Рішення № 42701437, 12.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р.Справа № 927/1897/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс", м. Київ до 1- ого відповідача Корпорації "Співдружність Комп", с. Комунар , , Публічне АТ "УкрСиббанк", м. Харків 2-ого відповідача Публічне АТ "УкрСиббанк", м. Харків 3-я особа , яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОСЕРВІС-Т" (62421, Харківська область, Харківський район, с. Радгоспне, 28, ідентифікаційний код 34265200) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-авто" (62421, Харківська область, Харківський район, с. Тернова, ідентифікаційний код 32722688) Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО-ХОЛДІНГ" (62421, Харківська область, Харківський район, с. Тернова, ідентифікаційний код 31739968) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" (39612, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Салганна, 14-а, ідентифікаційний код 23555692) про визнання договору іпотеки припиненим за участю представників:

позивача - не з'явився

1-го відповідача - Мовсесова Г.Г., дов.№ 33-15/41653 від 30.12.14 р.

2-го відповідача - не з'явився

третьої особи-1 - не з'явився

третьої особи-2 - не з'явився

третьої особи-3 - не з'явився

третьої особи-4 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо Солюшнс», м. Київ, звернулося до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків, Корпорації «Співдружність КОМП», с. Комунар, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосервіс-Т», с. Радгоспне, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-авто», с. Тернова, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Холдінг», с. Тернова, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький автоскладальний завод», м. Кременчук в якій просить визнати припиненим Договір іпотеки нерухомого майна, укладений 04 липня 2007 року між Акціонерним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та Корпорацією «АИС», правонаступником якої є Корпорація «Співдружність КОМП», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. за № 3712 щодо передачі в іпотеку нерухомого майна - адмінбудівля літ. «В» - площею 888,8 кв.м., навіс літ. «В2» площею 78,9 кв.м., навіс літ. «В5» площею 318,2 кв.м., сарай літ «в» площею 2,3 кв.м., цехи, підвальні приміщення, склади літ. «Д3», «Д1», «Д2», «Д3», «Д4» площею 888,7 кв.м., тепло камера літ. «г3» площею 11,5 кв.м., ангар літ. «Е-1», площею 541,0 кв.м., зону технічного обслуговування, склади літ. «Е1», «Е2», «Е3», «Е4», площею 384,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Інструментальна, будинок №2 «А». Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на дату звернення до суду із даним позовом він є кредитором в межах провадження по справі про банкрутству Корпорації «Співдружність КОМП» - відповідача- 2 і відповідно визнання договору іпотеки припиненим на підставі ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України безпосередньо вплине на обсяг майна відповідача-2 та кредиторських вимог до нього, тобто вплине на черговість задоволення вимог кредиторів і сприятиме захисту прав та забезпеченню охоронюваних законом інтересів Позивача.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2014 року порушено провадження у справі № 927/1897/14, розгляд справи призначено на 22.01.2015 року.

В судовому засіданні від 22.01.2015 року було оголошено перерву до 12.02.2015 року.

Представники позивача, відповідача-2, третіх осіб в судові засідання 22.01.2015 року та 12.02.2015 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву (вх.№2262 від 22.01.2015 року) заперечував проти заявлених позовних вимог, зазначив про те, що подання позивачем позову, яким оспорюється договір іпотеки жодним чином не сприяє захисту його прав та охоронюваних законом інтересів, а спрямоване на порушення прав та законних інтересів ПАТ «УкрСиббанк» як кредитора у справі про банкрутство Корпорації «Співдружність КОМП»; права та охоронювані законом інтереси позивача оскаржуваним договором іпотеки не були та не могли бути порушені, адже правочин було укладено не тільки до отримання позивачем статусу кредитора по справі про банкрутство відповідача-2, а навіть ще до моменту створення самого позивача як юридичної особи, з огляду на що, будь-які порушення, які могли мати місце на момент його вчинення, жодним чином не могли стосуватися прав та законних інтересів позивача; на відносини майнової поруки (іпотеки) норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється іншими нормами, що підтверджується постановою Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають с кредитних договорів» та постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Відповідач-1 вважає вимоги позивача безпідставними, не обґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України та Основного Закону - Конституції України, та в тому числі просить суд застосувати норми ст.257, ч. 3, 4 ст.267 ЦК України, посилаючись на те, що спірний договір укладений ще у 2007 р., а позов до суду подано позивачем 28.11.2014 р., у зв'язку із чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача-1, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.07.2007 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладений договір іпотеки нерухомого майна, за умовами якого відповідач-2, з метою забезпечення зобов'язань передає в іпотеку відповідачу-1 нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Інструментальна, будинок № 2 «А». Ринкова вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить: 2 444 200,00 (два мільйони чотириста сорок чотири тисячі двісті) гривень 00 коп.

Позивач вважає, що вказаний договір іпотеки повинен бути визнаний судом припиненим оскільки відповідачем-1 разом з третіми особами було змінено кредитні зобов'язання за кредитними договорами без згоди відповідача-2, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Також господарським судом встановлено, що постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 року у справі № 5023/7064/11 було визнано юридичну особу - Корпорацію «Співдружність КОМП» - відповідача-2 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2012 року (з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року) затверджений реєстр вимог кредиторів по справі № 5023/7064/11 про банкрутство відповідача-2.

Позивач став кредитором Корпорації «Співдружність КОМП» внаслідок заміни кредиторів - ПАТ «Альфа Банк» та ПАТ «Сведбанк» на підставі договорів факторингу № 39Ф-Н від 04.12.2012 року, № 20-У/13 від 30.07.2013 року, № 21-У/13 від 22.10.2013 року та відповідних ухвал господарського суду Харківської області від 22.04.2013 року та від 09.04.2014 року по справі № 5023/7064/11.

Позивач вважає, що зобов'язання ПАТ «УкрСиббанк» та їх обсяг безпосередньо впливає на обсяг кредиторських вимог, що були внесені до відповідного реєстру в межах провадження по банкрутству Корпорації «Співдружність КОМП» та визнання іпотеки припиненою безпосередньо впливає на обсяг майна Корпорації «Співдружність КОМП» та кредиторських вимог до нього, тобто, вплине на черговість задоволення вимог кредиторів і сприятиме захисту прав та забезпеченню охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, підставою для подання позову позивач вказує те, що договір іпотеки порушує його права та охоронювані законом інтереси як кредитора у справі № 5023/7064/11 про банкрутство Корпорації «Співдружність КОМП».

Відповідач-1 в судових засіданнях заперечував проти заявлених позовних вимог, вказуючи на те, що його кредиторські вимоги по справі № 5023/7064/11 про банкрутство Корпорації «Співдружність КОМП» є реальними, законними, заявленими у встановленому чинним законодавством України порядку і визнані господарським судом, шляхом затвердження ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2012 року (з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року) реєстру вимог кредиторів, а позивачем подано позов за відсутності порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів, оскільки договір іпотеки був укладений 04.07.2007 року, а позивач був створений лише 03.05.2012 року, отже, станом на дату укладення (посвідчення, реєстрації) договору іпотеки, права та охоронювані законом інтереси позивача не могли бути порушені як з огляду на відсутність будь-якого права позивача на предмет іпотеки, так і з огляду на відсутність самого позивача як юридичної особи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 року іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із статтею 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно із постановою Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають с кредитних договорів» п.4.1.8 зазначено, що: «У застосуванні статті 559 ЦК України слід враховувати, що ця норма не поширюється на правовідносини майнової поруки (застави), яка є окремим видом забезпечення виконання зобов'язання. Застава регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та Законами України «Про іпотеку» і «Про заставу».

Підстави припинення майнової поруки безпосередньо врегульовано окремими нормами цивільного законодавства, а тому суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов'язання, - незалежно від ступеню їх подібності».

Відповідно до п.23 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що: «при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про заставу», ст. ст. 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст. 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст. ст. 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.»

Як зазначено позивачем в позові, підставою для звернення з позовом до суду є те, що договір іпотеки порушує його права та охоронювані законом інтереси як кредитора у справі № 5023/7064/11 про банкрутство Корпорації «Співдружність КОМП».

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Стаття 43 ГПК України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не є стороною оспорюваного договору іпотеки, кредиторські вимоги ПАТ «УкрСиббанк» у справі № 5023/7064/11 про банкрутство Корпорації «Співдружність КОМП» є реальними, законними, заявленими у встановленому чинним законодавством України порядку, дослідженими та підтвердженими господарським судом Харківської області, шляхом затвердження ухвалою господарського суду Харківської області від 05.03.2012 року (з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року) реєстру вимог кредиторів, яка набрала законної сили та є чинною.

Крім того, господарським судом встановлено, що договір іпотеки був укладений 04.07.2007 року, а позивач був зареєстрований, як юридична особа лише 03.05.2012 року, отже, станом на дату укладення (посвідчення, реєстрації) договору іпотеки, права та охоронювані законом інтереси позивача не були та не могли бути порушені як з огляду на відсутність будь-якого права позивача на предмет іпотеки, так і з огляду на відсутність самого позивача як юридичної особи.

Також суд, вважає безпідставним посилання позивача на ч.1 статті 559 Цивільного кодексу України, як на підставу для припинення договору іпотеки, оскільки норми, що регулюють поруку (ст. ст. 553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору іпотеки припиненим.

Крім того господарський суд, розглянувши заяву відповідача-1 про застосування строку позовної давності (вх. №2285 від 22.01. 2015року) відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.

Відповідно до 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, його права, не порушені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача-1 про застосування до спірних відносин позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Повне рішення складено 13.02.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк