Рішення № 42696409, 11.02.2015, Токмацький районний суд Запорізької області

328/4419/14-ц

11.02.2015

2/328/67/15

РІШЕННЯ

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Петренко Л.В., при секретарі Похвалітовій М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просили стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 9 301, 72 грн. та моральну у розмірі 25 500 грн., стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10 500 грн. та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 20.07.2013р. біля 11 години позивачі під час пересування на автомобілі GEELY Emgrand номерний знак НОМЕР_5 (управління здійснював ОСОБА_2) на автомобільній дорозі Новоазовськ-Донецьк при повороті зіткнулися з легковим автомобілем КІА Саrens номерний знак НОМЕР_6, яким управляв ОСОБА_4.

Зіткнення автомобілів і всі інші наслідки, які звідсіля витікають, трапилися тому, що ОСОБА_4, в порушення Правил дорожнього руху, скерував свій транспортний засіб таким чином, що виїхав на полосу зустрічного руху, де по дорозі рухався автомобіль, в якому знаходилися позивачі, які їхали до аеропорту, щоб один з них, а саме ОСОБА_3 - донька подружжя ОСОБА_2, полетіла додому до Греції.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдана шкода легковому автомобілю GEELY Emgrand, що належить подружжю ОСОБА_2 (оформлений на ОСОБА_2) на загальну суму - 23 885,72 грн. З якої витрати на ремонт транспортного засобу складають 20 814,06 грн., які будуть відшкодовуватися страховою організацією, і 3 071,72 грн. - втрата товарного виду автівки, котрі страховою не відшкодовуються, а тому шкода у цій частині має перекладатися на відповідача. ОСОБА_1 витрачено 500 грн. на проведення експертизи транспортного засобу, які також мають відшкодовуватися ОСОБА_4 Крім того, 22.07.2013 р. викликано таксі, щоб доставити ОСОБА_1 до Старобешівської районної лікарні і водію сплачено 150 грн.; за доставку евакуатором пошкодженого автомобіля до села Воля сплачено 600 грн. Для вчинення термінових відповідних організаційно-правових і інших дій, пов'язаних з ДТП, слід було зустрітися з представниками Старобешівського РОВД, судмедекспертом, лікарем-неврологом. Для цього на поїздки таксі витрачено 150 грн. ОСОБА_3 не змогла вилетіти додому до Греції 20.07.2013 р., поїздка була відкладена на 26.07.2013 р. і для того, щоб добратися з села Воля Тельмановського району до Донецького аеропорту на таксі витрачено 400 грн.

Ремонт автомобіля GEELY Emgrand, слід було здійснювати на СТО в місті Донецьку, для цього, довелося викликати евакуатор і сплатити 1 600 грн.

28.08.2013 р. ОСОБА_1 в обов'язковому порядку слід було отримати консультацію з ціллю лікування у лікаря-невролога в Калінінській лікарні міста Донецька, доїхати до міста лікування ОСОБА_1 могла лише на таксі, за що сплачено 400 грн. На лікування наслідків травми ОСОБА_1 витрачено 1 600 грн.

При ремонті автомобіля на СТО виявилося, що повністю деформований і вийшов з ладу лівий поворотний вал. Спеціалісти, що здійснюють ремонт, його не мають. Відсутній він також у роздрібній торгівельній мережі. Тому прийшлося звернутися до заводу-виготовника у Китаї, щоб цю деталь надіслали до Донецька, за пересилку слід сплатити 830 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесне ушкодження середньої тяжкості, а саме: перелом ліктьового суглобу, струс головного мозку. Перенесені травми погіршили загальний стан її здоров'я, стали причиною загострення (провокуванням) інших захворювань, які вона мала до цього. При чому неможливо пройти повноцінного курсу лікування, так як заважають різного роду протипоказання, притаманні різним видам захворювань, зокрема гіпертонія. Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 25 500 грн. Матеріальна шкода складає 9 301, 72 грн.

Моральну шкоду ОСОБА_2 оцінює в 10 500 грн., оскільки він відчуває страх під час управління автомобілем, який виникає на рівні підсвідомості, що може знову статися така ж аварія; виникає душевний біль, коли бачить свій автомобіль після ДТП, так як позивач є інвалідом і у нього не буде більше можливості купити новий автомобіль тощо.

ОСОБА_3 також оцінює моральну шкоду в розмірі 10 500 грн., оскільки вона відчуває шок від пережитого; страх, який переростає в душевний біль за свою матір; позбавлення нормальних життєвих зв'язків, які змінили плани і потребуються суттєві зусилля для організації життя.

28 січня 2015 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», оскільки цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія».

В судове засідання позивачі не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Просили розглянути справу на основі матеріалів, що містяться у справі.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся. В матеріалах справи наявне заперечення проти позову, де зазначено, що цивільна відповідальність ОСОБА_4, як власника наземного транспортного засобу, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до Полісу №АВ/3759006 у страховій компанії ТДВ «МСК», розташованій за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 99, літ-АЗ. Ліміт відшкодування, встановлений даним полісом повністю покриває вимоги позивачів пов'язані з майновою шкодою та частково - з моральною. Крім того, вказав, що двоє з трьох позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в момент зіткнення були пасажирами одного з автомобілів, яким керував водій ОСОБА_6

За приписом ч.2 ст.1188 Цивільного кодексу України, якщо наслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Вважає, що вимоги про стягнення всієї суми спричиненої позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шкоди лише тільки з водія ОСОБА_4 є незаконними.

Вказує на недоведеність факту спричинення моральної шкоди позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та недоведеність розміру спричиненої моральної шкоди в сумі 25 500 грн., причиненої позивачу ОСОБА_1

Крім того, при вирішенні цивільного позову, відповідно до ст.1193 ЦК України, просить врахувати стан здоров'я ОСОБА_4, який є інвалідом 2 групи, не працює, має єдине джерело доходів у вигляді пенсії.

Представник товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення де просив відмовити в задоволенні позовних вимог та розглядати справу за відсутності представника. В запереченнях представник співвідповідача зазначив, що ТДВ «Міжнародна страхова компанія» відповідно до умов полісу № АВ/3759006 від 11.09.2012 р. станом на дату ДТП - 20.07.2013 року здійснювало страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4 У ДТП, 20.07.2013 року, був пошкоджений належний позивачу ОСОБА_2 автомобіль Geely, д.н.з. НОМЕР_5. Відповідно до вироку Старобешівського районного суду Донецької області від 22.10.2013 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до положень ст.. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпіла особа (позивач ОСОБА_2.) має подати страховику відповідну заяву про виплату страхового відшкодування. Статтею визначено перелік відомостей, що має містити така заява та перелік документів, що мають бути подані разом з нею. Відповідно до ст. 36 Закону страховик протягом строку, визначеного вказаною статтею, має прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування або відмови щодо її здійснення. Отже, обов'язок страховика щодо виплати страхового відшкодування наступає лише після подання особою, що має право на отримання відшкодування, відповідної заяви. На даний час жоден з позивачів до ТДВ «Міжнародна страхова компанія» з заявою про сплату страхового відшкодування не звертався, жодних документів не надав. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 липня 2013 року близько о 11 годині 00 хвилин водій автомобіля ОСОБА_4, керуючи автомобілем КІА САRЕNS, державний номер НОМЕР_6, рухався на 49 кілометрі автошляху Донецьк-Новоазовськ-Седово в Старобешівському району Донецької області, в напрямку від смт. Старобешево в бік села Роздольне. При цьому, в процесі руху діючи необережно, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, в порушенні п.12.1. Правил дорожнього руху України, а саме під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Не побачив встановлений по ходу його руху дорожній знак 7.8. «Напрямок головної дороги», на перехресті, де головна автодорога змінює напрямок, виїхав на зустрічну смугу руху, де сталося зіткнення з автомобілем GEELY FE-1 державний номер НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався по своїй смузі руху, у зустрічному напрямку.

При цьому, пасажиру автомобіля GEELY FE-1 державний номер НОМЕР_5, ОСОБА_1 згідно висновку судово-медичної експертизи № 119/Д від 24.07.2013 року були заподіяні забій правого плечового суглоба, повний вивих головки правої плечової кістки, забій правого ліктьового суглоба, закритий перелом зовнішнього виростка правої плечової кістки, а так само струс головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як вимагають для свого лікування термін понад двадцять одного дня.

Згідно вироку Старобешівського районного суду Донецької області від 22 жовтня 2013 року, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю та пояснив, що слідчий все правильно виклав в обвинувальному акті, цивільний позов потерпілої не визнає у зв'язку безпідставністю та великим розміром заявлених вимог.

ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3 400,00 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави Україна (державного бюджету) 441 гривня 00 копійок за проведення автотехнічної експертизи. Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок в наслідок відшкодування моральної шкоди спричиненим кримінальним правопорушенням. Роз'яснено право цивільного позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_1 пред'явити позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Вказаний вирок було оскаржено потерпілою ОСОБА_1

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2013 року апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Вирок Старобешівського районного суду Донецької області від 22 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_4 за ст. 286 ч. 1 КК України - залишено без змін.

ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням подала касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 грудня 2014 року, касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 - задоволено частково. Вирок Старобешівського районного суду Донецької області від 22 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2013 року щодо ОСОБА_4 в частині розв'язання цивільного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано, призначивши в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Згідно вироку Старобешівського районного суду Донецької області від 22 жовтня 2013 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року N 6 шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

До категорії «інших осіб» належать пасажири, які на момент взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки перебувають у цих автомобілях.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в момент зіткнення були пасажирами автомобілю, яким керував водій ОСОБА_2

Отже, якщо при зіткненні кількох автомобілів постраждав пасажир або пішохід, обов'язок відшкодувати потерпілому шкоду покладається на всіх володільців небезпечних об'єктів солідарно, незалежно від їхньої вини.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що міститься в ухвалі Верховного Суду України від 25 листопада 2009 року (справа N 6-21918св09), в рішенні Верховного Суду України від 13 липня 2011 року (справа N 6-28008св10).

Крім того, такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що міститься в рішенні від 11 липня 2012 року (справа № 6-31431ск11).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 28 січня 2015 року, залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія».

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, власника автомобіля КІА САRЕNS, державний номер НОМЕР_6, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у товаристві з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія».

За умовами укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3759006 від 11.09.2012 року, передбачено, що ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) складає 100 000 грн., а за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн., розмір франшизи складає 1000 грн.

Між ОСОБА_4 та товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» існують договірні правовідносини на підставі полісу № АВ/3759006 від 11.09.2012 р.

Строк дії договору з 11.09.2012 року по 10.09.2013 року.

Страхування як система захисту майнових інтересів фізичних, юридичних осіб та держави - необхідний елемент соціально-економічної системи суспільства. Страхування є інститутом гарантування поновлення майнових інтересів.

Відповідно до положень ст.979 ЦК України, ст.16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), яким урегульовані правовідносини сторін, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/ або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Таким чином, 20 липня 2013 року, тобто під час дії договору страхування, стався страховий випадок, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Позивач, ОСОБА_1 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 9301,72 грн., яка складається: 3 071,72 грн. - втрат товарного виду автівки; 500 грн. на проведення експертизи транспортного засобу; поїздки на таксі - 1100 грн., за доставку евакуатором пошкодженого автомобіля - сплачено загальну суму 2200 грн.; на лікування наслідків травми ОСОБА_1 витрачено 1 600 грн.; за пересилку деталі для ремонту автомобілю - 830,00 грн.

Відповідно до п. п. 24.1, 24.3 ст. 24 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Так, для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між страховим випадком та завданою потерпілому шкодою, необхідно щоб один одному відповідали діагноз, призначене лікування та лікування, яке проводилося.

До позову додано виписку з амбулаторної карти, з якої неможливо встановити призначене, ОСОБА_1, лікування та лікування, яке проводилося.

Два фіскальних чеки на придбання медикаментів на суму 299,38 грн. та 172,36 грн., суд не бере до уваги, оскільки необхідність здійснення таких витрат не підтверджена відповідними закладами охорони здоров'я. Докази про те, що придбання медикаментів мало місце саме у зв'язку з наслідками ДТП, відсутні.

Позивачем, ОСОБА_1, не надано жодного доказу на підтвердження витрат пов'язаних з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання, не надано доказів на підтвердження витрат на лікування в розмірі 1 600 грн., тощо.

Щодо втрати товарного виду автомобілю, слід зазначити наступне. Відповідно до пункту 8.6.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395 (далі - Методика) величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюється як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема, згідно з підпунктом "е" цього пункту величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується у разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо).

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, що впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, стекол, шин, тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

До позову додано лише два аркуші світлокопії звіту оцінювача № 232 від 30.08.2013 року, з яких неможливо з'ясувати всі обставин.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Верховного суду України за 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судовоекспертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, позовні вимоги, ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 9301,72 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір зазначеної шкоди.

Вимоги щодо відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу позивачами не заявлялися.

Разом з тим, розглядаючи вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди в розмірі 25 500 грн., суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" визначено поняття моральної шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 вказаної постанови обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

ОСОБА_1, обґрунтовуючи розмір моральної шкоди зазначила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесне ушкодження середньої тяжкості, а саме: перелом ліктьового суглобу, струс головного мозку. Перенесені травми погіршили загальний стан її здоров'я, стали причиною загострення (провокуванням) інших захворювань, які вона мала до цього. При чому неможливо пройти повноцінного курсу лікування, так як заважають різного роду протипоказання, притаманні різним видам захворювань, зокрема гіпертонія, у зв'язку з чим моральну шкоду оцінює в 25 500 грн.

Заявлене позивачем відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 25 500,00 грн. визнається судом завищеним та неадекватним характеру порушеного права позивача та таким, що не відповідає вимогам розумності.

ОСОБА_1 згідно висновку судово-медичної експертизи № 119/Д від 24.07.2013 року були заподіяні забій правого плечового суглоба, повний вивих головки правої плечової кістки, забій правого ліктьового суглоба, закритий перелом зовнішнього виростка правої плечової кістки, а так само струс головного мозку, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як вимагають для свого лікування термін понад двадцять одного дня.

Так, враховуючи ступінь тяжкості отриманих потерпілою ушкоджень, ступінь фізичного болю, який вона відчувала внаслідок заподіяної їй травми, враховуючи порушення звичних умов життя, які також викликали душевні переживання у потерпілої, приймаючи до уваги вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що з урахуванням наведених вище обставин, достатнім розміром для відшкодування позивачу, ОСОБА_1, моральної шкоди буде 1000,00 грн., в іншій частині відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне відмовити, оскільки розмір шкоди, заявлений позивачем, не доведений наданими доказами.

Згідно п. 22.1. ст.. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції на дату укладення полісу) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 22.3. ст.. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції на дату укладення полісу) потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно п. 9.3. ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції на час укладення полісу) обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 гривень на одного потерпілого.

Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону.

Викладене обумовлює, що на Страховика може бути покладений обов'язок на сплату позивачу 2550 грн. на відшкодування моральних втрат.

Суд вважає, що достатнім розміром для відшкодування позивачу, ОСОБА_1, моральної шкоди буде 1000,00 грн. і вказані кошти має сплатити страховик - товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, ОСОБА_4, як власника наземного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто законодавством передбачено, що різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи представника товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з тих підстав, що позивачі не зверталися з заявою про відшкодування шкоди, документи на підтвердження шкоди не подавали, неспроможні.

З матеріалів кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_4 вбачається, що 26.09.2013 року, ОСОБА_1 зверталася до товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» з заявою щодо відшкодування шкоди та вказала що на вимогу страховика будуть надані всі необхідні документи.

Таким чином, товариству з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» було достовірно відомо, що виник спір про відшкодування шкоди в судовому порядку.

Відповідно до п. 35.3 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний надавати консультаційну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов'язати ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування.

На порушення зазначеної норми ТДВ «Міжнародна страхова компанія» не надано жодних письмових доказів щодо повідомлення потерпілих про необхідність звернутися з заявою та надати необхідні документи про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до положень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не має права відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише на тій підставі, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Страховик ТДВ «Міжнародна страхова компанія» згідно договору страхування взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю, майну третьої особи і підстав для звільнення від відповідності ТДВ «Міжнародна страхова компанія» не вбачається.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, то вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачі не довели наявність та розмір компенсації моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 1000 грн. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (№31236795), яке розташоване за адресою: 61023, Україна, м. Харків, вул. Мироносицька, 99, літ-А3, на користь ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1) моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.)

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

з оригіналом згідно

Суддя: