Постанова № 42701545, 05.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 лютого 2015 р. № 820/19509/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві

про визнання протиправною, скасування постанови та визнання протиправною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 27.11.2014 року по ВП № 45118258 про закінчення виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним Сергієм Володимировичем;

- визнати протиправною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, щодо ненадання належної письмової відповіді на звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2014 року, та зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, розглянути по суті звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.11.2014 року по ВП № 45118258 є незаконною, оскільки після звернення виконавчого листа до виконання відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві не проведено жодних дій, а провадження закінчено на підставі повідомлення ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві №48309 без належних доказів розгляду по суті звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 24.04.2014 року. Крім того, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання належної письмової відповіді на звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2014 року, оскільки з моменту отримання вказаної заяви по теперішній час не вирішено питання відносно розгляду заяви.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувана в даній справі постанова від 27.11.2014 року по ВП № 45118258 про закінчення виконавчого провадження є цілком законною та обґрунтованою, відповідає чинному законодавству України, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження №45118258 по примусовому виконанню виконавчого листа №820/13856/14, виданого 22.09.2014 року, відкритого на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 року по справі №820/13856/14, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №45118258 від 20.10.2014 року.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Мурихіним С.В. 27.11.2014 року на підставі повідомлення ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві №48309 про виконання рішення суду в повному обсязі, прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №45118258.

Щодо правомірності постанови від 27.11.2014 року по ВП № 45118258 про закінчення виконавчого провадження, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним Сергієм Володимировичем, суду зазначає наступне.

Судом встановлено, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 року по справі №820/13856/14 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції у м. Києві, Дніпровського відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції у місті Києві про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Дніпровського відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції у м. Києві щодо ненадання належної письмової відповіді на звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 24.04.2014 року та зобов'язано Дніпровський відділ державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції у м. Києві розглянути по суті звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 24.04.2014 року.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно вказаного звернення від 24.04.2014 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції у м. Києві з письмовою заявою, в якій просив: прийняти до виконання наказ про примусове виконання рішення по справі № 922/5183/13 та відкрити виконавче провадження; з метою забезпечення виконання рішення по справі №922/5183/13 про стягнення 73247,86 грн. заборгованості з орендної плати та 1612,49 грн. компенсації витрат на комунальні платежі накласти арешт на майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" та оголосити заборону на його відчуження; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" на користь ОСОБА_1 73247,86 грн. заборгованості з орендної плати та 1612,49 грн. компенсації витрат на комунальні платежі; надсилати документи виконавчого провадження рекомендованими листами ОСОБА_1

Судом встановлено, що до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції надійшло повідомлення від відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві №48309 про повне та фактичне виконання постанови, а саме зазначено, що звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 24.04.2014 року розглянуто по суті, а саме, винесено 30.04.2014 року постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої за вих. №12019 надіслана сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що фактичною підставою винесення оскаржуваної постанови від 27.11.2014 року ВП № 45118258 про закінчення виконавчого провадження слугувало повідомлення відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві №48309 про повне та фактичне виконання постанови.

Слід зазначити, що жодних дій на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2014 року по справі №820/13856/14, а саме, розгляду по суті звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 24.04.2014 року не відбулось, відповіді на вказане звернення ФОП ОСОБА_1 відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві в частині накладення арешту на майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптечне об'єднання "Біокон" та оголошення заборони на його відчуження не надано, та відповіді щодо надсилання ФОП ОСОБА_1 документів виконавчого провадження рекомендованими листами також не надано.

Відповідно до ч.1,3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно з положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3 1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували підстави винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, передбачені ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, перевіривши оскаржувану в даній справі постанову від 27.11.2014 року по ВП № 45118258 про закінчення виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним Сергієм Володимировичем, суд дійшов до висновку, що відповідачем при складанні постанови про закінчення виконавчого провадження було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, у зв'язку з чим вона підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо ненадання належної письмової відповіді на звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2014 року та зобов'язання начальника відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві розглянути по суті звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2014 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 01.11.2014 р. направлено начальнику відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві цінним листом заяву про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2014 р., що підтверджується описом вкладення цінного листа та фіскальним чеком.

Вказана заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2014 р. була отримання представником відповідача, що підтверджується відміткою про вручення за довіреністю 04.11.2014 року з зазначенням штрихкодового ідентифікатору 6105224509594, який також відображено у фіскальному чеку та описі цінного листа.

Всі скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців та інших посадових осіб державної виконавчої служби розглядаються в порядку та строки, передбачені статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно з ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Як закріплено в ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Строки розгляду звернення визначені статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" та встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Відповідно наданих до суду письмових заперечень відповідач зазначив, що перевіркою журналів реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження та Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що заява про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2014 р. на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 14.10.2014 р. по справі № 922/5183 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не надходила та на виконанні не перебуває, з огляду на що, дана заява не розглядалась.

Таким чином, за наявності долучених позивачем до матеріалів справи доказів направлення та отримання вказаної заяви відповідачем, приймаючи до уваги викладене, та враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо ненадання письмової відповіді на звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2014 року, суд приходить до висновку, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності начальника відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби ГУЮ у місті Києві щодо ненадання належної письмової відповіді на звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2014 року є обґрунтованими, у зв'язку з чим суд вважає, необхідним задля відновлення порушених прав позивача зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві розглянути по суті звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2014 року.

З огляду на зазначені обставини справи, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною, скасування постанови та визнання протиправною бездіяльності- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 27.11.2014 року по ВП № 45118258 про закінчення виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним Сергієм Володимировичем.

Визнати протиправною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, щодо ненадання належної письмової відповіді на звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2014 року, та зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, розглянути по суті звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 01.11.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), адреса: АДРЕСА_1, 61012, сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 73.08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко