Постанова № 42700631, 03.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 910/9393/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

За участі представників:

від позивача: Підлісний В.О. - представник

від відповідача: Башук Т.В. - представник

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.09.2014р. (повний текст підписано 06.10.2014р.)

у справі № 910/9393/14 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій»

про стягнення 371 526, 13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій» про стягнення 371 526, 13 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014р. у справі №910/9393/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» 300 000, 00 грн. та 6 000, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

У своїй скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що договори поруки № Р 071094/1 та № Р 071096/1 припинили свою дію.

Крім того, апелянт посилається на те, що право вимоги повернення грошових коштів виникло одразу після їх перерахування на поточний рахунок відповідача, а тому суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.02.2015.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представника третьої особи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, та підтверджується виписками з банківського рахунку та довідкою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» №56-3-1-00/790 від 04.07.2012 ТОВ «Кохан Трейд» 12.08.2010 перерахувало на користь ТОВ «Укіо Банк Лізинг» кошти у розмірі 60 000,00 грн., 12.10.2010 - кошти у розмірі 20 000,00 грн., 30.11.2010 - кошти у розмірі 120 000,00 грн. та 05.08.2011 - кошти у розмірі 100 000,00 грн. в якості щомісячної проплати за фінансовий лізинг згідно договору поруки №04-04 від 01.06.2010 р.

У зв'язку з виявленням помилки, допущеної працівником бухгалтерії позивача в частині перерахування вказаних коштів відповідачу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» з листом №04-01/2013 від 04.01.2013, в якому просило повернути безпідставно отримані кошти у загальному розмірі 300 000,00 грн. та сплатити проценти за користування даними коштами у розмірі 52 336,74 грн. протягом 7 днів від дня отримання цієї вимоги. Даний лист був отриманий відповідачем 28.01.2013, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.01.2013, фіскальним чеком від 04.01.2013 та повідомленням про вручення поштового відправлення №0405319317252.

У відповідь на звернення позивача відповідач направив Товариству з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» лист №57/02 від 19.02.2013, в якому повідомлялось, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» було зараховано спірні кошти в рахунок погашення заборгованості третьої особи, поручителем якої є позивач, за договорами фінансового лізингу №KL071094 та №KL071096 від 04.10.2007.

27.02.2013 позивач надіслав відповідачу лист №06-02/2013 від 26.02.2013, в якому вказував, що заперечує проти зарахування коштів у розмірі 300 000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості третьої особи за вказаними договорами лізингу, оскільки договори поруки №Р071093/1, №Р071094/1, №Р0710954/1, №Р071096/1, №Р071097/1 від 04.10.2007, у відповідності до яких ТОВ «Кохан Трейд» був поручителем ВАТ «Озерянський КЗГК» перед ТОВ «Укіо Банк Лізинг», припинили свою дію ще до 12.08.2010.

Згідно з положеннями до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Майном, як особливим об'єктом згідно зі статтею 190 цього Кодексу вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Зі змісту наведених норм вбачається, що положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави поширюються і на безпідставно набуті грошові суми.

Відтак, в силу юридичного факту володіння грошовими коштами без достатньої правової підстави у володільця згідно ст.ст. 11, 1212 Цивільного кодексу України виникає зобов'язання повернути такі кошти на користь особи, яка має відповідні права на такі кошти.

У своїх поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» вказує, що спірні кошти були перераховані позивачем на підставі укладеного між сторонами 01.06.2010 договору поруки №04-04, копію якого додано до відзиву.

Натомість позивач заперечив проти тверджень відповідача, зазначивши укладення вказаного договору, вказує, що його не підписував.

Оскільки відповідачем оригінал договору поруки №04-04 від 01.06.2010 ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції подано не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт укладення зазначеного договору є недоведеним, а відповідно посилання відповідача на зарахування спірних коштів в рахунок виконання обов'язків за договором поруки №04-04 від 01.06.2010 є недоведеним.

У свої поясненнях позивач зазначив, що про факт не укладання даного договору учасниками судового розгляду свідчить те, що надана відповідачем копія спірного договору підписана від імені третьої особи Головою правління Омельянчуком В.Р., який згідно листа Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №23-07/2086 від 25.09.2014 на дату укладення даного договору - 01.06.2010 не займав посаду Голови правління ВАТ «Озерянський КЗГК». Наведені обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи заявою Омельянчука В.Р. №33 від 29.10.2009 про звільнення з роботи за згодою сторін, а також протоколом засідання Наглядової ради третьої особи №8/2009 від 17.12.2009, згідно якого Омелянчука В.Р. звільнено з посади Голови правління ВАТ «Озерянський КЗГК» та виведено зі складу правління.

Крім того, у листі-відповіді (№57/02 від 19.02.2013) на звернення позивача від 04.01.2013 відповідач посилався на зарахування даних коштів в рахунок погашення заборгованості третьої особи за договорами лізингу №KL071094 та №KL071096 від 04.10.2007 р.

При цьому, договори фінансового лізингу №KL071094 від 04.10.2007 та №KL071096 від 04.10.2007 були розірвані відповідачем шляхом надсилання на адресу ВАТ «Озерянський КЗГК» повідомлення про розірвання договору №132/06 від 29.06.2010 та повідомлення про розірвання договору №134/06 від 29.06.2010 відповідно. У наведених повідомленнях ТОВ «Укіо Банк Лізинг» зазначає, що вказані договори лізингу є розірваними з 09.07.2010 у зв'язку з несвоєчасним виконанням ВАТ «Озерянський КЗГК» (лізингоодержувач за даними договорами) зобов'язань з оплати лізингових платежів.

Наведені обставини підтверджуються, зокрема рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05.11.2013 у справі №2605/11393/12, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ від 09.01.2014 у справі №6-50784св13.

Згідно пункту 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, на дату здійснення позивачем першого перерахування на рахунок відповідача коштів у розмірі 60 000,00 грн. - 12.08.2010 зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» за договорами поруки №Р071094/2 та №Р071096/2 від 04.10.2010 були припинені у зв'язку з припиненням забезпечених ними зобов'язань внаслідок розірвання договорів фінансового лізингу №KL071094 та №KL071096 від 04.10.2007 р.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, про відсутність правових підстав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» для набуття грошових коштів у загальному розмірі 300 000,00 грн., які були помилково перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю «Кохан Трейд» у період з 12.08.2010 по 05.08.2011 р.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з листом №04-01/2013 від 04.01.2013 в якому пред'явив вимогу повернути помилково сплачені кошти у розмірі 300 000,00 грн. протягом 7 днів з дня отримання вказаної вимоги.

Оскільки дана вимога була отримана ТОВ «Укіо Банк Лізинг» 28.01.2013, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 04.01.2013 та повідомленням про вручення поштового відправлення №0405319317252, то відповідач повинен був виконати свій обов'язок з повернення вказаних коштів до 04.02.2013, а з 05.02.2013 є таким, що прострочив виконання свого обов'язку з повернення коштів у розмірі 300 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем 300 000,00 грн., відсутність правової підстави для володіння такими коштами та наявність вимоги позивача про повернення коштів. В той же час, відповідачем наведені обставини не спростовані, доказів повернення коштів не надано, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Частиною 2 статті 536 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як зазначено у п. 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).

Позивач посилається як на підставу для стягнення з відповідача процентів у розмірі 71 526,00 грн. (розрахованих у відповідності до розміру облікової ставки НБУ) на ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

На думку суду дана норма не може буди підставою для стягнення процентів за користування грошовими коштами з відповідача, оскільки правовідносини, що виникли у даній справі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України (Глава 83 Цивільного кодексу України), не підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України в цілому та договору позики, зокрема.

Таким чином у суду відсутні підстави для стягнення з ТОВ «Укіо Банк Лізинг» на користь ТОВ «Кохан Трейд» процентів за користування чужими коштами у розмірі 71 526,13 грн., обрахованих у відповідності до облікової ставки НБУ, на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України, а відтак дана вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з 05.02.2013, а тому посилання відповідача на наявність підстав для застосування наслідків передбачених ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України (сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові) є безпідставними, оскільки позивачем не було пропущено строку позовної давності.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укіо Банк Лізинг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року по справі № 910/9393/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/9393/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова