Рішення № 42700650, 05.02.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 915/2183/14

за позовом: Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області /пр. Урсулова, 2, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500/ в інтересах держави в особі

позивача-1: Головного управління Держземагенства у Миколаївській області /пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034/

позивача-2: Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області /пл. Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будкар” /вул. Леніна, 30, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська обл., 56541/

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1: Державна інспекція сільського господарства в Миколаївській області/ вул. Перша Слобідська, 117, а/с 115, м. Миколаїв, 54055/

про дострокове розірвання договору оренди землі, зобов’язання повернути земельну ділянку та стягнення 21758,84 грн. шкоди

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокурора: Григорян Е.Р. (посвідчення від 01.10.2014 № 029299)

від позивача-1: не з’явився

від позивача-2: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Вознесенський міжрайонний прокурор Миколаївської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі позивачів 1, 2 з позовом до відповідача про:

- розірвання договору оренди землі, укладеного між позивачем-2 та відповідачем, зареєстрованого у Вознесенському секторі реєстрації Миколаївської регіональної філії "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.09.2006 за № 040601100007;

- зобов’язання відповідача повернути у розпорядження держави в особі позивача-1 земельну ділянку, площею 65,52 га, кадастровий номер: 4822080800:13:000:2890, розташовану в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області;

- стягнення з відповідача 21758,84 грн. шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Заявлений позов прокурор обґрунтовує систематичним неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за спірним договором в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням, чим порушив інтереси держави, яка є власником спірної земельної ділянки.

Позивачі та третя особа позов прокурора підтримали.

Ухвалою суду від 24.12.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 22.01.2015 о 14 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 22.01.2015 розгляд справи був відкладений на 05.02.2015 о 12 год. 40 хв. у зв’язку з неподанням учасниками судового процесу усіх витребуваних судом доказів та необхідністю витребування судом нових доказів по справі.

Відповідач свого представника в судове засідання 05.02.2015 знову не направив, вимоги ухвал суду від 24.12.2014 та від 22.01.2015 не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд –

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням позивача-2 від 01.09.2006 № 394-р “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення підсобного господарства” вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати відповідачу земельну ділянку загальною площею 65,52 га пасовищ в оренду, на 49 років, для ведення підсобного сільського господарства, із земель державної власності (земель запасу), в межах території Бузької сільської ради.

На підставі даного розпорядження позивача-2, між відповідачем та позивачем-2 був укладений спірний договір оренди землі, зареєстрований у Вознесенському секторі реєстрації Миколаївської регіональної філії "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.09.2006 за № 040601100007 (далі - договір).

За цим договором позивач-2 зобов’язався передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 65,52 га пасовищ, строком на 49 років, для ведення підсобного господарства, яка знаходиться в межах території Бузької сільської ради.

Згідно з п.п. 15, 17 договору:

- земельна ділянка передається в оренду для ведення підсобного господарства;

- умови збереження стану об’єкта оренди: використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 21. договору після припинення дії договору відповідач повертає позивачу-2 земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому від одержав її в оренду. Позивач-2 у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов’язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір вирішується у судовому порядку.

Згідно з п. 38. договору дія договору припиняється шляхом його розірвання, в т.ч., за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 43. договору цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

На виконання умов договору позивач-2 передав, а відповідач прийняв спірну земельну ділянку в оренду, що підтверджується актом прийому-передачі, поясненнями учасників судового процесу та іншими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

Згідно з ч. 4 ст. 66 "Землі промисловості" ЗК України надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб. Видобування корисних копалин місцевого значення і торфу з застосуванням спеціальних технічних засобів, які можуть призвести до небажаних змін навколишнього природного середовища, погоджується з місцевими радами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

07.12.2007 відповідач отримав строком на 2 роки спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний № 3188, на геологічне вивчення пісків на Вознесенському родовищі (4 км. на північ від м. Вознесенськ, Миколаївської області).

Термін дії даного дозволу закінчився 08.12.2009 і не продовжувався, новий дозвіл на користування надрами з метою видобування піску Вознесенського родовища або на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідачу не видавався, що підтверджується прокурором, позивачем-2, листом Державної служби геології та надр України від 23.06.2014 № 8526/02/12-14 та жодним чином не спростовується відповідачем.

В той же час, спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з видом використання: для ведення підсобного сільського господарства, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру станом на 29.01.2015, довідкою Управління Держземагенства у Вознесенському районі Миколаївської об ласті від 15.01.2015 № 10-28-0.2-73/2-15, поясненнями учасників судового процесу та іншими доказами.

На спірній земельній ділянці відсутні об'єкти будівництва, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки, довідкою Управління ДАБІ у Миколаївській області від 16.01.2015 № 1014-117-15, поясненнями учасників судового процесу та іншими доказами.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Згідно з ст. 37 ЗК України приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.

Згідно з ст. 162 ЗК України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 168 ЗК України грунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Відповідач систематично порушував цільове призначення спірної земельної ділянки та умови спірного договору, що підтверджується наступним.

1. Частина спірної земельної ділянки площею 1,8161 га фактично використовувалась відповідачем під кар'єр з видобування піску. Дана обставина підтверджується актом обстеження державним інспектором третьої особи земельної ділянки від 26.04.2013 № 6, приписом державного інспектора третьої особи від 26.04.2013 № 000193, протоколом про адміністративне правопорушення від 26.04.2013 № 000243, постановою від 13.05.2013 № 000118 про накладення адміністративного стягнення, рішеннями судів в господарській справі № 915/1558/13, накладкою земельних ділянок, поясненнями прокурора, позивачів та жодним чином не спростовується відповідачем.

2. На частині спірної земельної ділянки площею 1,5297 га відповідачем проведені роботи по зняттю та перенесенню грунтового покриву шляхом розробки кар'єру під видобування піску. Дана обставина підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.04.2013, актом обстеження державним інспектором третьої особи земельної ділянки від 26.04.2013 № 7, приписом державного інспектора третьої особи від 26.04.2013 № 000194, протоколом про адміністративне правопорушення від 26.04.2013 № 000244, постановою від 13.05.2013 № 000118 про накладення адміністративного стягнення, рішеннями судів в господарській справі № 915/1558/13, накладкою земельних ділянок, поясненнями прокурора, позивачів та жодним чином не спростовується відповідачем.

Згідно з актом обстеження ділянки надр від 17.05.2013 № 01-03/04/2013-22/у, Департаментом державного геологічного контролю Азово-Чорноморського міжрегіонального територіального відділу було винесено розпорядження від 17.05.2013 № 22 "Про припинення робіт з геологічного вивчення та використання надр (зупинення діяльності підприємств, установ, організацій)", яким відповідачу приписано припинити роботи з використання надр на спірній земельній ділянці.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.11.2013 у справі № 915/1558/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2014, з відповідача на користь бюджету Вознесенського району було стягнуто шкоду, завдану державі вищевказаними діями відповідача на спірній земельній ділянці, у розмірі 38948,19 грн., з яких: 26939,81 грн. по земельній ділянці площею 1,5297 га; 12008,38 грн. по земельній ділянці площею 1,8161 га. При цьому, у позові про розірвання спірного у даній справі договору Вознесенському міжрайонному прокурору Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області та Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області було відмовлено з мотивів неістотності вчиненого відповідачем порушення умов даного договору.

3. Інша частина спірної земельної ділянки площею 1,3449 га фактично використовувалась відповідачем під кар'єр з видобування піску. Дана обставина підтверджується актом обстеження державним інспектором третьої особи земельної ділянки від 26.06.2014 № 2, фотоматеріалами зі спецтехнікою, приписом державного інспектора третьої особи від 03.07.2014 № 000050, актом перевірки від 26.06.2014 № 000019, постановою від 03.07.2014 № 000040 про накладення адміністративного стягнення, накладкою земельних ділянок, викопіюванням, поясненнями прокурора, позивачів та жодним чином не спростовується відповідачем.

4. На іншій частині спірної земельної ділянки площею 0,6451 га відповідачем проведені роботи по зняттю та перенесенню грунтового покриву шляхом розробки кар'єру під видобування піску. Дана обставина підтверджується актом обстеження державним інспектором третьої особи земельної ділянки від 26.06.2014 № 3, фотоматеріалами зі спецтехнікою, актом перевірки від 26.06.2014 № 000019, протоколом про адміністративне правопорушення від 26.06.2014 № 000040, постановою від 03.07.2014 № 000040 про накладення адміністративного стягнення, накладкою земельних ділянок, викопіюванням, поясненнями прокурора, позивачів та жодним чином не спростовується відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази усунення відповідачем вищевказаних порушень земельного законодавства у спірних правовідносинах.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов прокурора підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Згідно з п. а) ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до п. ґ) ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно з п.п. а), б) ч. 1 ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Господарським судом встановлено, що відповідач систематично порушував цільове призначення спірної земельної ділянки, що є істотним порушенням умов спірного договору та підставою згідно з вищенаведеними нормами права для припинення речового права відповідача щодо цієї земельної ділянки.

Господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази усунення відповідачем вищевказаних порушень земельного законодавства у спірних правовідносинах.

За цих обставин, господарський суд вважає, що позов прокурора про розірвання спірного договору повністю грунтується на фактичних обставинах справи та чинному законодавстві України, а тому підлягає задоволенню господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Господарським судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з видом використання: для ведення підсобного сільського господарства.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, в чинній станом на даний час редакції, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Отже, наразі держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки щодо спірної земельної ділянки в особі позивача-1.

За цих обставин, враховуючи розірвання судом спірного договору та похідний характер позовної вимоги прокурора про повернення спірної земельної ділянки державі в особі позивача-1, господарський суд вважає, що дана вимога прокурора підлягає задоволенню господарським судом.

Відповідно до п. 1 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Згідно з п. 2 вказаної Методики розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

Відповідно до п. 7 даної Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

26.06.2014 державним інспектором третьої особи був здійснений розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок використання спірної земельної ділянки в частині площі 1,3449 га не за цільовим призначенням, яка становить 10397,87 грн.

Вказаний розрахунок відповідач отримав 26.06.2014, заперечень щодо його вірності не подав, нараховану суму шкоди в бюджет не сплатив.

За встановлених обставин, господарський суд вважає, що позов прокурора про стягнення з відповідача вказаної шкоди, заподіяної державі, підлягає задоволенню судом.

26.06.2014 державним інспектором третьої особи був здійснений розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок зняття грунтового покрову із спірної земельної ділянки в частині площі 0,6451 га без спеціального дозволу, яка становить 11360,97 грн.

Вказаний розрахунок відповідач отримав 26.06.2014, заперечень щодо його вірності не подав, нараховану суму шкоди в бюджет не сплатив.

За встановлених обставин, господарський суд вважає, що позов прокурора про стягнення з відповідача вказаної шкоди підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач жодним чином не спростував обставини, доведені суду прокурором та позивачами.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди землі, укладений між Вознесенською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будкар”, зареєстрований у Вознесенському секторі реєстрації Миколаївської регіональної філії "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.09.2006 за № 040601100007.

3. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Будкар” (вул. Леніна, 30, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська обл., 56541, код 33460163) повернути державі в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код 38312932) земельну ділянку, площею 65,52 га, кадастровий номер: 4822080800:13:000:2890, розташовану в межах території Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будкар” (вул. Леніна, 30, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська обл., 56541, код 33460163) на користь бюджету Вознесенського району (р/р № 33113331700116, МФО 826013, в УДКУ у Вознесенському районі, код 38037770, код платежу 2406003) 21758 (двадцять одну тисячу сімсот п’ятдесят вісім) грн. 84 коп. шкоди, з яких: 11360 (одинадцять тисяч триста шістдесят) грн. 97 коп. по земельній ділянці площею 0,6451 га – заподіяну зняттям ґрунтового покриву та 10397 (десять тисяч триста дев’яносто сім) грн. 87 коп. по земельній ділянці площею 1,3449 га – заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будкар” (вул. Леніна, 30, с. Бузьке, Вознесенський район, Миколаївська обл., 56541, код 33460163) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 7823 (сім тисяч вісімсот двадцять три) грн. 54 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 12.02.2015.

Суддя Д.О.Бездоля