Постанова № 42700730, 26.01.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2015 р. Справа№ 910/20020/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Цой Д.С.,

за участю представників

позивача: не з'явилися;

відповідача: Хмелевська А.П. - за довіреністю від 29.10.2013 р. № 220/517/д,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014

у справі № 910/20020/14 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 комунара»

до Міністерства оборони України

про стягнення 100 000,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. у справі № 910/20020/14 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Міністерства оборони України на користь державного підприємства "Суднобудівний завод ім. 61 комунара" 100 000,00 грн основного боргу та 2 000,00 грн судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. у справі № 910/20020/14 та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 р. у справі № 910/20020/14 прийнято апеляційну скаргу Міністерства оборони України до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 22 грудня 2014 р. надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник відповідача у вказаному судовому засіданні надав усні пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 22 грудня 2014 р. судом оголошувалася перерва до 26 січня 2015 р., про що представники сторін судового процесу повідомлені належним чином, підтвердженням чого є відповідна розписка, наявна в матеріалах даної справи. Однак, представник позивача в судове засідання 26 січня 2015 р. не з'явився.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Між ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара», як виконавцем, та Міністерством оборони України, як замовником, укладено договір від 18.02.2012 № 247/1/12/1-61/618 про закупівлю послуг та робіт за державні кошти із терміном дії до 31 грудня 2012 р.

Предметом Договору є надання виконавцем у 2012 році послуг з технічного обслуговування і ремонту, модернізації і розбирання суден, платформ та конструкцій плавучих (надати послуги та виконати роботи з утримання ракетного крейсера проекту 1164, заводський № 2011 (далі - крейсер)), зазначені в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги та роботи.

Згідно п. 4.1 договору від 18.02.2012 розрахунки проводяться замовником за фактично надані послуги та виконані роботи на підставі затвердженого акту прийому-здачі наданих послуг і виконаних робіт з утримання крейсера (за формою, наведеною у додатку № 2 до договору).

Оплата здійснюється після затвердження сторонами акту після пред'явлення рахунку (за умов надходження коштів за відповідною бюджетною програмою на рахунок відповідача) (п. 4.2 договору від 18.02.2012).

Додатковою угодою від 27.12.2012 р. № 3 сторони продовжили строк надання послуг з обслуговування крейсера (заводський № 2011) до 19 лютого 2013 р., а чинність договору від 18.02.2012 продовжили до 31 березня 2013 р.

За додатковою угодою від 22.03.2013 р. № 4 сторони визначили граничну вартість послуг та робіт у 2012 році (з 1 січня по 19 лютого), яка складає 1207660,53 грн та зазначили, що договір від 18.02.2012 діє до 31 травня 2013 р., включно.

26 березня 2013 р. сторони уклали договір № 247/1/13/1 за яким позивач зобов`язався надавати послуги з обслуговування крейсера і у подальшому з оплатою цих робіт відповідачем за узгодженою ціною, яка складає 6362930,04 грн.

Як зазначається у п. 1.4 договору від 26.03.2013 р., його укладено за наслідками конкурсних торгів щодо визнання переможця та акцепту пропозиції у процедурі закупки у одного учасника від 18.01.2013 р. № 75/2/3.

Акцептована відповідачем пропозиція, яка була оприлюднена відповідно ч. 3 ст. 39 Закону України "Про здійснення державних закупівель", включала в себе вартість послуг з обслуговування крейсера у 2013 р., починаючи з 20 лютого 2013 р.

Зі структури погодженої сторонами граничної вартості послуг з обслуговування крейсера по договору № 247/1/13/1 від 26.03.2013 р. вбачається, що гранична ціна договору у сумі 6362930,04 грн включає в себе витрати на обслуговування крейсера у період з 20 лютого 2013 р. по 25 березня 2013 р.

Відповідно до статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у період з 20 лютого по 25 березня 2013 р., включно, надав відповідачеві послуги та роботи з утримання крейсера загальною вартістю 867909,58 грн, що підтверджується актом № 1А (з 20 лютого по 28 лютого 2013 р., включно) на суму 292741,15 грн та актом № 2А (за період з 01 березня до 25 березня 2013 р., включно) 575168,43 грн.

Наведені вище обставини, в розумінні ч. 3 ст. 35 ГПК України, є водночас преюдиціальними, оскільки встановлювалися в рішенні господарського суду міста Києва від 09.12.2013 у справі № 910/21775/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014, та рішенні названого місцевого суду від 12.05.2014 у справі № 910/4350/14, залишеного апеляційною і касаційною інстанціями без змін.

Названими вище рішеннями господарський суд міста Києва задовольнив позови ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» та стягнув з Міністерства оборони України заборгованість у загальному розмірі 187000,00 грн.

Позовні вимоги у справах № 910/21775/13, № 910/4350/14 і у даній справі ґрунтуються на аналогічних підставах.

Спір між сторонами виник у зв'язку з несплатою відповідачем в повному обсязі вартості наданих позивачем послуг згідно з актами № 1А і № 2А. Сума заборгованості, яку заявлено ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» в позові, складає 100000,00 грн.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 100000,00 грн боргу, яка документально підтверджується і жодним доказом не спростовується.

Стосовно доводів Міністерства оборони України про відсутність між сторонами даного спору у період з 20 лютого по 26 березня 2013 р. будь-яких правовідносин, а відтак, і грошових зобов'язань у відповідача перед позивачем, колегія суддів зазначає, що вони спростовуються наведеними вище обставинами і доказами, наявними в матеріалах даної справи, а також правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеної у постанові від 10.12.2014 р. у справі № 910/4350/14, в якій касаційна інстанція дійшла висновку про правомірність рішень попередніх інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаний період часу, яка виникла з аналогічних підстав, що й у даній справі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у справі № 910/20020/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у справі № 910/20020/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2014 р. у справі № 910/20020/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/20020/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич