Рішення № 42703575, 09.02.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/90/15 Головуючий у 1 інстанції: Колесник С.Г.

Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 09" лютого 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Мельнику З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", треті особи: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", треті особи: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № 13836728 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 №3929 від 26.06.2009 року. Вказаним виконавчим написом запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ "ОТП Банк" в розмірі 681 859,36 грн. шляхом звернення стягнення на майно, що належить йому на праві власності: нежитлове приміщення загальною площею 52,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04.05.2012 року замінено стягувача у вказаному виконавчому провадженні з ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Вважає, що виконавчий напис №3929 від 26.06.2009 року, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, не підлягає виконанню з наступних підстав.

12.12.2007 року між ним та ЗАТ "ОТП Банк" укладено кредитний договір №МІ-201/364/2007, відповідно до якого банком було надано кредит у розмірі 81000 доларів США строком до 12.12.2034 року. Для забезпечення виконання кредитного зобов'язання був укладений договір іпотеки №PML-201/364/2007 вказаного нежитлового приміщення та додатковий договір №1 від 03.07.2008 року.

Про існування виконавчого напису нотаріуса дізнався лише після отримання від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

В порушення вимог чинного законодавства в досудовій вимозі від 25.03.2009 року за №22-2/73110 про погашенні заборгованості, яка була йому направлена та додана до заяви про вчинення виконавчого напису, сума вимоги не відповідає сумі, яку банк просив стягнути за виконавчим написом, що унеможливлює визнання заборгованості безспірною. Вказана досудова вимога не є вимогою в розумінні ст. 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки не містить посилання на договір іпотеки, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі зазначеного просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 №3929 від 26.06.2009 року про звернення стягнення на нежитлове приміщення загальною площею 52,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить йому на праві власності, таким, що не підлягає виконанню, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК Українипередбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Вирішуючи даний спір, та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду зі спливом позовної давності про застосування якої заявлено стороною в справі.

Проте повністю погодитись із зазначеним висновком суду не можна.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст. 33 Закону України "Про іпотеку", Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік), Інструкцією "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5(далі - Інструкція).

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат"для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат"нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

За змістом п. 283 Інструкції виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов`язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 п. 284 Інструкції заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

За положеннями п. 1 Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.12.2007 р. між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ML201/364/2007, згідно з умовами якого останній отримав грошові кошти в сумі 81 000 доларів США, строком до 12.12.2034 р.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 20.12.2014 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір №PLM-201/364/2007 та в подальшому - додатковий договір №1 до договору іпотеки, за якими предметом договору є нежиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 52,8 кв.м. (а.с.9-12).

26.06.2009р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №3929, яким запропоновано звернути стягнення на нежиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 52,8 кв.м., яке належитьна праві власності ОСОБА_3 в рахунок заборгованості за кредитним договором: 77891 долар США - заборгованість за кредитом; 5932,76 доларів США - заборгованість за простроченими відсотками; 40 709,80 гривень - пеня за період з 12.01.2009року по 25.06.2009 року та витрати по вчиненню виконавчого напису у сумі 1 700 грн. (а.с.6).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2009 року за вих. №22-2/3110 на адресу ОСОБА_3 була надіслана досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором №ML201/364/2007 та попереджено про подальше вжиття заходів до примусового стягнення заборгованості у разі невиконання вимог банку шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У вказаній досудовій вимозі розмір заборгованості зазначався: 77891 долар США - заборгованість за кредитом; 3117,73 доларів США - заборгованість за простроченими відсотками; 11 269,72 гривень - пеня (а.с.7).

Даних про те, що після 25.03.2009 року банком ОСОБА_3 направлялась вимога про погашення заборгованості в розмірі, визначеному у виконавчому написі, а саме: 77891 долар США - заборгованість за кредитом; 5932,76 доларів США - заборгованість за простроченими відсотками; 40 709,80 гривень - пеня матеріали справи не містять та відповідачем не надано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, приватному нотаріусу на підтвердження повідомлення боржника про усунення порушення була надана вимога банку щодо здійснення дострокового погашення кредиту від 12.12.2007 року, в якій зазначена сума заборгованості: 77891 долар США - заборгованість за кредитом; 3117,73 доларів США - заборгованість за простроченими відсотками; 11 269,72 гривень - пеня без визначення періоду, за який утворилась заборгованість, а виконавчий напис вчинено нотаріусом 26.06.2009 року на підставі наданого банком розрахунку заборгованості станом на 25.06.2009 року та з урахуванням вже збільшеної заборгованості (77891 долар США - заборгованість за кредитом; 5932,76 доларів США - заборгованість за простроченими відсотками; 40 709,80 гривень - пеня). Крім того, у вимозі банку від 25.03.2009 року ОСОБА_3 не було повідомлено про те, що сума заборгованості зі спливом часу може змінюватись, оскільки будуть нараховані суми, передбачені кредитним договором.

За таких обставин виконавчий напис вчинений нотаріусом без дотриманням Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про іпотеку"та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій та за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості.

Відповідно до положень ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст.260 ЦК Українипозовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу (а саме, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК України).

За змістом ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Відповідно до пункту 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (абзац 3 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі").

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 13836728 з примусового виконання виконавчого напису №3929 від 26.06.2009 року перебуває на виконанні у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.

Судом також встановлено, що 21.07.2009 року за виконавчим провадженням № 13836728 винесено постанову про відкриття провадження з примусового виконання виконавчого напису №3929 від 26.06.2009 року та 31.07.2009 року державним виконавцем складено акт опису та арешту заставного майна.

Акт опису та арешту заставного майна оскаржено ОСОБА_3 та 28.12.2009 року у зв'язку з цим державним виконавцем на підставі п.7 ст.34 Закону України " Про виконавче провадження" винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Отже висновок суду про те, що позивач вже наприкінці 2009 року був обізнаний про наявність виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_4 є обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи.

Таким чином, суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності не встановив фактичні обставини справи та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст..309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України , колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 жовтня 2014 року у цій справі змінити в частині підстав правового обгрунтовання відмови ОСОБА_3 в задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: