Рішення № 42700325, 10.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.15р. Справа № 904/8324/14За позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Полтавська птахофабрика", с. Стасі Диканського району Полтавської області

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства "Новомосковське лісове господарство", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новомосковської районної державної адміністрації, м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про визнання недійсним попереднього договору оренди земельної ділянки від 18.08.2006р. та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Рудь І.А.

Представники:

прокурор: Каюк М.С., наказ № 101к від 14.01.15р.;

від позивача: Баєва О.Л., дов. № 42-165/0/2-15 від 17.01.15р.;

від відповідача: Дяченко В.О., дов. № б/н від 25.11.14р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Новомосковський міжрайонний прокурор Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати недійсним на майбутнє попередній договір оренди земельної ділянки площею 0,4573 га, укладений 18.08.2006р. між Новомосковською районною державною адміністрацією та Публічним акціонерним товариством "Полтавська птахофабрика";

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Полтавська птахофабрика" повернути земельну ділянку площею 0,4573 га Державному підприємству "Новомосковське лісове господарство".

Справа розглядається за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства "Новомосковське лісове господарство" та Новомосковської районної державної адміністрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний попередній договір не відповідає вимогам Земельного кодексу України та ст. 15 Закону України „Про оренду землі" (в редакції станом на 01.01.2006р.), а саме: не містить таких істотних умов, як умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду землі" є підставою для визнання договору недійсним.

Позивач надав письмові пояснення, в яких підтримав вимоги прокурора, просив задовольнити позов у повному обсязі та зазначив, що з урахуванням положень ст.. 51, ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 02.03.2006р.) Новомосковська районна державна адміністрація під час укладання спірного попереднього договору не була наділена повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів для рекреаційного призначення. Натомість, згідно ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу (в редакції від 02.03.2006р.) повноваження по розпорядженню на час розгляду питань щодо виділення спірної земельної ділянки належали Дніпропетровській обласній державній адміністрації.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позов зазначає, що попередня угода укладена між сторонами на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації №944 від 17.07.2006р. та зареєстрована в Орлівщинській сільській раді в книзі реєстрації договорів оренди землі № 251. Вважає, що спірний договір укладений відповідно до діючого на час його укладання законодавства та сторонами у спірному попередньому договорі погоджені всі істотні умови. Крім того, із посиланням на норми ст. 635 Цивільного кодексу України, зазначає, що законодавчо не встановлено обов'язку в попередньому договорі встановлювати всі істотні умови основного договору, а лише визначено, що такі умови погоджуються сторонами, в порядку передбаченому попереднім договором, тому застосування до попереднього договору оренди землі, як підстави для визнання його недійсним, положень ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду землі" є неправомірним. Вказує, що п. 4.1. попереднього договору визначено термін його дії, який пов'язаний з настанням певної події, яка має юридичне значення, а саме: до моменту виготовлення та затвердження технічної документації із землеустрою. Але, ані попереднім договором, ані розпорядженням голови районної державної адміністрації не передбачений строк виготовлення технічної документації, тому призупинення на даний час збору відповідачем відповідних документів, викликане фінансовими труднощами підприємства, не є, на думку відповідача, порушенням умов спірного попереднього договору чи діючого законодавства. Звертає увагу суду, що відповідач належним чином виконує умови попереднього договору та своєчасно вносить орендну плату за землю; користування відповідачем спірною земельною ділянкою має наслідком сучасний благоустрій оздоровчої зони, реконструкцію пляжу та наведення господарського порядку на виділеній території лісового фонду, яка до передачі в оренду була у занедбаному стані. Одночасно, із посиланням на норми ст. 257 ЦК України, згідно яких загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, просив суд відмовити в позові, у зв'язку зі спливом строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, про що надав заяву від 19.01.15р.

Третя особа-1 надала письмові пояснення від 20.01.15р., відповідно до яких ДП „Новомосковський лісгосп" підтримує вимоги прокурора та просить суд подальше слухання справи проводити без участі представника третьої особи-1.

Третя особа-2 у письмових поясненнях зазначила, що відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Новомосковською райдержадміністрацією було прийняте розпорядження "Про затвердження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для розширення бази відпочинку сімейного типу "Космічний" (облаштування пляжу) ЗАТ "Полтавська птахофабрика" та дозвіл на складання проекту землеустрою" від 17.07.2006 № 944. В свою чергу, відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 31.03.2006р.) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Вказує, що норми ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції від 31.03.2006) та п. 5 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (в редакції від 29.03.2006), на які посилається позивач, встановлюють повноваження обласних державних адміністрацій щодо надання визначених земельних ділянок у постійне користування, в той час як, розпорядженням голови Новомосковської райдержадміністрації від 17.07.2006 № 944 надавалась згода на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме в оренду, а отже вказане рішення було прийняте в межах наданої компетенції. Крім того, зазначає, що на момент укладання Договору між Новомосковською райдержадміністрацією та ЗАТ "Полтавська птахофабрика" діяла постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" від 25.12.1998 №2073, яким визначені єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок. Відповідно до пункту 2 Порядку державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Таким чином реєстрація спірного попереднього договору відбулася відповідно до вимог діючого на той час законодавства. Одночасно, вказує, що, оскільки на даний час відповідно до чинного законодавства не укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,4573 га, а також не здійснена його державна реєстрація, неповернення земельної ділянки державної власності призводить до обмеження в правах власника землі - держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою.

В судове засідання 05.02.15р. представники третіх осіб не з'явилися.

Суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, про що свідчать підписи повноважних представників в розписці від 20.01.15р. (а.с. 103).

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 20.01.2015р. по 05.02.2015р.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі розпорядження голови Новомоськовської районної державної адміністрації від 17.07.2006р. № 944 затверджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки для розширення бази відпочину сімейного типу „Космічний" (облаштування пляжу) на території Орлівщинської сільської ради та надано згоду Закритому акціонерному товариству "Полтавська птахофабрика" (найменування якого згідно статутних документів змінено на Публічне акціонерне товариство "Полтавська птахофабрика") на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розширення бази відпочинку сімейного типу „Космічний" (облаштування пляжу) загальною площею 0, 4573 га за рахунок земель Новомосковського лісгоспу на території Орлівщинської сільської ради.

Пунктом 6 розпорядження зобов'язано ЗАТ "Полтавська птахофабрика" укласти попередній договір оренди земельної ділянки з райджержадміністрацією до виготовлення та затвердження проекту землеустрою.

18.08.2006р. між Новомосковською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Полтавська птахофабрика" (орендар) укладено попередній договір оренди земельної ділянки (надалі - попередній договір), відповідно до умов якого на підставі розпорядження голови Новомоськовської районної державної адміністрації № 944 від 17.07.2006р. орендодавець надає, а орендар приймає земельну ділянку рекреаційного фонду загальною площею 0,4573 га (земельна ділянка) для розширення бази відпочинку „Космічний" (облаштування пляжу) на території Орлівщинської сільської ради.

Відповідно до п. 2.1 попереднього договору орендар сплачує орендну плату за використання земельної ділянки в розмірі 2 252 грн. 66 коп. за рік на рахунок Орлівщинської сільської ради, орендну плату сплачувати рівними частками щомісячно.

Орендар зобов'язується після підписання цієї угоди в термін 3 днів передати земельну ділянку орендарю (п. 3.1 попереднього договору).

Орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання при використанні земельної ділянки екологічного та земельного законодавства (п. 3.2 попереднього договору).

Орендар зобов'язується своєчасно сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою (п. 3.3 попереднього договору).

За умовами п. 3.5 попереднього договору орендар зобов'язаний виготовити технічну документацію по передачі в оренду вказаної земельної ділянки згідно діючого земельного законодавства та заключити договір оренди земельної ділянки, зазначеної в п. 1 цього договору з Новомосковською районною державною адміністрацією, з нотаріальним посвідченням договору та провести його державну реєстрацію.

Згідно п. 4.1 попереднього договору земельна ділянка надається в оренду до моменту виготовлення та затвердження технічної документації із землеустрою на передачу земельної ділянки.

На виконання умов п. 3.1 попереднього договору, актом прийому-передачі земельної ділянки в натурі від 18.08.2006р. Новомосковська районна державна адміністрація (орендодавець) на підставі розпорядження голови Новомоськовської районної державної адміністрації № 944 від 17.07.2006р. передала в натурі (на місцевості) земельну ділянку рекреаційного призначення загальною площею 0,4573 га на території Орлівщинської сільської ради орендарю - ЗАТ „Полтавська птахофабрика" (а.с. 20).

Вказаний попередній Договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Орловщинській сільській раді в книзі реєстрації договорі оренди землі від 21.08.2006р. № 251 (а.с. 21).

Прокурор вважає, що оспорюваний попередній договір суперечить ст. 203 ЦК України та є недійсним в силу ч. 3 ст. 215 ЦК України, оскільки укладений із порушенням вимог Земельного кодексу України та ст. 15 Закону України „Про оренду землі" (в редакції станом на 01.01.2006р.), що і є причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Згідно наведеної правової норми, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Частина третя статті 215 ЦК України передбачає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, звертаючись з позовом про визнання договору недійсним, позивач повинен довести суду наявність тих обставин, з якими Закон пов'язує визнання правочину недійсним та вказати яким конкретним нормам закону не відповідає договір.

Як на підставу для визнання попереднього договору недійсним позивач посилається на невідповідність його умовам статей 125, 126 Земельного кодексу України та ст.ст. 15, 18, 20 Закону України "Про оренду землі", оскільки право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Так, зі приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України (в редакції станом на 02.03.2006р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 15 Закону України „Про оренду землі" (в редакції станом на 01.01.2006р.) унормовано, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Статтями 18, 20 Закону України „Про оренду землі" (в редакції станом на 01.01.2006р.) визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

За приписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені з ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 635 Цивільного кодексу України унормовано, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Основний договір спірного договору - договір оренди землі за приписами ст. 14 Закону України „Про оренду землі" (в редакції станом на 01.01.2006р.) укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Сутність попереднього договору полягає в тому, що його сторони зобов'язуються в майбутньому укласти основний договір. Такий договір необхідний стосовно тих господарських відносин, у яких для укладення основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти.

Оскільки для укладення основного договору - договору оренди землі необхідний певний час на виготовлення технічної документації, суд приходить до висновку, що попередній договір від 18.08.2006р. відповідає нормам права, що діяли на час укладення спірного договору, а позивач не довів суду ті обставини, з якими Закон пов'язує його недійсність.

Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. № 10 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки господарським судом під час судового розгляду даного спору не встановлене порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду, суд не вбачає підстав застосування строків позовної давності.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь Повне рішення складено - 10.02.15р.