Ухвала суду № 42704974, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/9991/54518/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Юрченко В.П.

за участю секретаря судового засідання: Руденко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року

у справі № 2-а-15209/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нертус»

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Орджонікідзевського району м. Харкова,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нертус» (далі - ТОВ «Нертус»; позивач) звернулось до суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000310700 від 10 листопада 2011 року, № 0000320700 від 10 листопада 2011 року, № 0001462330 від 10 листопада 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року, позов задоволено частково. Податкові повідомлення-рішення № 0000310700 від 10 листопада 2011 року та № 0001462330 від 10 листопада 2011 року скасовано. Податкове повідомлення-рішення № 0000320700 від 10 листопада 2011 року скасовано в частині збільшення ТОВ «Нертус» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 784 800,00 грн. (9 593 935,00 грн. - основний платіж, 190 865,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000320700 від 10 листопада 2011 року в частині збільшення ТОВ «Нертус» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27 733,75 грн. (22 187,00 грн. - основний платіж, 5 546,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції) відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Нертус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт № 2078/23-30/31942246 від 27 жовтня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001462330 від 10 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 935 552,50 грн. (935 552,50 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), податкове повідомлення-рішення № 0000310700 від 10 листопада 2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2 638 097,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000320700 від 10 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 812 533,75 грн. (9 616 122,00 грн. - основний платіж, 196 411,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку із завищенням суми від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка переноситься до рядка 06.6 поточної декларації, на 4 067 619,00 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на приписи пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідно до яких, на думку відповідача, до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року, без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), статей 185, 187, 188, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України з огляду на завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з липня 2010 року по лютий 2011 року внаслідок придбання засобів для захисту рослин у Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт Плюс» за цінами, вищими за звичайні ціні, а також протиправне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання засобів для захисту рослин у ТОВ «Віконт Плюс» в період з березня 2011 року по травень 2011 року з підстав нікчемності вчених правочинів, яка обґрунтована Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС посиланням на акт № 3654/15-510/35476374 від 30 серпня 2011 року про результати документальної невиїзної перевірки постачальника ТОВ «Нертус» з питань виявленої недостовірності даних, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період березень - травень 2011 року. В указаному акті перевірки викладено думку про неможливість реального здійснення ТОВ «Віконт Плюс» фінансово-господарських операцій внаслідок відсутності в нього необхідних адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 150.1 статті 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01 квітня 2011 року норм Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР).

Так, згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону № 334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР, які полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону № 334/94-ВР сум від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилось станом на 01 січня 2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за перший квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилось станом на 01 січня 2010 року.

Разом з тим, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР.

Отже, у 2011 році встановлені пунктом 22.4 статті 22 Закону № 334/94-ВР обмеження щодо можливості врахування всієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувались.

При цьому прямо передбачалось право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникла у 2010 році.

Таким чином, з огляду на приписи пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворились станом на 01 січня 2010 року, а також тих сум, що виникли протягом 2010 року.

Крім того, слід зазначити, що ні Закон № 334/94-ВР, ні ПК України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Доводи контролюючого органу про завищення позивачем рівня звичайних цін при придбанні у ТОВ «Віконт Плюс» у період з липня 2010 року по лютий 2011 року засобів для захисту рослин також обґрунтовано відхилено судовими інстанціями.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 1.18 статті 1 Закону № 168/97-ВР звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак, при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 13 Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Отже, з'ясування рівня звичайних цін має відбуватись відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватись уповноваженим державним органом. В той же час, як встановлено судами в даній ситуації, відповідач не звертався до уповноваженого державного органу із запитом про надання інформації щодо рівня звичайних цін на засоби для захисту рослин у період з липня 2010 року по лютий 2011 року, а висновок про завищення сторонами договору № 01/04-1 від 01 квітня 2009 року рівня звичайних цін зроблено контролюючим органом виключно шляхом порівняння ціни придбання ТОВ «Нертус» товару в ТОВ «Віконт Плюс» з ціною, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр Гранд» (імпортер вказаної продукції) ввозило та територію України названий товар.

При цьому слід зазначити, що звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України та застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними та не можуть бути порівнюваними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем правомірності збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаним епізодом.

При наданні оцінки законності формування ТОВ «Нертус» податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання засобів для захисту рослин у ТОВ «Віконт Плюс» в період з березня 2011 року по травень 2011 року необхідно враховувати, що за правилами пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

В наведеному випадку судами з'ясовано, що сформований позивачем податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами. Відповідачем при цьому не заперечується, що понесені товариством витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

В свою чергу, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від дотримання контрагентом податкової дисципліни або від його господарських та виробничих можливостей. Зокрема, платник не може відповідати за порушення допущені іншою особою, якщо не буде доведено його безпосередню утягнутість у зловживання такої особи.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача з ТОВ «Віконт Плюс» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, в матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Юрченко В.П.