Рішення № 42701836, 03.02.2015, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/343/15-ц

провадження № 2/361/664/15

03.02.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

03 лютого 2015 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,при секретарі Павловій О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Заступника Броварського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва до ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,

в с т а н о в и в :

У січні 2015 року Заступник Броварського міжрайонного прокурора Київської області (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва, у якому зазначав, що вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2014 року, який набрав законної сили, неповнолітню ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком 6 місяців.

Відповідно до ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Цим вироком встановлено, що 16 липня 2013 року близько 20.30 год. між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 поблизу магазину "Гномик", що знаходиться по вулиці Возз'єднання у місті Бровари Київської області, під час розмови на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_4 нанесла ОСОБА_5 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_5 знаходилася у період з 17 по 29 липня 2014 року на стаціонарному лікуванні в Дитячій клінічній лікарні № 7 Печерського району м. Києва. Витрати на її лікування складають 8434 грн. 76 коп.

У вказаному кримінальному провадженні цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину не заявлявся.

Просив стягнути з ОСОБА_3 як законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 на користь Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 у розмірі 8434 грн. 76 коп.

Прокурор Мольченко О.О. та представник Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва Накутна С.О. у судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви, у яких просили розглянути справу за їхньої відсутності та задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4, у суд теж не з'явилася, направила до суду заяву, у якій зазначала, що позов визнає, просить розглянути справу за її відсутності.

Згідно із ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що визнання відповідачем позову закону не суперечить, прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2014 року встановлено, що 16 липня 2013 року близько 20.30 год. між неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поблизу магазину "Гномик", що знаходиться по вулиці Возз'єднання у місті Бровари Київської області, під час розмови на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_4 нанесла ОСОБА_5 один удар кулаком лівої руки в область підборіддя та один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя біля виска, внаслідок чого ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в області підборіддя та лівого кута нижньої щелепи, подвійного перелому щелепи: відкритого перелому тіла нижньої щелепи справа між 2 і 3 зубами, закритого перелому мищелкового відростку нижньої щелепи зліва зі зміщенням уламків і підвивихом скронево-нижнещелепного суглобу, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Зазначеним вище вироком суду неповнолітню ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та їй призначено покарання у виді позбавлення волі строком 6 місяців. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 1 рік.

Даний вирок суду набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла ОСОБА_5 знаходилася у період з 17 по 29 липня 2014 року (12 ліжко/днів) на стаціонарному лікуванні в Дитячій клінічній лікарні № 7 Печерського району м. Києва у відділеннях інтенсивної терапії та щелепно-лицевої хірургії. Вартість лікування становить 8434 грн. 76 коп., що підтверджується довідкою № 581 від 25 липня 2014 року, наданою вказаним медичним закладом. Медична допомога дитині надавалась за бюджетні кошти в межах бюджетних асигнувань.

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування неповнолітньої ОСОБА_5, яка потерпіла від злочину, у кримінальному провадженні не заявлявся.

Згідно із ч. ч. 3, 7 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

За змістом ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

У ч. 2 ст. 1206 ЦК України передбачено, що я кщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, згідно із ст. 1206 ЦК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат. Якщо злочин вчинено неповнолітньою особою або суспільно небезпечне діяння вчинено малолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 зазначеного Кодексу.

Згідно із п. п. 2, 3 даного Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день і стягується за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.

За змістом ч. 1 ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

У ч. 2 ст. 1179 ЦК України визначено, що у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Із свідоцтва про народження неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка вчинила злочин, видно, що її матір'ю є відповідач ОСОБА_3.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи визнання відповідачем ОСОБА_3 позову про відшкодування витрат на лікування потерпілої від злочину неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень від сплати судового збору звільняються.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи ставки судового збору, визначені ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", із відповідача ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 39, 45, 57, 60, 61, 88, 174, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Дитячої клінічної лікарні № 7 Печерського району м. Києва витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_5 в розмірі 8434 (вісім тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.