Постанова № 42700133, 12.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 916/636/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.12.2014у справігосподарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"доОдеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті простягнення 2 799,79 грн.суб'єкт оскарженняПерший Приморський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014р. Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті звернулась до господарського суду із скаргою на дії Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції щодо винесення постанови ВП №44689965 від 10.09.2014 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області №916/636/14 від 13.05.2014 про стягнення з Одеської регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" грошової суми у загальному розмірі 8 122,40 грн. та просить вищевказану постанову ВП №44689965 від 10.09.2014 Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції визнати недійною.

В обґрунтовання скарги Одеська регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті зазначає, що вона є бюджетною установою, у зв'язку з чим наказ суду має виконуватися органами Казначейства відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України № 845 від 03.08.2011, а тому дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є незаконними, а сама постанова - недійсною.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2014 у справі №916/636/14, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2014, скаргу відповідача в порядку ст. 1212 ГПК України на дії ВДВС задоволено. Визнано незаконними дії ВДВС з винесення постанови від 10.09.2014 ВП №44689965 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.05.2014 №916/636/14, а також визнано недійсною постанову ВДВС від 10.09.2014 ВП №44689965 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного наказу.

Не погоджуючись з прийнятими ухвалою та постановою, ДП "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та винести постанову, якою відмовити в задоволенні скарги відповідача, мотивуючи скаргу тим, що вони винесені з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 115 ГПК України та незастосуванням ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 та ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який розповсюджується на дані правовідносини.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2014 позовні вимоги ДП "Миколаївський морський торговельний порт" задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 2 396,72 грн., пеню в розмірі 56,72 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 607,76 грн., що разом становить 4 061,20 грн.

13.05.2014 на виконання зазначеного судового рішення видано відповідний наказ на суму боргу в 4 061,20 грн..

10.09.2014 головним державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського МУЮ Сокол Ю.С. від відкрито виконавче провадження ВП №44689965 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 13.05.2014 по справі №916/636/14, при цьому, як вбачається з тексту оспорюваної постанови, сума до стягнення зазначена розмірі 8 122, 40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Залишаючи ухвалу господарського суду 1-ї інстанції про задоволення скарги без змін, господарський суд апеляційної інстанції послався на ч. 3 п.1.8. Інструкції Міністерства юстиції України, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5 "Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій", згідно якої керівник органу державної виконавчої служби з власної ініціативи або за заявою сторін виконавчого провадження може виправити допущені в процесуальних документах, винесених державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься постанова, яка на час перегляду справи в матеріалах справи була відсутня.

При цьому судом не враховано, що згідно наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", зареєстрованого 02.04.2012 за № 489/20802, Інструкцію про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5 визнано такою, що втратила чинність.

Крім цього, додатковою підставою для задоволення скарги відповідача суд зазначив те, що відповідач (боржник) являється державною установою, яка фінансується з державного бюджету, отже примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 28.04.2014 у даній справі має здійснювати орган казначейства, якому і слід подавати виконавчий документ, у зв'язку з чим головний державний виконавець Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського МУЮ повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження".

Однак такі твердження суду попередньої інстанції колегія вважає помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Так відповідно до ч. 1-3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Положення наведеної норми права судом апеляційної інстанції залишені поза увагою, а отже і висновок суду про неможливість виконання рішення суду у даній справі в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", є передчасним.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були неправильно застосовані норми матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови із направленням справи до суду 2-ї інстанції на перегляд.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 у справі № 916/636/14 скасувати.

Справу направити до Одеського апеляційного господарського суду для перегляду.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

В.І. Шаргало