Ухвала суду № 42703619, 11.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/722/15 Головуючий у 1 інстанції: Пархоменко О.Ф.

Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі: Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ДП «Селидіввугілля» в особі ВП шахта 1/3 «Новогродівська» на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 26 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ДП «Селидіввугілля» в особі ВП шахта 1/3 «Новогродівська», третя особа: відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Новогродівка Донецької області, про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля» в особі ВП шахта 1/3 «Новогродівська» про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з професійним захворюванням.

У позові зазначав, що він має 17 річний стаж роботи в підземних умовах, з них 13 років в умовах впливу шкідливих факторів. З відповідачем перебував у трудових відносинах з 27.07.1999 року по 17.07.2013 року, працював гірником очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті. Його було звільнено за станом здоров'я. Тривала робота в умовах навантаження та несприятливих умовах призвели до розвитку професійного захворювання. Згідно акту розслідування форми П-4 від 14.01.2014 року встановлено, що вказане захворювання виникло в зв'язку з тривалою роботою в шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 17.07.2014 року позивачу встановлено втрату 70% професійної працездатності та встановлено другу групу інвалідності. Позивач вважає, що йому завдано моральної шкоди, яка пов'язана з неможливістю вести повноцінний спосіб життя. Моральну шкоду позивач оцінив у 100 000 грн. Позивач зазначає, що йому завдано значних фізичних та душевних страждань.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди, внаслідок отримання професійного захворювання суму у розмірі 100 000 грн. і судові витрати.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 26 листопада 2014 року позов ОСОБА_3 до ДП «Селидіввугілля» в особі ВП шахта 1/3 «Новогродівська» про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з професійним захворюванням задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_3 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди в зв'язку з професійним захворюванням і 243 грн. 60 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДП «Селидіввугілля» в особі ВП шахта 1/3 «Новогродівська» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Апелянт ДП «Селидіввугілля» та представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Новогродівка Донецької області належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить розписка про вручення судової повістки. Надали суду заяву і письмові пояснення, в яких просять суд слухати справу у їх відсутності та скасувати рішення суду із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Тому, відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, щопозивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 27.07.1999 року по 17.07.2013 року, працював гірником очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті. Він має 17 річний стаж роботи в підземних умовах, з них 13 років в умовах впливу шкідливих факторів. 17.07.2013 року його було звільнено за станом здоров'я.

Згідно з актом розслідування форми П-4 від 14.01.2014 року встановлено, що професійне захворювання виникло в зв'язку з тривалою роботою в умовах запиленості повітря робочої зони ГРОЗ, ГРП яка перевищує ГДК пилу (а.с. 15).

Медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії від 17.09.2013 року позивачу вперше встановлено професійне захворювання (а.с. 9,12).

Висновком МСЕК від 17.07.2014 року позивачу встановлено втрату 70% професійної працездатності та встановлено другу групу інвалідності ( а.с. 7-8).

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами від 25.05.2001 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, пояснення та заперечення сторін, дав належну оцінку всім наданим суду доказам та дійшов правильного висновку, що внаслідок професійного захворювання, яке виникло в зв'язку з тривалою роботою позивача в умовах запиленості повітря робочої зони, йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з професійним захворюванням, внаслідок яких йому встановлено 70% втрати професійної працездатності, у душевних стражданнях, пов'язаних, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у безповоротності змін у стані його здоров'я.

Розмір моральної шкоди у сумі 25 000 грн. визначено судом відповідно до вимог ст. 23 ЦК України з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду Україні від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з врахуванням глибини моральних та фізичних страждань позивача, що внаслідок професійного захворювання змінився його звичний перебіг життя, він визнаний інвалідом другої групи, необхідність тривалого часу лікуватися, у безповоротності змін у стані його здоров'я та відповідає вимогам розумності та справедливості.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позов не доведений, оскільки позивачем не надано суду медичного висновку про встановлено факту спричинення йому моральної шкоди, є безпідставними.

Як зазначено в аналізі судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків, проведеного Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Узагальнення судової практики, 01.02.2012року) при вирішенні питання про призначення медико-соціальної експертизи щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди та визначення його розміру суди мають виходити з наступного.

Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, до юридичних фактів, які має довести позивач у зазначеній категорії справ, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди.

Доведення цих обставин із боку позивача можливе на підставі доказів, перелічених у статті 57 ЦПК України. До таких доказів належить і висновок експертизи, проте він не є як єдиним можливим і достатнім доказом спричинення шкоди, так і підставою визначення її розміру, оскільки згідно з частиною другою статті 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відтак, якщо позивач надав докази його професійного захворювання та завдання йому моральної шкоди, і не просив суд про призначення медико-соціальної експертизи, то в суду не має підстав для відмови в позові чи призначення експертизи з власної ініціативи, оскільки це не передбачено положеннями ЦПК України (зокрема статей 10, 143-145), які мають суто змагальний характер доказування.

У разі якщо відповідач не погоджується з доводами позивача про наявність моральної шкоди та її розміром, визначеним позивачем, відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України відповідач не позбавлений можливості заявити клопотання про призначення такої експертизи.

Отже, оскільки позивач надав докази завдання йому моральної шкоди, довів цими доказами певний її розмір і не просив суд про призначення медико-соціальної експертизи, а ДП «Селидіввугілля» не заявляло клопотання про призначення такої експертизи, суд, дослідивши обставини справи та надані суду докази, обґрунтовано дійшов до висновку про те, що позивачу спричинено моральну шкоду та частково задовольнив вимоги позивача, стягнув на його користь моральну шкоду в розмірі 25 000 грн. Такий висновок суду відповідає засадам розумності і справедливості.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, аполягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДП «Селидіввугілля» в особі ВП шахта 1/3 «Новогродівська» відхилити.

Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 26 листопада 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: