звірку ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Укрхімтрейд» за перевірений період, Ленінській МДПІ м. Луганська, де знаходиться на обліку ПП «Луганське охоронно-сискне агентство», провести не вдалося, оскільки підприємство за зазначеною в установчих документах адресою не знаходиться, про що на момент закінчення перевірки позивача внесено до ЄДР запис про відсутність за місцезнаходженням; в силу відсутності інформації щодо управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. На підставі викладеного перевіряючі дійшли висновку, що правочини укладені від імені ТОВ «ПКОП Кодекс» та ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача».

Також за висновком акту перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 1.22, 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті завищення валового доходу за IV квартал 2010 року на загальну суму 861 430 грн. Таке порушення на думку перевіряючих сталося за рахунок того, що сума дебіторської заборгованості 536 500 грн. (ПП «ТП «Дівіон» в сумі 375 000,08 грн., ПП «Студія Мастер-С» в сумі 161 500 грн.) та кредиторської заборгованості 324 930 грн. ПП «Віліос», за якими минув строк позовної давності, не врахована в складі валового доходу в рядку 01.6 декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік.

На підставі зазначеного акту податкової перевірки відповідачем 10.06.2011 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000592303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 1 521 250 грн., з яких 1 217 000 грн. сума основного платежу та 304 250 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); № 0000602303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 001 643 грн., з яких 801 314 грн. за основним платежем та 200 329 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Спірні правовідносини на час їх виникнення регулювалися нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином. Податкова накладна, згідно з підпунктом «д» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», повинна містити, крім іншого, місце розташування юридичної особи, зареєстрованою як платник податку на додану вартість.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснені першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий облік з податку на додану вартість здійснюється підприємством по факту проведення господарських операцій у певному податковому періоді.

Що стосується зобов'язання визначеного позивачеві з податку на прибуток приватних підприємств, то відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається будь-яка дата, яка припадає на податкових період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Таким чином, враховуючи викладені норми податкового законодавства України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Крім того, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді ТОВ «Укрхімтрейд», в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів на виконання послуг з охорони вантажу зі своїми контрагентами: ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» та ТОВ «ПКОП Кодекс».

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів через відсутність останніх за їх місцезнаходженням та відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності з посиланням на дані актів перевірок контрагентів - ПП «Луганське охоронно-сискне агентство» та ТОВ «ПКОП Кодекс».

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Щодо висновку акту перевірки про необхідність відображення у складі валового доходу за IV квартал 2010 року сум дебіторської заборгованості 536 500 грн. та кредиторської заборгованості 324 930 грн., за якими за думкою відповідача, минув строк позовної давності, суди попередніх інстанцій спростовуючи такий висновок, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Як слідує із акту перевірки, відповідач вважає, що до складу валового доходу IV кварталу 2010 року позивач повинен був віднести дебіторську заборгованість ПП «ТП «Дівіон» в сумі 375 000,08 грн. та ПП «Студія Мастер-С» в сумі 161 500 грн., тобто заборгованості вказаних підприємств, як боржників, перед позивачем, як кредитором, за якими минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валового доходу відносяться доходи у вигляді лише тих сум безповоротної фінансової допомоги, які були отримані платником податку у звітному періоді.

Згідно підпункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається відповідач у акті перевірки, безповоротною фінансовою допомогою вважається: 1) сума безнадійної заборгованості, якщо вона була відшкодована кредитору позичальником вже після її списання та якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; 2) сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи не встановлено відшкодування ПП «ТП «Дівіон» та ПП «Студія Мастер-С» позивачу вказаних заборгованостей, а тому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, в таких заборгованостях ознак безповоротної фінансовою допомоги за першим визначенням вказаної вище норми підпункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не вбачається.

За другим визначенням безповоротною фінансовою допомогою вважається лише сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Тобто, мається на увазі сума кредиторської, а не дебіторської заборгованості.

Проте, як встановлено в акті перевірки та підтверджено матеріалами справи, у зобов'язаннях із вказаними підприємствами позивач є кредитором, а не боржником. Тому відповідач не мав законних підстав вважати суми заборгованості ПП «ТП «Дівіон» та ПП «Студія Мастер-С» перед позивачем безповоротною фінансовою допомогою і за другим визначенням вказаної норми підпункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За змістом підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включенню до складу валового доходу підлягає лише доход у отриманих сум безповоротної фінансової допомоги. Згідно пункту 3 ПСБУ 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», доходом вважається збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Однак, внаслідок закінчення строку позовної давності по зазначених дебіторських заборгованостях позивач не міг отримати ніякого доходу, а лише збитки.

Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, необґрунтованим є також висновок відповідача про те, що строк позовної давності за вимогами по зазначених кредиторських заборгованостям на момент перевірки закінчився, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що дебіторська заборгованості ПП «ТП «Дівіон» перед ТОВ «Укрхімтрейд» виникла із зобов'язань за договором поставки № 2366-хим від 23.06.2006 р., укладеним між ТОВ «Баланс Плюс», як постачальником, та ТОВ «Укрхімтрейд», як покупцем, за умовами якого перший зобов'язався партіями поставляти, а другий приймати та оплачувати продукцію - карбамід в мішках, згідно додаткових угод, оформлених у вигляді Додатків до договору. В пункті 3.3 договору сторони визначили, що якщо інше не передбачене умовами Додатку до договору, оплата здійснюється за кожну партію продукції у вигляді 100 % передоплати за таку партію. Пунктом 5.2. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставляти продукцію в строки, які встановлені Додатками до договору, а якщо інше не передбачене Додатком, строк поставки складає 7 днів з моменту оплати покупцем її вартості.

Відповідно до умов Додатку № 1 від 23.06.2006 р. до договору ТОВ «Баланс Плюс» зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити партію продукції - карбамід в мішках в кількості 120 т. за ціною 1 280 грн./т., в тому числі ПДВ 20%, на загальну суму 153 600 грн., в тому числі ПДВ 20%. Строк оплати цієї партії продукції позивачем 20 днів з моменту підписання Додатку № 1, а строк поставки цієї партії продукції постачальником протягом 7 днів з моменту повної оплати вартості партії продукції позивачем. 30.06.2006 р. позивачем було сплачено на банківський рахунок ТОВ «Баланс Плюс» в рахунок часткової передоплати за партію продукції 90 880 грн., в тому числі ПДВ 20%, що підтверджується Реєстром платіжних документів про оплати ТОВ «Укрхімтрейд» на ТОВ «Баланс Плюс» за договором № 2366-хим від 23.06.2006 р. та податковою накладною № 51500 від 30.06.2006 р., виданою ТОВ «Баланс Плюс». 30.08.2006 р. позивачем було сплачено на банківський рахунок ТОВ «Баланс Плюс» за договором в якості передоплати за продукцію 62 720 грн., в тому числі ПДВ 20%, що підтверджується Реєстром платіжних документів та податковою накладною № 68405 від 30.08.2006 р., виданою ТОВ «Баланс Плюс». Отже, за першу партію продукцію повна сума її вартості 153 600 грн., сплачена позивачем на рахунок ТОВ «Баланс Плюс» 30.08.2006 р. Зобов'язання з поставки цієї партії продукції зобов'язаною особою не були виконані. Прострочення постачання продукції, та, відповідно, враховуючи положення абзацу першого частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України, початок перебігу строку позовної давності за вимогами позивача до ТОВ «Баланс Плюс» стосовно постачання цієї партії, почалися з 07.09.2006 р.

30.08.2006 р. було підписано Додаток № 2 до договору, за яким ТОВ «Баланс Плюс» зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити партію продукції - карбамід в мішках в кількості 240 т. за ціною 1 058 грн./т., без ПДВ, на загальну суму 304 704 грн., в тому числі ПДВ 20%. Строк оплати цієї партії продукції позивачем протягом 40 днів з моменту підписання Додатку № 2, а строк поставки цієї партії продукції постачальником протягом 10 днів з моменту повної оплати вартості партії продукції позивачем. 29.09.2006 р. позивачем було сплачено на рахунок ТОВ «Баланс Плюс» за договором в якості передоплати за партію продукції 225 100,08 грн., в тому числі ПДВ 20%, що підтверджується Реєстром платіжних документів та податковою накладною, виданою ТОВ «Баланс Плюс» № 77100 від 30.06.2006 р. Отже, за другу партію продукцію її вартість сплачена лише частково. Зобов'язання з поставки цієї партії продукції зобов'язаною особою не виконані. Прострочення постачання продукції, та, відповідно, початок перебігу строку позовної давності за вимогами позивача до ТОВ «Баланс Плюс» стосовно постачання цієї партії, не почалися, оскільки позивачем повністю не виконано грошове зобов'язання.

09.01.2007 р., згідно договору про перевід боргу б/н від 09.01.2007 р. між ТОВ «Баланс Плюс», ПП «ТП Дівіон» та ТОВ «Укрхімтрейд», укладеного за згодою позивача-кредитора в зобов'язанні за договором поставки № 2366-хим від 23.06.2006 р., відбулася заміна боржника, а саме замість ТОВ «Баланс Плюс» боржником в зобов'язанні стало ПП «ТП Дівіон».

Того ж дня, між новим боржником ПП «ТП Дівіон» та кредитором ТОВ «Укрхімтрейд» було укладено Угоду, за якою сторони встановили новий строк виконання зобовязання боржником до 31.12.2014 р., на той же термін продовжено строк дії договору поставки № 2366-хим від 23.06.2006 р., збільшено позовну давність до 5 років.

Отже, у зв'язку із укладенням вказаної Угоди, перебіг строку позовної давності за вимогами позивача за договором поставки № 2366-хим від 23.06.2006 р. починається не раніше 01.01.2015 р.

Згідно договору про перевід боргу б/н від 11.08.2008 р. між ПП «ТП Дівіон», ТОВ «Алчевськ Алєко» та ТОВ «Укрхімтрейд», укладеного за згодою позивача-кредитора в зобов'язанні за договором поставки № 2366-хим від 23.06.2006 р., відбулася заміна боржника, а саме замість ПП «ТП Дівіон» боржником в зобов'язанні стало ТОВ ««Алчевськ Алєко».

Відповідно до статті 262 Цивільного кодексу України, заміна сторін в зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Картками рахунку 631 та оборотно-сальдовими відомостями за цим рахунком бухгалтерського обліку підтверджено відображення зазначеної заміни боржника також і в бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином, висновок відповідача про закінчення строку позовної давності за вимогами позивача до боржника на суму 375 000,08 грн. не відповідає матеріалам справи та не узгоджується з нормами законодавства.

Стосовно заборгованості ПП «Студія Мастер-С» перед позивачем, судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором про заміну кредитора в зобов'язанні б/н від 26.08.2008 р., укладеним між ТОВ «Укрхімтрейд», як первісним кредитором, та ФОП ОСОБА_4, як новим кредитором, перший уступив другому права вимоги на загальну суму 161 500 грн., до боржника - ПП «Студія Мастер-С», які виникли із зобов'язання за договором № 3-10/05/2-хим від 03.10.2005 р. внаслідок попередньої оплати ТОВ «Укрхімтрейд» грошових коштів на боржника за продукцію, які підлягала поставці. Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору, підписання цього договору сторони підтверджують, що в момент його підписання ТОВ «Укрхімтрейд» передав, а ФОП ОСОБА_4 прийняв оригінали усіх документів, які підтверджують права вимоги до боржника.

Отже, права вимоги були уступлені новому кредитору до закінчення строку давності і у відповідача не було ніяких підстав вважати закінченим строк позовної давності за вимогами позивача до ПП «Студія Мастер-С».

Згідно наявних у справі карток рахунку 631 та оборотно-сальдових відомостей за цим рахунком бухгалтерського обліку підтверджено відображення зазначеної заміни кредитора також і в бухгалтерському обліку позивача.

22.12.2009 р. позивачем заявлено ФОП ОСОБА_4 лист-вимогу № 22129/1 про сплату заборгованості, яка випливає з факту отримання ФОП ОСОБА_4 прав вимоги до боржника - ПП «Студія Мастер-С».

Таким чином, висновок відповідача про необхідність збільшення валового доходу позивача на суми дебіторської заборгованості ПП ТП «Дівіон» та ПП «Студія Мастер-С» зроблений всупереч вимогам пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Матеріалами справи, також, підтверджено, що зобов'язання ТОВ «Укрхімтрейд» перед ПП «Віліос» виникли з договору доручення № 3010 від 30.10.2006 р., укладеного між ТОВ «Баланс Плюс», як довірителем, та ТОВ «Укрхімтрейд», як повіреним, за умовами якого останній прийняв на себе зобов'язання укладати правочини купівлі-продажу з придбання у власність першого у продавців-резидентів України мінеральних добрив на умовах, які передбачені договором та дорученнями-заявками (далі - Доручення), які є невід'ємними частинами договору. Пунктом 1.3. договору передбачено, що Доручення довірителя діють протягом зазначеного в них строку, але не більше строку дії договору. Пунктом 2.3. договору передбачено, що повірений приступає до здійснення дій з виконання Доручення за умови отримання від довірителя грошових коштів в розмірі 100% вартості продукції, що підлягає закупівлі згідно Доручення.

Відповідно до умов Додатку № 1 від 30.10.2006 р. до договору (Доручення-заявка № 1) довіритель доручив, а повірений прийняв на себе зобов'язання здійснити правочин купівлі-продажу з придбання у власність довірителя нітроамофоски в мішках в кількості 230 т. за ціною не вище 1 420 грн. з ПДВ, на загальну суму 326 600 грн. з ПДВ. Довіритель зобов'язався в 3-денний строк з моменту підписання доручення забезпечити повіреного коштами для виконання доручення в сумі загальної вартості продукції, що підлягає закупівлі - 326 600 грн. з ПДВ. Узгоджений сторонами строк дії Доручення 3 місяці з моменту забезпечення довірителем повіреного в повному обсязі грошовими кошами для виконання доручення в розмірі загальної вартості продукції, що підлягає закупівлі - 326 600 грн. з ПДВ. Проте довіритель, ТОВ «Баланс Плюс», зобов'язань з забезпечення повіреного в повному обсязі грошовими коштами для виконання доручення належним чином не виконав, перерахувавши 01.11.2006 р. та 30.11.2006 р. на поточний рахунок повіреного, ТОВ «Укрхімтрейд», кошти в загальній сумі 324 930 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджено копією Реєстру платіжних документів про оплати ТОВ «Баланс Плюс» на ТОВ «Укрхімтрейд» за договором доручення № 3010 від 30.10.2006 р.

Таким чином, строк виконання доручення, встановлений Дорученням-заявкою № 1 не закінчився, оскільки довіритель не забезпечив повністю повіреного коштами для виконання доручення. Тому з боку позивача не було прострочення виконання зобов'язання, як наслідок, перебіг строку позовної давності за вимогами ТОВ «Баланс Плюс» до позивача не розпочався.

Згідно наявної в матеріалах справи копії договору уступки вимог б/н від 04.01.2007 р. між ТОВ «Баланс Плюс» та ПП «Віліос», новим кредитором позивача в зобов'язанні за договором доручення № 3010 від 30.10.2006 р. став ПП «Віліос», про що повідомлено боржника-позивача відповідним листом.

09.01.2007 р., між новим кредитором ПП «Віліос» та боржником ТОВ «Укрхімтрейд» було укладено Угоду б/н, за якою сторони встановили новий строк виконання зобов'язання боржником до 31.12.2014 р., на той же термін продовжено строк дії договору доручення № 3010 від 30.10.2006 р., збільшено позовну давність до 5 років.

Таким чином, у зв'язку із укладенням зазначеної Угоди, перебіг строку позовної давності за вимогами до позивача за договором № 3010 від 30.10.2006 р. не розпочався.

Згідно наявних у справі копій договору про заміну кредитора в зобов'язанні б/н від 21.11.2007 р., укладеного між ПП «Віліос» та ТОВ ««Алчевськ Алєко» та листа-повідомлення № 11-3/07 від 22.11.2007 р. ПП «Віліос», ТОВ «Алчевськ Алєко» стало новим кредитором позивача в зобов'язанні за договором доручення № 3010 від 30.10.2006 р.

Наявними в матеріалах справи копіями договору про заміну кредитора в зобов'язанні б/н від 21.11.2007 р. та листу-повідомлення № 11-3/07 від 22.11.2007 р. підтверджено заміну кредитора в зобов'язанні з ПП «Віліос» та ТОВ ««Алчевськ Алєко» до початку ліквідаційної процедури ПП «Віліос».

Строк позовної давності за вимогами кредитора до позивача за договором доручення № 3010 від 30.10.2006 р. станом на момент перевірки не закінчився.

Крім того, картками рахунку 685 та оборотно-сальдовими відомостями за цим рахунком бухгалтерського обліку підтверджено відображення зазначеної заміни кредитора також і в бухгалтерському обліку позивача.

За змістом довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 02.11.2011 р. відомості про юридичну особу ТОВ «Алчевськ Алєко» підтверджені.

Отже, висновок відповідача про необхідність збільшення валового доходу на суму кредиторської заборгованості ПП «Віліос» на суму 324 930 грн. також не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, правомірність дій позивача з питань формування спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість, валових витрат та валового доходу з податку на прибуток підтверджується також висновком експертного економічного дослідження ХНДІСЕ від 24.06.2011 р. № 6879, згідно з яким не підтверджуються висновки акту перевірки від 13.05.2011 р. № 971/23-03-05/33410600 ТОВ «Укрхімтрейд» в частині заниження податку на прибуток в сумі 1 217 000 грн. та податку на додану вартість в сумі 801 314 грн.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних сум до складу валових витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 10.06.2011 р. № 0000592303 та № 0000602303, вимоги щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 р. у справі № 2а-12771/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко